Лель №02 [Сергій Чирков] (pdf) читать онлайн

Василь
ХАЛАХУР

«Стан
свідомості»

Стоїть
перед
люстром
і

роздягаєтьсь
уявляючи
себе
жінкою

Не
ш окуйтеся
будь
ласка

це
такий
стан
свідомості

«3 $
& а

, '-v?'---- ; I d

Ю рій КОХ.
«Різдвяний автопортрет»,
1980 р.

Н о в е л а
Я був поверж ений самим її ім’ям.
Яна. Я — на. На. Така одверта про­
позиція. З перш ого погляду. С ловес­
ною сухозліткою, котра обсипалася з
її ж иттєлю бних, одверто виквітлих
пуп’янків губ, вона мовби прикрива­
лася, але тільки дражнилась, як драж­
нять
начинені
сексуальною
ви бухівкою тіла, л ед ь п ри х и щ ен і
н ап ів п р о зо р и м п енью аром : ні, не
в а р т о , н а в іщ о , щ о з т о г о , а н а ­
справді — ну, спробуй, що, несила,
кишка затонка?
Вона говорить, говорить, а в очах
займається полум’я, губи жонглюють
соромітними чудесами і ніжка б’є об
ніжку, вони сходяться і розходяться,
ці білі манкі ворітця: вхід — входу н е­
ма. І є один тільки вихід — вп’ястися
пальцями, зубами в пружну м ’якизну,
розвести стулки-розтулки, і в розчах­
нуті ш и р, гл уби ну — п ір а тсь к и м
б ри гом , р о зтр и в о ж и ти , зб ри ж и ти
мліюче єство, відшторити завісу одя­
гу: «Вистава починається, панове!».
Ні, я її сперш у не хотів, хотів суто
абстрактно, надто чітко все вчитавши
межи рядків...
Ч а д н а к а в ’я р н я , с п е ц и ф іч н а
к л іє н т у р а , р о з п а л е н а в и н н и м и
випарам и, серед н еї губишся, як у
лісі. Тісно, нас стискають щ е дужче,
силоміць приклеюють одне до одного
проти наш ої волі. Сперш у боком до
боку, стає гаряче, температура близь­
ка до кипіння, і треба пити на брудерш аф т. Пругкі язи ки в розімкнутих
ротах одразу пристроїлись валетом,
зам ету ш и л и ся, всм октую чись і
виштовхуючись, рвучись, мов з при­
в’язі, і поки щ о обачно тримаючись її.
Я зрозумів її з перш ого поцілунку.
П ерш а спроба — і такий жар...
— М ене навчив так цілуватись чо­
ловік.
— Але не з кожним стрічним.
— Ти не кожний стрічний. У тобі
щ ось є... Правда, навіщо воно мені?
Слова словами, а рука вж е впала на
р о зкіш н и й розд вій її стегон, ледь
прихищ ених тонким ш овком, і Яна
в е л и к о д у ш н о д о з в о л я л а со б і не
помічати мого скрадливого пласту­
вання вгору — все вищ е й вищ е, аж
поки далі нікуди, а коли помітила, не
п р о г н а л а , п р и п ’ял а м ою долон ю
своєю: «Не треба».

Н едопита пляш ка коньяку вкла­
дається в торбинку. Вулиця, завчасу
спорожніла, присм ерк дерев, і стом­
л е н и м и х о р т а м и м а ш и н и в ід ч е­
пилися від нас. Троянда од самітньої
квіткарки розквітла біля грудей Яни.
Квапливий, мовби нерішучий переступ б л а г е н ь к о ї з а г о р о ж і, і з а о ­
хотливий згин старого в’яза приймає
нас до себе, мов у крісло.
Л истя
п о ж о в т іл о
і трохи
о си п а л о сь . Й ого зо л о то і зо л о то
т р у н к у ... Н іж н іс т ь ч е р е з п о с е ­
редництво теплого вологого горляти
пляшки, і ось вона вж е не потрібна,
губи до губ приходять навпростець.
Теплий бархан її персів, спантеличе­
но шукаємо одне одного і знаходимо
на горе собі, на втіху. О слизнувш ись
на лагідному оксамиті її шкіри, пальці
заблукую ть у трикутном у кущику,
з-під якого бере початок невмирущ а
криничка.
Під раптовим ковпаком темряви
розпусна троянда квітне й квітне на
сухому сучку. Яна, р о з’ятрена моїм
язиком, п’є вже з іншого джерела.
Не встояти, спробуй втримайсь, і
нащо... Однак розпинати таку жінку
на опалому листі?
— Я знаю , я все знаю ... Я тебе
відчуваю, як себе. Ходи до мене...
— Але як?
— О так, отак... О божечку, вж е
п ізн о . Д о д о м у ч а с. Т и ж хоч не
покинеш мене саму?
На вулиці вона згадала про троянду.
І я подерся крутосхилом, темно, не
зн а ти стеж ки до н а ш о го н е­
рестилищ а, проте невидимі імпульси
к л и ч у т ь і к л и ч у т ь - м е н е , н іб и
радіомаяк. І ось вона, забута. П е­
люстки гаряче розкриті, збудлива і
ніжна, троянда невтримно притягує
мене, і я цілую її ніжно й жагуче —
достоту Янине лоно...
Х олостяцька квартира на восьм о­
му поверсі, Яна тут гостя, але і я почу­
ваюся гостем у храмі Венери.
— У мене година, одна лиш е го­
д и н а ,— н ет ер п е л и в и тьс я, н атякає
Яна.
Під одягом гольфстрімне струму­
вання тепла, легкі пасати від маяння
її одежі. Як це збагнути, осягнути —
вхідчини в нову жінку, пірнання в непрозирні глибини зоряного плеса?
Без весел, без стерна плинеш з на­
пруженим вітрилом, занурю єш ся і
р о зти н аєш ф о р ш тевн ем буруни й
літепла. Усе раптово викінчується і
починається знову, пальці і руки, на­
тягнуті п ’ял ьц і, п ’ян к е рукоділля,
ш иття-виш иван н я, плетиво вигад­
ки... Незнані п’яді, невситима спрага,
стоглавий голод.
— Тут, тут і тут... А я ще не знала, не
© «Лель», Київ, 1992.

Засновники: фірма «Довіра» і
С. М. Чирков
(свідоцтво про реєстрацію:
серія К П № 579).
Видавець: фірма «Довіра».
Головний редактор С. М. ЧИРКОВ.
Редакційна колегія:
В. П. ВЕРЕСЮК
(редактор відділу ілюстрації),
І. В. ЛУЧУК,
В. І. МИТРОФАНОВ,
М. РЕВАКОВИЧ (СПІА),
В. І. СТАХ (редактор відділу),
М. М. СУЛИМА,
В. В. чистяков
(редактор відділу).
Літературний редактор
В. Я. Митрофанова.
Художньо-технічний редактор
Р. О. Марковець.
Макет В. П. Вересюка.
Фотоілюстрації О. С. Задираки.
Ілюстрації О. О. Міхнушова.
Підписано до друку 30.06.92 р. Формат
60 » 84 1 /8 . Друк офсетний. Умови, друк. арк.
6,0. Умови, фарбовідб. 26,0. Обл.-вид. арк.
8,5. Тираж 20000 пр. Зам. 0158202.
Адреса редакції: 254119, Київ-119,
вул. Пархоменка, 38-44.
Телефон для довідок: 211-02-78.
Комбінат друку «Преса України»,
252047, Киів-47, просп. Перемоги, 50.
При передруку матеріалів посилання на
журнал «Лель» обов’язкове.
Ціна договірна.

зазнала цього. Ох, упізнала одразу —
моє...
Тане час, як бурулька під сонцем.
Р о зтул ен і р о ж е в і вуста спи ваю ть
початок зл и в и , і ум ліван ня її, і її
пригасання. Ані миті розлуки, та про­
щатись пора. Замітає завірюха одежі
Я ну. Красива і горда, підмінена лихою
годиною, — кого я щ ойно обнімав?
ї ї п риходини, її відходини, мов
потоп ан н я стом лен ого сонця у
безвітряне, та щ е хвильне плесо. Я —
на... На — я. На — м ене. І я беру, беру
її, скільки моці, і коли вже нем ає, зда­
валося б, ніяких сил, вона легко вдму­
хує життя в охляле пагіння, і знову
розквіт і сквіт — до болю, до знемоги.
Сп’яніння, з’яніння...
Яна — золотиста рибина в сітях
пестощів, зблискує її молоде плече
чи зрілі перса, сонячне сплетіння і
місячні стежини її ніг, що впадають у
н е с к ін ч е н н и й о в и д л о н а — ц іє ї
чарівної, цієї вічно ю ної обманки. З а­
рош ена поцілунками і розхлюпаним
сім ’ям , Яна — вел и ки й тропічн ий
п л ід . П лід е к з о т и ч н и й і ч и м о с ь
рідний, земляцький... То вигнеться
аркою хвилястого містка, то зсунеть­
ся по мені підтятим соняш ником, за­
чепивш ись за м ене, неначе за со ­
л о м и н к у , то с т е л е т ь с я ворухк и м
покосом, де я паную і рабую, даю і
беру, не в зм озі ні відмовитись, ні
в ід м о ви ти , к оли гузир о д в іян о го
клунка вж е не просить ніякої ноші.
Яна — скрипка, Яна — музика...
Прощання... Такі жінки ніколи не
належ ать одном у чол овікові. Такі
жінки — надбання цілого світу, гріх їх
брати на прив’язь і відпускати гріх...
Коли я проводж аю Яну, у вагонах
метро і трамваїв щ е тихо дотліває
наш злюб, спалахуючи в зіткненнях
поглядів, дотиках пальців, одзвуках
слів.
Під будинком, де треба вж е рвати
це сатанинське коло, спотикаємось
об оббиті зеленою бляхою двері, про­
валю ємось у них, і все починається
знову. У провокуючій темряві сліпо
натикаємося на виступи й впадини
плоті і п оп ри застереж ен н я одежі
розгублено й незлагодж ено втамо­
вуємо виквіт жаги.
Збентежено видобуваю з неї, з-під
н еї зво л о ж ен у руку. На устах Яни

краплі, мов місячні скрапи з весла —
під неприкаяним ліхтарем бачу її во­
станнє і встигаю змахнути з щ ас­
л и в о го виду іскристі р о си н к и , як
сльози .
Не скоро отямлюю кров на своїй
руці, якою голубив Яну. її свята і
гріховна кров... Щ астя й розгуба. І
чорним воронням налітає на мене
зворохоблений гурт, шматує тупо й
люто. За кожну мить радощів, за кож­
ну хвилину втіхи, за кожну бентегу
чекання.
— Го-го-го,— котиться пустельною
вулицею.
— На, на, на! Я — на-а-а...

МИ ТЕЖ ЕВРОПА
Досі нас повчали іноземні сексологи, від чого дуже
страждала наша національна гордість. Але доля мене звела з
людиною, котра є щирим українським патріотом, автором праці
«Хрестоматія українського сексу». Читачі моєї повісті «Діви ночі»
("Дзвін", 1991 р.) вже здогадалися, про кого мова. Так, це
улюблена вами пані Аліна.

Ж И ТІЄ ЕА

Нещодавно ми знову з нею зустрілися.
Ю. ВИННИЧУК. Пані Аліно, читачі елітарного часопису і в
сфері сексу мріють про елітарність. Що б ви могли
запропонувати для задоволення найвишуканіших забаганок?
Пригадую, колись ви посилалися на термінологію Роксоляни.
Хіби вона лишила по собі якісь трактати?
П. АЛІНА. Ви вгадали. Уже читачі П. Загребельного
дізналися, що Роксоляна писала вірші. Але я роздобула і її
унікальні «Записки з гарему». Це вершина не тільки української,
але й світової еротичної літератури.

Відомий український письм енник Ю рій Винничук
л ю б ’я зн о запропонував «Л е л ю » публікуват и
на сво'іх ш пальт ах твір, щ о його видрукував
на ст орінках, а точніше, на своїй персональній
сторінці, найпрогресивніш ого (після «Леля»,
звичайно) львівського видання «Post Поступ».
А л е гені[т ]альном у т ракт ат ові передувало
не м енш гені[т ]альне інт ерв’ю, част ину я ко го
пропонуєм о за р а з ш ановним читачам.

Ю. В. Пані Аліно, чи ви вже комусь пропонували цю
національну реліквію?
П. А. Так, мала необережність... Але тепер я передаю її вам з
умовою: публікувати без скорочень чи умовних крапок.
Ю. В. Якою мовою писалися «Записки»?
П. А. Вірші, як відомо, Роксоляна писала турецькою мовою.
Але «Записки» мали надто інтимний характер, і задля
обережності Роксоляна написала їх тодішньою українською
мовою. «Записки» вивіз із Стамбула Агатангел Кримський, однак
не зміг їх ніде опублікувати. Вони зберігалися в нього аж до
арешту в червні 1941 року. Архіву академіка енкаведисти не
встигли розібрати і покинули в порожній квартирі. Один
німецький офіцер українського походження обійшов усі
квартири і познаходив там багато цінних матеріалів. Серед них
і «Записки» Роксоляни. Я з цим офіцером зазнайомилася рік
пізніше у Львові. Зайве описувати, до яких хитрощів я тільки не
вдавалася, аби виманити реліквію. І тепер я бережу її, як зіницю
ока. Вам передаю ксерокопію.
Згідно з вимогами власниці рукопису пані Аліни, твір
Роксоляни буде опубліковано повністю, без будь-яких
скорочень. Тому наперед попросив би читачів не гніватися. Мушу
вас запевнити, що і я, грішний, не раз червонів, готуючи реліквію
до друку. А це свідчить, що я все ж не такий зіпсований, як
вважають там нагорі.
Рукопис, який роздобула пані Аліна, це значно пізніша
копія, датована «Літа Божого народження 1724 місяця
августа 10 дня. Рукою власною отписала Ганна Лашкевичівна
в граді Константинополю». Таким чином, рукопис уже при
переписуванні мусив зазнати деякого редагування, адже
оригінал від копії відділяє майже два сторіччя. На щастя,
переписувачка, очевидно, походила з Галичини, бо не піддала
виправленню безліч діалектизмів і полонізмів.
Однак для потреби сучасного читача я вніс окремі правки,
розставив розділові знаки, вкоротивши довжелезні речення,
зробив ряд стилістичних новацій, які, проте, жодною мірою не
спотворюють ані змісту, ані духу пам'ятки.
Публікація твору Роксоляни переконливо доводить, що і в нас
був свій ренесанс, і що й наш народ має свого «Декамерона». А
головне: не такі вже ми і цнотливі, як це нам намагаються вбити
в голову. Ми теж Європа.

Юрій ВИННИЧУК

Настасія Лісовська, през єго милость господаря
м ого і м ал ж о н ка С у лей м ан а р ек о м а HaseKi
Hurrem , видячиДж всі речі, іл еїх єсть на сем світі,
*одмінні і менущі суть, тілько час смертельний
кождого, на світ от живота матки єго рожденного, минути
не може, а ні мене, прето я, маючи то перед очима моїми,
а ч к о л в е к б у д у чи п р и г о с п о д а р і м о м у к о р о л е в і
Сулейманкові, списати хочу житіє гаремноє.
Читала ю ж -єм писанія о коханню од грекинь списані,
од сарацинок також, іно нігди не чула, ж еби русинка тоє
писала. Прето, будучи в зуполной пам’яті і цілому розумі,
сим писанієм моїм, во всім розм исельне справуючи єго,

Я

РЕМНОЄ
хочу п ри сл угу вч и н и ти для всіх, которм в коханню
знаходять радість і втіху, ажеби надалій то ещ е кунштавній
справовали і не гляділи на тоє спросно (себто не вбачали
розпусту — тут і далі в дужках пояснення упорядника).
Юж у Сучаві відала я от мурзи Кирея, которий купив м’я,
ж е везе м’я впрост до короля турчинського. Відаючи се,
було мі легш е, як інш им невольницям, зносити ціле тото
мандроване. От Сучави до Константинополя цілих 60 миль.

В дорозі не було жадних пригод, леч то, ж е напали на
нашу валку при переправі на Дунаю, гди виїхалисьмо з
Олтениці. То були якісь гайдуки і було їх чимало, але турки
раду їм дали і побили дуже так, ж е половина трупом лягла.
Як-ем не тужила за домом, але молилася, аби Господь
даровав побіду туркам, а не гайдукам православним .
Гайдуки тії видалися мені лихішими за поганів.
До К онстантинополя в їх ал и сь м о пізно ввечері і ту
відразу нас поділили — кого на базар невольничий, кого
мурзам спродати, а м ’я і ещ е одну молоду панну повезли
в палац королівський. Тая панна звалася Гальшкою і
полонена була в Підгірцях. Мала пиш не біле волосся, а я

71

ПРЕЗ НАСТАСІЮ ЛІСОВСЬКУ З РОГАТИНА,
Ж Е Ю РОКСОЛЯНОЮ ПРОЗВАНО,
ПРАВДИВО СПИСАНОЄ В РОКУ 1548.
на одміну чорне. М урза вповів, ж е то ся має королю
в п о д о б а ти . Г ал ьш ка цілу до р о гу ск ім л и л а і сп івал а
сльозних пісень, а я іно мовчала і думала, щ о нас чекає.
— Чи ваш король ещ е молодий? — спиталися в мурзи і
дуже втішилися, гди оповів, ж е на десять літ є от мене
старіший.
Не мала я певності, ж е захоче він м ене лиш ити при собі,
боялася, ж е Гальш ка ему вп одобаєсь дужче, а може,
відішле назад до мурзи. Для того не плакала-м, їла що
давали і дбала-м за собою як нігди в житю.
В палаці нас привели до чудовного покою. Ту, впрост у |
покою , був н ев ел и к и й ставок, ви л о ж ен и й камінням,
здоблений ружним цвіттєм так, ж е виглядало, як в гаю. По
всім покою сиділи в клітях птахи, а щ о було юж пізно, то
не чулося співу.
Ту ся двері втворили і вийш ов якийсь молодий пан у
пишній одежі. Я внет-єм (враз) замерла і почула-м, як
серце моє б’єсь у грудях. І страх почула-м такий, ж е ноги
мі задрижали, як ковила, і туй-туй була би-м впала. Таке
було м оє п ер еж и в ан е. А ле м урза, відав (ви д н о ), тоє
зобачив, бо шепнув, ж е не єсть то король, але найстарший
євнух іменем Мехмед Саїд, і ж е м аєм о слухати єго у всім.
Ту нас мурза ли ш и в самих, вповівш и євнухові, же
прийде завтра по гроші.
— Н азиваю ся М ехмед Саїд,— сказав євнух. — Мушу вас
оглянути, чи нема якої скази (ганджу). Скиньте зі себе тоті
лахмани.
Я помислила, ж е певно жартує. Нігди ні перед ким ся не
розбирала. Але він ещ е раз повторив тоє, юж твердим
голосом. Гальшка зачала розбиратися перш а, я туж за нею.
Як-єм дійшли до самих сорочок, під которими було леч
голе тіло, то ся зостановили і чекали, поки той не сказав:
«Далій!»
Щ о мала-м робити? Скинула-м през голову сорочку і в
страсі затисла є в руках так, ж е затуляла часть мого тіла. То
само вчинила Гальшка.
— Киньте на діл! — повелів євнух, і випустилисьмо з рук
сорочки.
Стояли перед ним і диготіли (тремтіли) цілим тілом, а
він роззирав нас наперід з лиця, а тогді зайш ов за спину і
ди ви вся довго. Потім повелів нам зогнутися вперід і
взятися руками за коліна. Думала-м, щ о вмру. Кров мі до
голови прилила, як він роззирав нас іззаду.
— Чи есте дівицями? — спитав.
Схвально му відповіли, але не йняв віри, а підступив
ближче і тут-єм зачула, як еден з єго пальців гвалтовне
втискуєсь у місце, котрого, як сам Бог відає, нігди ся не
діткнула рука чоловіча. Страш ний дрож схопив м оє тіло від
того єго починання. Щ о то за трахітлива година для моєї
цноти! Палець втиснувся щ е далій і ту юж скрикнула-м,
одчувши біль. Сльози мі проступили на очах і про свою
недолю помислила-м гірко.
То сам е євнух учинив і з Гальш кою , і вона також
скрикнула, а ускрики тії відізвалися втішним мруканєм
євнуха.
По тім звелів нам випростатися і плеснув у долоні. До
покою зайш ло кілько невісту ш альварахтакиххупавих, же
п р о з них мож було тіло голе зо б ач и ти . П одали нам

По ногах дійшло до пахвин, а по них казав мі розтулити
тоненькі єдвабні накривальця, в котрі ми загорнулися, та
ноги. Ту вж е він насмарував густою піною і гди приставив
п о в е л и н а с к у д и с ь д о в г и м и с ін я м и , аж п о к и н е
до ж и в о т а м о го т о го к р и в о г о н о ж а , с е р ц е мі аж
п опались-м о до покою, ж е в нім клубочилася пара, а
підскочило. Але він не зважав на м’я ані мент. Шкробав
зам ість долівки була вода. Н евісти без слів друлили
доти ножакою, доки не виголив живота мого так, яко і
(ш то вх н у л и ) нас у воду. Вода була гаряча. Н евісти
решту тіла.
шубовсьнули за нами і зачали нас мити.
Ю ж не мала-м сил ані плакати, ані стогнати, як Гальшка.
Гаряча вода розпарила так, ж е-м зневоліла до краю і
П евно ж е тії невісти не дуже зручно тоє чинили з нею, бо
давала зі собою чинити, щ о ся їм багло.
весь час йойкала.
В им ивш и н ас, в и в ел и з води і ви терл и руш никам и ,
По голінню настала пора на нове см арованє, але тепер
а тоді дали таку сам у уберю , якую і вон и м али, а то була
то було якесь пахуче, навподіб олії, мастило, которим м’я
куценька со р о ч и н к а і р у ж о в ії ш ал ь вар и з очкуриком ,
висмарувано було від стіп до шиї.
як то в нас хлоп и м аю ть. На ноги дали плетен і з ш кури
М оже, тепер вж е кінець буде, але марні м ої сподівання,
капці, щ о м али д зьо б и задерті догори .
б о в ім з а ч а л и н ам л и ц я м а л ю в а т и . Б р о в и т р о х и
Ю ж була така п ом учена, ж е не п а м ’ятаю , як нас
повищ ипували, а тоді сажою
д о п р о в а д и л и д о ін ш о г о
почорнили,
вуста
покою і поклали обох спати
насм арували червоною
на н и зе н ь к у п остел ю . На
м астю , а на поличках (на
столикові побіч я щ е уздріла
щоках) дали ружову барву.
тацю
з
ви ноградом ,
Але й тоє було не все. Бо єщ е
грушками й сливам и такими
н а м п о к л а л и в р о т а по
завбільш ки, як п ’ясть, але
ж м ін ц і я к о г о с ь в а п н а і
сили не мала вж е на вечерю
к а за л и ж у в ати . В роті
і внет заснула-м.
пощ ипувало і лоскотало.
Б р ан о р о зб у д и л а нас
Л е д в е - м д о ч е к а л а с я , гди
музика, которая линула десь
в р еш ті м ож було тоє
із д а л и н и , і д ів о ч и й сп ів .
плюнути і виполоскати рота.
Г альш к а в зя л а тацю з
Гди
м ен і
п ок азали
овочами до постелі, й так ми
дзеркало, я себе не впізнала.
поснідали. Щ ойно скінчили
Зуби мала-м тепер такі білі, як
снідане, як ся двері втворили
сніг, а язик, як жар, червоний.
і появилися ті самі невісти,
Знову нас повбирали, на
щ о в ч е р а . К а зал и йти за
пальці насадили перстеники,
ними. Завели нас знова до тої
на шиях почепили коралі, а
са м о ї лазн і. Ту вж е чекав
волосся
защіпили
М ехм ед С аїд . З в е л ів нам
коштовними шпінками.
вклякнути на долівці і ліктями
Євнух взяв м ’я за руку і
на подушки спертися.
повів за собою.
П омислила-м , ж е знову тії
— А
Г альш ка?
—
о б зо р и н и н астали , але як
спиталамся.
зач ав мі щ о сь зап и хати у
— До н еї також пора
друге с о р о м н е є м ісц е, то
д ій д е ,— в ід к а з а в є вн у х і
зойкнула-м зо страху.
РОКСОЛАНА.
запровадив м’я до покою, в
— Не бійся,— сказав до
Робота невідомого художника, 1596 р.
к о т о р ім
стояла
ін о
м ене,— то іно для того, аби
Захоплена в полон 1520 р. і продана в султанський гарем.
в е л и ч е з н а п о с т іл ь під
Як дружина Сулеймана І Пишного відігравала значну роль
в и м и т и т е б е з іс е р е д и н и .
у політичному житті Туреччини.
сукняним дахом, а в високих
Нігди-м про таке не чула,
глеках було повно квітів.
щ оби теплу воду до черева
По другім боці покою сиділо три молоді панни і грали
нагнітали. Вода тая вливалася в мене в незміряній ілості,
на торбанах, тихенько наспівуючи.
аж мі ся здавало, ж е скоро лусну. Н е боліло м ’я, не
— Спочинь собі,— сказав євнух і покинув покій.
дош куляло, але чуламся зле. Гальшка не переставала
Після вапна м ене діймала спрага, і я налила собі з
квилити, аж на ню мусив євнух гримнути: «Цить!»
куфлика в горнятко. То не був узвар, як-єм гадала собі, іно
Аж от урешті скінчили нас заливати водою і сказали
вино з винограду солодке, як мед, і нічого так не хотілося,
сісти на великі гладущики та й ту всю воду, которує влито
іно полежати в постелі. Не знала-м , чи можна.
в нас, назад вилляти. Не так мі то було прикро, як встидно,
Щ ойно-м сіла на постіль, як ся двері втворили і зайш ов
ж е стілько людей приглядаються. М ислила-м, ж е тая вода
до покою чоловік у багатім вбранню, гаптованім золотою
нігди ся не скінчит, так зі м’я ляло. Тільки-м Бога молила,
ниткою. З того, як ся підорвали на ноги панни і зачали ся
аби то вж е ся борш е (скорш е) скінчило.
вклоняти, здогадалася, ж е єсть то сам король. На зріст був
Як було по тім, то зн ова нас у гарячу воду подруляли і
не багацько вищ ий за м ’я, в тілі теньгий (ситий), лице мав
зачали ш урувати і ви м и вати . Д алій ви вели з води і
гарне, засмагле. Такой м ’я обзирав, бовім зірваламся на
оглянули нам тіло. На ногах нижче колін м ала-м трохи
рівні і стала як вкопана. Д ивиламся на него, ані на змиг не
волосся. Євнух п осм арував мі ноги чим ось липким і
зводячи очі. Так було, заки сам не відвів, усміхаючись до
зачав голити кривим нож ем . Н евісти зак (тим часом )
голили Гальшку.
себе.

$Ь 8

П ан н и зн о в у сіл и п оп ід стіну і за гр а л и . К ороль
А кгди єго язик став їм до помочі, то юж не могла-м ся
підступив до м ’я і повів:
стрим увати і за сто гн а л а -м . Він ж е тоє зрозум ів яко
— Казали мі, ж е-сь гарна дуже, але ж е аж такая, не
заохочення і язик єго зачав розгортати пелюстки єдну по
сподівав’ємся.
другій.
Я зась ма:
Тепер юж перебувала-м у такому омлінні, ж е кгди ліг на
— П евно, м аєш в гаремі не єдну такую гарну.
мені і вмістив межи стегна ми щось важке як кість слонова,
— Ні, такої, як ти, не маю.
то не чинила-м жадного опору, а обійняла го і пригасла до
Ін о ту ся сп о х о п и л а, ж е рік (го в о р и в ) до м ’я не
себе. А він з великою силою вдирався у мене. Була-м як те
турчинськими, а словами словенськими, котрі я легко
звірятко на вівтарі, а він — навподіб різника, которий
тямила.
намірився принести офіру. Висмоктуючи з ошпалінням мої
— Чи ти не є турок?
вуста і перса, непрервано поборював перешкоди, же їх
— Моя мама боснійка.
ставила на шляху моя цнота, роздирав і розшарпував м’я на
По тих словах притяг м ’я до себе і сілисьмо на постіль.
частки, але врешті нагле получення наших тіл ознайомило, же
Гдиби навіть ставленнє опору леж ало в моїй моці, то
ціле тоє жахне кореневище заглибилося ве мні. Не могла-м
скрайнє
п о м іш а н н є
далій знести жахливих тортур і,
з а в а д и л о мі я к у - к о л в е к
видавши оклик розпачливий,
ск утечн ість. С к о р о тілько
омліла-м в раменах окрутного
обняв мене єдною рукою, як
войовника.
туй уста єго припали до моїх,
Н е в ід а ю , як д о в г о
а я з и к з а ч а в л а с т и т и мі
пробувала-м у тім щасливім
піднебіння і з моїм язиком
стан і зн е ч у л е н н я , але
бавитися. П рез кожду часть
повернув м’я до життя той
мого тіла перебігав незнаний
сам и й прош и ваю чи й біль,
вогонь, ж е го підсичувала
котори й п еред хвилею
р о з к о т предивна, і намість
сп ри чи н и в непритом ність.
голосних окриків видавала-м
Була-м далій в обіймах мого
тілько тихі зітхання. Аж ту єго
пана і чула-м, як, лежачи на
др у га р ук а р о з в ’я з а л а мі
мені, рухався вгору і вділ, а
очкурика так, ж е ш альвари
кождий рух єго булави болів
опали з пояса, почула-м, як
м’я, мов притин штилету. Раз
п альц і є г о р о зс у в аю т ь мі
п о р а з с к р и к у в а в : «О
стегна, а оден палець зачинає
Магомет! О Расул!» — і при
втискатися до мої розкішниці
тих ото словах занурювався
і гвалтовне там грайсувати, як
ве мні до останку. Белькотав
ж еребець у вівсах. Було мі
єщ е багацько ріж них слів
лячно, але стегна самі собою
п о-турчи н ськом у, которих
розсунули. Кождий го цілунок
не тямила-м, аж врешті тоті
справляв мі щ ораз більшу
єго штрикання повергли м’я
приємність, хочай обливали
у
пропасть
тем ну
і
м’я рясні рум’янці.
безкон ечн у,
же
в ю
Єщ е барз зарум’янилася,
п о л е т іл а -м коміть (в н и з )
кгди він м ою руку поклав
го л о во ю , а ск р и к мі став
СУЛЕЙМАН і п и т н и й .
межи свої стегна і стиснув ю
упоперек горла і думала-м,
Робота невідомого художника, 1596 р.
м о ц н о . З а р а п ід р у к о ю
ж е вм и раю , ж е янголи
Полонившись спочатку красою наложниці, турецький
зачула, як щ ось ся побільшує
султан дедалі більше почав цінувати розум Роксолани,
підхопили й понесли у млаку
прислухатися до її порад і думок.
і ворухаєсь. Кгдиби навіть
сизу.
хтіла забрати руку, то не була
Але довго се не тривало,
би-м у стані тоє вчинити, бо так сильно притягало мене до
бо невзабарі ся знову отямила і почула-м, ж е він роздирає
того створіння незнаного, которе там ся сховало і під
мою розкіш ницю п оза границі витрималості. Як далеко
моїми пальцями, як пуплях, розросталося. Не відала-м
ся загл и б лю в ав, Б ог оден відає, але мі ся зд авал о , ж е
вправді, з чим маю до чину, єднак кожде дргніння єго
юж до сам о го сер ц я добувся і за р а з м оє ч е р ев о трісн е.
п р и п р а в л я л о (д о в о д и л о ) м ’я до н е в и п о в ід а л ь н о г о
І ту, кгди-м ся юж наготувала єщ е раз знепритомніти,
поміщання. Н е мала-м ані найменш ого розуміння, яких
запукав хтось до дверей. Король гвалтовне зірвався з
страш них вражінь маю єщ е зазнати за справою того, кого
постелі.
будила до життя моя долоня.
По хвилі ся вернув і, зо б ач и вш и м оє бліде лице,
Тим часом король єдним скорим рухом позбавив м ’я
осміхнувся:
шальварів, а відтак і кошульки, оголивш и м’я всю. Єго очі,
— Не бійся. Більше не буду тя мордував. Мушу їхати.
налитії вогнем, металися по мому тілові.
Емір Акхісару збунтувався.
Аж от і він п о зб у в с я одеж і і п о к л а в с я на м ені,
Повівши тоє, покинув мене, а я подякувала-м Богови,
виціловуючи шию і грудь, далій зачав цілувати мій живіт,
ж е напоумив того еміра збунтуватися, і невзабарі заснула.
аж мі корчі піш ли по тілу. Зуби го покусували м ої
(Далі буде.)
к у ч е р и к и , а п а л ь ц і з н о в а л а с т и л и р о з к іш н и ц ю ,
проникаючи в неї то поєдинчо, то по двоє, а то аж по троє.

ч

ЯК ПОЗБУТИСЯ НЕБАЖАНОГО ЗАЛИЦЯЛЬНИКА

удово розумію, що більшість дівчат
м р ію т ь
про
сим п ати чн ого,
тактовн ого , в е се л о го , р о зу м н о го ,
освічен ого , ен ер гій н о го ... — одне
слово, такого, як я, хлопця. На жаль,
на ву л и ц ях , у п ар ку або к аф е
здебільш ого починають залицятися
зовсім інші, не такі, як я, чоловіки. Де
і як познайомитися з тими, класними
х л о п ц ям и , я ще р о зк аж у , але
спочатку треба якось позбутися цих
осоруж них
з а л и ц я л ь н и к ів .
Спровадити їх часом буває не просто.
О сь кілька порад про всяк випадок.
РОЗВЕСЕЛІ парубки з хамуватими
м анерами сунуть вулицею за тобою,
захоплено вигукуючи: «Та подивись,
я к і н іж к и ! А ф іг у р к а — с а м и й
тиць!..» — чи щ ось подібне. Насправді
вони тільки й чекають, щоб ти щ ось
їм відповіла чи навіть образилася. Не
ображайся: гріх сміятися з убогих на
розум. До того ж будь-яка реакція з
твого боку викличе в них щ е більше
завзяття. Тому наддай ходи і йди від
них мовчки.
НЕДБАЛО поголений интелектуал
у каф е гіпнотизує тебе поглядом і
н а т х н е н н о б у б о н и ть п р о те, щ о
«життя — гидка штука, всі жінки —
жорстокі дурисвітки, але ви не така, я
бачу по очах...» Не варто сперечатися
щодо перш ої частини цієї промови.
Краще зразу повідомити, що ти нічим
о с о б л и в и м від р е ш т и ж ін о к не
в і д р із н я є ш с я . Н е в а р т о т а к о ж
затягувати «інтелектуальну» розмову,
а в найближчій паузі заплати за каву і
й д и с о б і. Й д и , н а в іт ь я к щ о
співбесідник у розм ові використовує
такі малопопулярні слова, як «Руссо»,

У

кожного чоловіка є свій секрет —
така особливість, якої не має жодна
жінка, але про яку знати принаймні
баж ано,
щ об
не
викликати
небажаного конфлікту.
Річ ось у чому. Після еякуляції у
чоловіка відбувається різке зниження
н е р в о в о ї н ап руги і н ас та є стадія
незбудливості. До того ж ця стадія
поділяється на дві частини: період
ц іл к ови тої н езбудливості і період
в ід н о с н о ї н е з б у д л и в о с т і. Щ о це
означає?
У періоді цілковитої незбудливості
ніякі витончені пестощі ні від якого
(навіть найбажанішого!) партнера не
спроможні стимулювати чоловіка для
повторного статевого акту. Більш е
того, дотики до геніталій у цей період
не тільки не приносять чоловікові
з а д о в о л е н н я , ал е й в и к л и к а ю т ь
неприєм ні відчуття, а часом і біль.
О ц и м і х а р а к т е р и з у є т ь с я п ер іо д

«Пі кассо»,
« с е р с о » та
« е к з и с т е н ц іа л із м » . У т ім , я к щ о
о стан н є сл о в о він п р о м о вл яє без
з а п и н к и , м о ж е ш х в и л и н зо три
послухати — раптом щ ось ще цікаве
почуєш? Хоча все ж таки краще йти
зразу.
Ч О Л О В ІК сер ед н іх років сідає
поруч з тобою на лаву в парку. Зовні
цілком безпечний. Цікавиться твоїми
о ц ін к а м и і п е р с п е к т и в а м и після
школи. Розповідає дотепні випадки з
в л а с н о ї б іо г р а ф ії. З а п р о ш у є
п о д и в и ти ся колекц ію ек зо ти ч н и х
м е т е л и к ів , яка є у н ь о го вд о м а.
Р еком ен дую в таком у випадку
безневинно поцікавитися: «А чи не
м ож на ваш у колекцію подивитися
завтра з моїм другом (н е подругою!)?
Знаєте, мій друг просто схиблений на
тих екзотичних метеликах, йому так
цікаво буде». М айже напевне можу
сказати, щ о відповідь буде вельми
невиразною .
ОСОБЛИВИЙ
випадок:
с и м п а т и ч н и й п ар у б о к поруч у
трамваї. Виходить на одній з тобою
зупинці і радісно дивується, що йому
в той самий бік, щ о й тобі. Починає
р о з м о в у . Б іл я т в о г о б у д и н к у
н ев п ев н е н о цікавиться, чи зм ож е
побачити тебе щ е раз.
Т ут у с е з а л е ж и т ь від т о г о ,
н а с к іл ь к и в ін то б і с п о д о б а в с я .
С и м п а т и ч н и й в с е ж та к и . О д н е
слово, спробуй перевірити його на
час — погодься на побачення через
три дні. Якщо він не забуде, хтозна —
може, щ ось у цьому є...
Втім, про ц е— наступного разу.
ЛЕЛЬ-залицяльник

ЧОЛОВІЧІ СЕКРЕТИ
цілковитої незбудливості.
З годом н астає період другий —
незбудливості відносної. В цей час під
в п л и в о м я к и х о с ь н е с п о д ів а н и х
п е с т о щ ів а б о п о д р а з н и к ів , під
впливом
е м о ц ій н о ї н о в и з н и
( с к а ж ім о ,
це
перш ий
ваш
сексуальний контакт) або контакту з
о соб ли во баж аним партнером
чоловік може виявитися готовий до
п о в т о р н о г о акту. А ле для ц ьо го
потрібні нетрадиційні умови.
Втім, у деяких чоловіків юнацького
віку ст ад ія н е з б у д л и в о с т і б у в ає
практично непом ітною , коли вони
здатні проводити повторний коїтус
мало не відразу після перш ого. Однак
це спостерігається рідко і у вельми
обм еж еного кола чоловіків.
Все це треба п ам ’ятати жінкам,
особливо молодим, аби не виникала
у вашій голові крамольна думка, ніби
коханий вас «не хоче» або «ні на що

ХТО У СВІТІ НАЙГАРНІША?

о

дразу і цілком щ иро відповідаю: це
ти, моя читачко. Ти найгарніша, та
н ай ч ар ів н іш а, та н ай в р о д л и в іш а .
Саме ти. Ти. Я тебе ж одного разу не

чоловіки тт...
Жінки і політика — то найу­
любленіші теми чоловічих роз­
мов. Стосується це не Т ІЛ Ь К И
звичайнісіньких собі парубків
наших сучасників, ал ей людей
в ел и к и х , т и х , КОГО часом
лямиВЗЄМ0 МИ СВОЇМИ вчитеПЛУ ТА РХ , скаж імо, жив на
світі дуж е давно і був давньо­
грец ьки м письм енник” ^

ніхто їм такого не казав. Але тепер ти
знаєш .
О тж е, ви п ро стай плечі, підведи
с в о ю г о л ів о н ь к у , в н у т р іш н ь о

війсЬКу К ’ ЯК1 сл у ж и л и у
нГ кяз7 * ф а ’ воєначальники
зустрічати ворога
мовчки, якщо він атакує з
криком, і, навпаки, кидатися
на нього з криком, якщо ворог
мовчить. Розум на д р у ж и в
п ок и Р о зг н ів а н и й Е в Т к
р и ч и т ь і лається, з б Єр°?ає
муєть^ нЯ’ і лише коли вйГвгаппЯ’’якш
ВДаЄТЬСЯ
Розмови
аби пом
и ти і до
заспоко..ті;

одни1*

Й ™ ’ ого охоче читали і За
його життя, і в наш час. Але й
В1« ЧИМаЛ0 рядків присвятив
улюбленим чоловічим темам.
Політики ми тут не торкатиме­
мось, а от його роздуми щодо
™

01 Д0ЛІ М0Жуть згодитись

бачив, але охоче повторю: ти у світі
найгарніш а. Бо давн о і абсолю тно
вп евн ен и й , щ о не буває на землі
негарних дівчат. А бувають лиш е такі,
які не знають, щ о вони гарні, оскільки

не здатний». Стадія незбудливості в
чоловікові зап р о гр а м о в ан а самою
Природою, це вона, матінка, дає йому
перепочинок. Адже біологічна роль
ч о л о в ік а — д а в а т и п о в н о ц ін н у
сперму. За ум ови повторної еякуляції
п ісл я н е т р и в а л о ї п е р е р в и як ість
еякуляту,
й ого
з а п л ід н ю ю ч а
з д а т н іс т ь , с у т т є в о з н и ж у є т ь с я .
Т и м -т о й п о т р іб н и й п е в н и й час
н е з б у д л и в о с т і д л я в ід н о в л е н н я
з а п л ід н ю ю ч и х я к о с т е й с п е р м и .
Біологічна ж роль жінки полягає у
прийманні сперми, тому П рирода і не
в с т а н о в и л а д л я ж ін о к б а р ’є р а у
виконанні цієї ролі.
Т р и в а л іс т ь
ц іє ї
с т а д ії
н е з б у д л и в о с т і у ч о л о в ік ів су то
ін д и в ід у а л ь н а . З в ік о м в о н а
зб іл ь ш у є т ь с я , ал е ц е аж ніяк не
говорить про якісь сексуальні вади.
Врахуйте.
ЛЕЛЬ-сексолог

п о с м іх н и с я собі — і п о д и в и с ь у
лю стерко.
А
тепер
скаж и
відображенню: «Я красива, красива,
к р а с и в а ...» П р а в д а ж , к р а с и в а ?
Знаю — правда. І якби зараз хтось із

П О П Е Р В А Х

дятам, СЛ^

и с я с у П Є р Є-

сим патичних парубків поглянув на
тебе, одразу ж якщ о й не закохався б,
то п р и н ай м н і зац ікави вся. Ш кода
тільки, що час у нас нині такий, м’яко
кажучи, ш видкоплинний, і загайно
їм , ти м с и м п а т и ч н и м п ар у б к ам ,
поглянути на тебе. Поглянути — і
з а х о п и т и с я . П р и к р о . Н ік о л и їм ,
буцім, гроші треба заробляти.
П р и к р о . З г о д о м в о н и , з в іс н о ,
схаменуться і захопляться. Але на той
ч ас ти вж е са м а в їх н ій бік і не
подивиш ся. Бо й статура в них уже не
та, і живіт, і кучері десь подінуться,
хіба це парубки?.. О дне слово, як
каж е Ж в ан ец ь к и й , « сп о ж и вац ьк е
с т а в л е н н я д о ж ін о к з м ін и в на
захоплене. А вони, на жаль, навпаки.
Ну щ о ж — нічого...»
Воно таки нічого. Але прикро. Бо
зовсім нічого. А хотілося... Тому не
варто гаяти часу, кращ е навчитися
п р и в е р тати до с в о є ї вр о д и увагу
си м п ати ч н и х парубків уж е теп ер,
поки вони ще парубки, а не дядечка з
животиками. Хоча й з гаманцями, але
з животиками. А в хлопців, може, й
гаманця ніякого немає, натомість є
ін ш і п о з и т и в н і р и с и . Н у, с а м і
розумієте.
О т о ж — н е г а я т и м е м о ч а су і
в ізь м е м о бика за р о ги . О станній
вислів, звісно, метафоричний, але в
даному конкретном у випадку його
можна розуміти буквально, оскільки,
як щ о х о чеш зн а ти , д в о є з трьох
ч о л о в ік ів
м р ію т ь ,
щ об
їх
з а в о й о в у в а л и ж ін к и . Т о б т о н е
наважуються зробити перш ий крок і
ч ек аю ть, поки й ого зр о б и ть
представниця слабкої статі. Тобто ти.

Ж І Н К И ,ьиУ Р?и ’ “ ^ з Т “ “ вм“
кр аде попиха
слухатися
ч о л о в ік а м и , a m

КР а д ж е н ав іть

Ч0К і с в а р о к , ^

дегк0

ск л е н і горщики наймЄНШОго
розсипаються від
колИ
поштовху,

“^

зміцніють, ні

“ ^ оі’‘ яе6ерї

рогу.

тиХ х т0

Зваж на це.
А т е п е р — н а й г о л о в н іш е . 1 це
НАЙГОЛОВНІШ Е варто запам ’ятати
на все життя!
Народна мудрість учить нас, щ о «по
о д е ж і з у с т р іч а ю т ь , п о р о з у м у
проводж аю ть». Зд еб іл ьш ого лю ди
значуще підкреслюють другу частину
в и с л о в у , г е т ь - ч и с т о іг н о р у ю ч и
перш у. Аніскільки не заперечую чи
к о р и с т ь р о зу м у у с т о су н к ах між
дівчатам и і хлопцям и, все ж таки
п о в е р н у с я до п е р ш о ї ч а сти н и
п р и с л ів ’я. А в о н а н е д в о з н а ч н о
стверджує, щ о зустрічають передусім
за твоєю зовніш ністю. Наші предки
розуміли це щ е тоді, коли й гадки не
було про такі науки, як психологія чи
с т а т и с т и к а . А в ж е с ь о г о д н іш н і
представники цих наук дійшли такого
висновку:
Щ об
справити
п ози ти вн е
в р а ж е н н я на н е з н а й о м у лю дину,
д остатн ьо в серед н ьом у чотири
хвилини.
Ч оти р и хви л и н и — оце і є той
с а м и й ч а с , к о л и «п о о д е ж і
зу стріч аю ть». С а м е за та к и й час
лю дина
встигає
виявити
в
незнайом цеві риси і рисочки, які ій
не подобаю ться. А якщ о протягом
чотирьох
хвилин
ми
таких
н е г а т и в н и х р и с н е в и я в и л и , то
незнайом ець нам подобатиметься.
Д оречно буде також нагадати, що
80
в ід с о т к ів
ін ф о р м а ц і ї
із
з о в н іш н ь о г о світу ми одерж уєм о
через зір. Виходячи з цього, не надто
складно зр о б и ти такий висновок:
в а р т о у в а ж н іш е п р и д и в и т и с я до
с в о є ї зовніш ності та м анер, якщ о
хочеш
м ати
п о п у л я р н іс т ь у
т о в а р и с т в і і п р и в е р т а т и до се б е
п о гл яд и н авіть тих си м п а т и ч н и х
парубків, які дуже поспішають робити
гроші.
То щ о, придивимося?.. Чую, чую
вж е н етерп л яч і гол оси : «Та кажи
ш в и д ш е, щ о і як т р е б а робити!»
Чую — і відповідаю: не поспіш ай!
Або, принаймні, вдай, ніби нікуди не
п о сп іш аєш . Бо «скорий поспіх —
людям посміх»,— ось тобі щ е одна
н ар о д н а м удрість. А н ащ о нам з
т о б о ю н а р а ж а т и с я на ір о н іч н і
посміш ки? Нам з тобою зовсім інше
потрібне. Тому — наберися терпіння.
В одну мить нічого хорош ого навіть у
к а з к а х н е в ід б у в а є т ь с я — та м
спочатку героям треба кільканадцять
в и п р о б у в а н ь п р о й т и , а в ж е тоді
святкувати хепі енд.
А щ одо те б е , то п ер ш е твоє
випробування називається

Щ О ДН Я.
А д ж е с а м е щ о д н я ти м у с и ш
стежити:
за своїм волоссям ,
за своїми руками й нігтями,

ЗА ВО Д И ТИ вл асн и х друзів
ДРУЖина не повинна: досить з
неї і друзів чоловіка.
«Ж ИВИ непомітно» — така
порада підходить для гробо­
копів. Чи, може, жити ганеб­
но? Чому це про нас ніхто і
знати не повинен? А от порадив
би: «Навіть якщо живеш ти
мерзенно — не старайся жити
непомітно; краще схаменись,
р о зк а й ся , виправся. Якщ о
маєш у собі щось хороше, не
будь непотрібним, якщо зле —
не уникай виховання».

за своїми ногами,
за своїми зубами,
за своїми очима і шкірою,
за своїм одягом і взуттям.
С а м е щ о д н я і с а м е ти. І х оча
той-таки Ж ванецький справедливо
зазначає, щ о «зовнішність жінок —
праця чоловіків», але поки щ о такого
ч о л о в ік а ти н е м а є ш , а т іл ь к и
з б и р а є ш с я й о го п р и д б ат и . Т о м у
доведеться стежити за цим саме тобі.
І саме щодня.
Тому й почнемо з перш ого розділу
наш ої програми.

ВОЛОССЯ
Ж ін о ч а в р о д а — т о щ о с ь
н ад зви ч ай н о
загадкове
й
багатозн ач н е, вона складається із
такої кількості часом ледь помітних
р и с о ч о к , щ о ж о д е н к о м п ’ю тер
н е с п р о м о ж н и й дати відп овідь на
запитання: чому ця жінка вродлива? І
в с е ж таки — щ о р о б и ть ж ін о че
обличчя о с о б л и в о п р и в а б л и в и м ?
Звичайно, волосся — густе, блискуче,
ніжне, мов шовк. Як свідчить досвід,
н ав іть то й ч о л о в ік , щ о н е м о ж е
вголос висловити думку з приводу
в р о д и я к о їс ь ж ін ки , о б о в ’я зк о в о
скаже: «В тебе гарне волосся».
К осм етологи
з д е б іл ь ш о г о
розрізняють три типи волосся:
нормальне — еластичне, помірної
товщини, не надто сухе і не надто
масне, шкіра голови не має лупи, під
час легкого розчісування випадає до
50 волосин;
сухе — тонкіше, пухнасте, ламке;
масне — товстіше за нормальне,
вкрите жиром, дуже еластичне, мало
вбирає вологу.
В изначити свій тип во л о сся ти
м аєш
сам а
за
наведеним и
ознаками — це потрібно знати, щоб
правильно доглядати за волоссям. ,

П О К И ж бан и п ор ож н і, не
відрізниш цілого від тріснуто­
го, та наповни їх, і ти побачиш,
звідки ллється. Так і душі, зіпсуті пороком, не утримують
багатства й могутності, а вили­
вають крізь тріщини, яких за­
вдали їм хтивість, гнівність,
чванливість, невігластво.

ДОГЛЯД ї М ИТТЯ
Догляд за нормальним волоссям
складається з миття його, а також
шкіри голови, розчісування вранці та
ввечері гребінцем, а потім щіткою
(очищ ення і м асаж ), втирання різних
к о с м е т и ч н и х з а с о б ів , у к л ад ан н я
волосся.
Догляд за сухим волоссям має бути
особливо обереж ним, оскільки воно
тонке й лам ке, більше травмується
т е м п е р а т у р н и м и та х ім іч н и м и
з а с о б а м и . Р о зч іс у в а т и й о го слід
обереж но, стараючись не рвати і не
ламати, мити один раз на 1 0 -1 4 днів,
кращ е шампунями з жовтків. Після
миття доцільно втерти у шкіру голови
якісь пом’якшуючі засоби.
Д о г л я д за м а с н и м в о л о с с я м
ускладнюється тим, щ о воно швидко
забруднюється, тому мити його варто
не рідш е разу на тиж день. М асне
во л о с ся реко м ен д у ю ть додатково
очищувати, протираючи через день

У КОЖНОМУ з нас живе жагу­
че бажання — пізнавати інших і
мати радість спілкування само­
му. А хто прагне поховати себе у
невідомості, одягнутися в морок
безвісті, той, схоже, невдовол ен и й , що народи вся, і
відмовляється від буття.

со к о м л и м о н а , настійною туї або
календули. Д оречно також обмежити
себе у вживанні шоколаду (ц е нині не
в а ж к о ) , а т а к о ж б іл о г о х л іб а ,
картоплі, цукру. Натомість підуть на
користь м асном у волоссю квасоля,
риба, м ’ясо, свіжі овочі та фрукти,
сир.
М и тт я в о л о с с я — о д н а з
найважливіш их процедур у догляді.
Не варто хапатися за перш ий-ліпш ий
ш а м п у н ь , н а в іт ь я к щ о він дуж е
ім п ортн и й і дороги й: на кож ном у
ф лакон і о б о в ’я зк о в о вк аза н о , для
як о го типу в о л о с с я ш ам пунь
п р и з н а ч е н и й ,— хоча б дляцього
варто вивчити англійську мову. Адже
ви користовувати мож на ли ш е той
ш ам п у н ь, як и й п р и зн а ч е н и й для
твого типу волосся.
Д о р е ч і, н а м и л ю в а т и г о л о в у
ш ам пунем кращ е л и ш е один раз,
щ об в о л о с ся не зн е ж и р и л о ся , не
втратило блиску і не розсипалося.
Д еякі дівчата, які м аю ть м асн е
волосся, миють його дуже гарячою
водою,
використовуючи
г о с п о д а р с ь к е м и л о . Н а п е в н е , їм
здається, ніби волосся тепер менш е
з а б р у д н ю в а т и м е т ь с я . А л е ц ь о го
робити не слід! Волосся після гарячої
води і н ад то л у ж н о го м и л а стає
т ь м я н и м , л а м к и м , с іч е т ь с я на
кінчиках, а ш кіра голови починає
лущитися, з ’являється лупа.
Д ля м иття сухого й л ам к о го
во л о сся м ож у п орек ом ен д увати
яєчн и й ж овток. В ідокрем ивш и від
білка, його втираю ть у волосся та
шкіру голови, водночас змочуючи їх
водою. Ч ер ез кілька хвилин волосся
споліскують теплою водою. Вимите
яєчн и м ж овтком во л о сся стає
блискучим, його корені зміцнюються.
Я кщ о м и єте ш ам п у н ем , варто
попередньо
зробити
д е с я т и х в и л и н н и й м а с а ж ш к ір и

БАЗІКАМ те, що вони чують,
потрапляє не в душу, а на язик.
Усі люди зберігають те, що по­
чули, у базік же воно витікає і
тече далі. Вони схожі на жбани,
позбавлені розуму, та сповнені
відгомонів.

голови, круговими рухами втираючи
к а с т о р о в у о л ію . П р о т р іт ь н ею і
в о л о с с я з а в с іє ю д о в ж и н о ю ,
розбираю чи його на пасма.
Аби д о в ге й л ам к е в о л о с с я не
ск л ею вал ося і не плуталося, його
найкращ е мити у мильній піні, а потім
ретельно сп олоскати . Після миття
г о л о в у т р е б а в и т е р т и м ’я к и м
р у ш н и к о м . А л е н е п о с п іш а й
розчісувати волосся, поки воно не
висохло! Не заплітай мокрі коси і не
лягай спати з мокрою головою! Це
дуже шкідливо.
Н айкращ е сушити волосся просто
на повітрі, час від часу струшуючи і
розпушуючи його руками. Але якщ о
тобі хочеться скористатися феном чи
ти дуже поспіш аєш , то не вмикай ф ен
на повну потужність: гаряче повітря
зр о б и ть твоє во л о сся лам ки м .
З р о з у м ій
н а р е ш т і:
твоя
привабливість і поспішність — то речі
несумісні.
Зберігати волосся в чистоті можна

У Н И К А Т И з іт к н е н ь ч о ­
л о в ік о в і з д р у ж и н о ю т а
дружині з чоловіком слід скрізь
і завж ди, та найперш е цього
требз остерігатися у подружній
постелі.

й уникаючи частого миття голови.
Ретельне
і доволі
тривале
розчісування спочатку гребінцем з
тупими й рідкими зубчиками, а потім
щіткою само по собі очищує волосся.
Варто повторю вати цю процедуру
2 - 3 рази на день, особливо вранці і
перед сн ом . Д о вге в о л о сся треба
починати розчісувати від кінчиків,
поступово переходячи до коренів.
Р озчісуй не посп іш аю чи , м ’яко й
акуратно — і тоді обов’язково вразиш
будь-якого хлопця своїм волоссям!

К ІЛ ЬК А ПОРАД
Хоча б іноді зм іню й ш ампунь і
мило на хліб: волосся віддячить тобі!
Р о зм о ч и чорн и й хліб у невеликій
кількості води, намиль цією хлібною
к аш к о ю г о л о в у , п о тім р е т е л ь н о
промий і сполощ и. У вологу шкіру
го л о ви о б о в ’я з к о в о тр еба втерти
залиш ки хлібної кашки — змивати її
не слід. Дай волоссю висохнути, а
тоді вж е р о зч е ш и . Ця п роц едура
надзвичайно корисна для волосся.
М асне волосся п р о т я г о м д в о х
місяців мий тільки відваром дубової
к о р и (3 ст. л о ж к и к и п ’яти ти 15
хвилин в і л води). Надалі споліскуй
волосся цим відваром після кожного
миття.
Якщо волосся сухе, раз на місяць
роби компрес з невеликої кількості
р о сл и н н о ї олії, додавш и до нього
чай н у л о ж к у л и м о н н о г о соку.
Розігрій цю суміш на водяній бані і
увітриу шкіру голови. Голову зав’яжи
хустиною і тримай так 1 -2 години.

СКРО М Н И Ц І не варто нехту­
в а т и о х а й н іс т ю , а т ій , я к а
лю бить чоловіка — виявам и
н іж н о с т і; а д ж е с у в о р іс т ь
р о б и т ь в ід р а з л и в о ю ц н о т у
дружини такою ж мірою, як не­
охайність — ї ї простоту.

Рецепт проти лупи. 100 г дрібно
н а р із а н о г о
листя
кропиви
прокип’ятити протягом ЗО хвилин у
суміші з 0 ,5 л ш ести п р о ц ен тн о го
оцту і 0,5 води. Волосся мити цим
розчином щодня протягом місяця.
Якщ о сильно випадає волосся,
к р ащ е зв е р н у ти с я до лікаря. Але
сп р о б у й я к н ай д о в ш е розч ісу вати
вол о сся, зм асти вш и корені такою
сумішшю: 1 ч. лож ка рицини, 2 ч.
л о ж к и х ін н о ї в о д и , 6 ч. л о ж о к
одеколону.
Якщо виріш или зм інити колір
волосся, д о в е д е т ь с я п р и д б а т и
н а с т у п н и й н о м е р « Л е л я » . Ми
продовжимо розм ову у Храмі Дівонії.
Б аж аю р е т е л ь н о с т і, те р п ін н я і
чудового волосся!
ЛЕЛЬ-косметолог

ЩО БОЛИТЬ
Одна народна мудрість влучно
підмітила: «Кому що болить, той про
те і говорить». У нашому випадку
правильніш е було б сказати:
«пише». А ще правильніше:
«записує».
На деякі з цих запитань ми і
спробуємо дати відповідь.

«У мене чомусь припинилися місячні
кровотечі. Чому так сталося і що
мені треба робити?
Тетяна П.»
Шкода, Ташо, що ти не зазначила
свій вік і не написала, які події
передували припиненню
менструацій. Залеж но від власних
темпів розвитку, менструація у
дівчаток може розпочатися і в
дев’ять, і у вісімнадцять років, хоча
здебільшого це починається років у
тринадцять. І спочатку періоди у
дівчаток можуть бути
нерегулярними — прийдуть раз чи
два, а потім раптово припиняться на
місяць чи навіть кілька місяців. Але
згодом усе приходить до норми. В
такому випадку хвилюватися зайве.
Інша річ, якщо місячні
припиняються, коли вони вже
давно усталилися. О собливо, якщо
дівчина вже почала статеве життя. В
такому разі слід замислитися, а чи
не завагітніла ти часом? Адже
відсутність місячних — чи не
найістотніша ознака вагітності. Втім,
такі порушення можуть бути
викликані також і якимсь стресом,
виснаженням організму, глибокою
депресією або психічним
захворюванням. Навіть зміна
клімату може позначитися на
регулярності менструацій. Іноді
цикл зазнає змін при введенні
внутрішньоматкових спіралей,
застосуванні гормональних
контрацептивів.
Як бачиш, причин для припинення
місячних доволі багато, тому тобі
бажано якнайш видш е звернутися
до лікаря.

відчуваю справж ньої насолоди.
Х о ча дуже лю б л ю його, але
навмисне підганяю все скінчити,
щоб м ені не дійти оргазму. Самій
прикро, але мені казали, що оргазм
жінки сприяє мозю іивост і
завагітніти. Це правда?
О. Г., м. Харків".
Думка, що оргазм сприяє
вагітності, досить пош ирена серед
молодих жінок. Найцікавіше, що
насправді все навпаки. Саме за
оргазму жінка має мало шансів
завагітніти, оскільки скороченням
м’язів тазового дна, зокрема і матки
(а це відбувається під час оргазму),
переш коджає сперматозоїдам
потрапити до маткового зіва.

«Чи мож е дівчина відчувати оргазм
без статевого акту?
Ілона, м. Луганськ".
Чесно кажучи, дівчата частіше
відчувають оргазм не під час самого
статевого акту, а при стимуляції
зовнішніх частин жіночих геніталій,
зокрема, клітора. В цьому, власне, і
полягає петтінг — еротична гра
закоханих, сповнена різноманітних
пестощів, але без парування.

«У нашій пресі зараз багато
пишуть про шкідливість і
небезпечність абортів. А ле я так і
не зрозуміла: чи мож е жінка знову
завагітніти і народит и дитину
після того, як їй зробили аборт?
Світлана 3."
Безперечно, може, оскільки
аборт — це штучне припинення
однієї вагітності, після якого жінка
може завагітніти вдруге, і втретє...
Може. Мусимо звернути уваїу
саме на це слово, оскільки
заздалегідь важко сказати, чи не
втратить жінка після операції
здатності народжувати.
На жаль, безпліддя — один з
найтяжчих наслідків аборту, і не
такий уже й рідкісний наслідок.
Якоїсь суворої закономірності тут
не існує, та все ж краще не
ризикувати.
JlE Jlb -лікар

«Коли м ій чоловік (йому 21 рік) не
користується презервативом, я
так боюся завагітніти, що не

14

ґ~
Пісня «Бандурка», яку ми пропонуємо ваш ій
увазі,— твір по-своємуунікальний. Незважаючи па
те, що І.Франко присвятив «Бандурці» розділ у фун­
даментальній «Студії над українськими народними
піснями» (1 9 0 7 -1 9 1 2 ), він не зміг приховати свого
негативного ставлення до цієї пісні. У Франковій
пам 'яті зберігся той варіант «Бандурки», який ми
подаємо під номером 1, хоча очевидно, що пара­
лельно з ним співіснував варіант номер 2, відомий
ще з кінця XVII — початку XVIII століття. Сам
І.Франко не пам ’ятає, щоб «Бандурку» співали в його
оселі, щ о може поясню ватися й відповідною репу­
тацією цієї пісні. Ми ж, маючи два варіанти «Бан­
дурки», дістаємо щ асливу нагоду простежити, як
«пристойний» текст пісні перетворюється на «со­
роміцький». Слід зауважити, що в «пристойному»
варіанті, якщ о вії! і народився перш им, фігурували
предмети, які, по суті, провокували їх двозначне тлу­
м ачення. Не треба було володіти винятковою уявою,
щоб здогадатися, на що схожа овальна бандура з
отвором-голосником у верхній деці. Отож, у другому
варіанті й залиш алося додати кілька епітетів —
«красная», «чорная», «волосяная» — та вигадати
«слушний палець», який би «перебирав» струни.
Тепер при бажанні тему можна було б розвивати ще
далі, скажімо, перетворити дівчину з бандуркою на
повію, як це сталося ще в одному варіанті, зап и са­
ному в 1880-х роках уЛьвові...
«Бандурка» належить до «зашифрованих» творів.
Вдалі образи-заміщ увачі надають їй додаткової
пікантності. Не можна не вказати й на щ е один бік
«Бандурки». Дивним способом у ній — задовго до
виникнення фрейдизму, в основу якого покладено
абсолютизацію еросу як рушійної сили людської
психіки й творчості,— фігурують основні символи,
що використовуються психоаналітиками при тлу­
маченні снів. Про бандуру, схожу на жіночий ста­
тевий орган, ми вже говорили. Не потребує додатко­
вого пояснення й палець (у фрейдистському реєстрі
символів довгі предмети заміщують чоловічий ста­
тевий орган). Цікаво також, що не випадає з цього
ряду й гра н а музичному інструменті (у пісні — на
бандурі), як а означає самозадоволення. Отже, «Бан­
дурка», як і будь-який інш ий справжній твір, не
вкладається в рамки тих, що описують банальну
любовну пригоду, це й примушує не відмахуватися
від неї, як від курйозу, а уважно вчитатися в її глибо­
ку смислову суть.
М икола СУДИМА

..

\

2.
П ІС Н Ь КОЗАЦКАЯ
1. Ой там за Дніпром, там над водою
С тояла дівчи н а з бандуркою своєю.
Ой їхав козак да з України,
Надибав дівчину з чорним и гочим а.
2. «Бог пом агай, буг, дівчино, та як же ся маєш?
Дай же ми заграти, бо бандурку маєш».
«А в мене бандурка велми красная,
Чорная, як жук, жук та й волосяная».
3. «Дай же ми, дівчино, на бандурку грати,
Маю слуш ний палец перебирати».
Д івчина ему та й позволила,
Бандурку дала, очи закрила.
4. Ох як взял козак на бандурку грати,
С тала ся дівчи н а велм и см іяти.
«Ох цит, дівчино, прошу, м овчи же,
Перед маткою нич не кажи же».
5. «Ой рада ж би я та й не казати,
Может ся пані м атка сам а здогадати».
«Ох цит, козаче, ох біда ж мені,
С кази в єс бандурку, не забуду тебі».
6. «Я єщ е молод та й не ж енився,
Н а бандурку грати рад би-м н авчи вся.
Буд же ти, дівчино, па тоє здорова,
Тілко ти за мене та й проси бога".

и

М

Ц г*

/ X — XN

"\)І( ч\

1.
Ой їхав козачок долі рікою Гоп-дзень-дзень, гоп -дзен ь-дзен ь,
долі рікою.
Надибав дівчину з бандуриною.
«Добрий день, дівчино, як ти ся маєш ?
П озич ми бандурки, щ о на ній граєш».
«Я бим ти бандурки не боронила,
Коби м я матуся за ніо не била.
Бо моя бандурка з сам ої міди,
Хто на ній заграє, не знає біди.
Бо моя бандурка з самого срібра,
Хто на ній заграє, трясе го фрибра,
Бо моя бандурка з самого злота,
Хто на ній заграє, знесе охота».

ч

г 3

Х

7 г )

)

J

ч .\

J

;

мож еш не сушити собі голову.
Щ е вчора Він був чужим, як і
Дурненька. Хай шукає по тобі що
того дня, коли познайомились.
заманеться, хай тішиться. Що
Щ е й навіть сьогодні, до кіно.
тобі, шкода? Ти зараз уся —
Погляд хижий, зелений, щ ось
суцільна тактильність. Відчувай
він мені нагадує... Не дивиться, а
музику дотику. Цю мелодію вико­
чатує; не чатує, а все про тебе
нують для однієї тебе. Певно, це
знає. Згадала: якось іде один із
щ ось повільне на синтезаторі,
собакою, питаю: «Що за п оро­
однією рукою. Музика ця —
да?» — «Вовк».
магічна, бо почуваюся відьмою.
Він теж вовк. П ещ ений, вико­
Ні,
вона в мене не вселилася. То
ханий, заколисливо-теплий. Н е­
раніш е якась інша істота до мене
мож ливо
відірватися.
Ледь
вчепилася, а тепер нарешті
відсунулась — і сторчака в холод­
пішла.
ну прірву. Бррр...
Слухай-но, голубонько, а ти не
А може, це від фільму так розлізеш поперед батька? Ти ж Його
млоїло? Такий собі фільмик, се­
щ е дуже мало знаєш . Може, це
редньої хріновості. Ні, це просто
маньяк який... О, щ о за дурниці
маш ина гойдає: сюди — туди. Є
верзеш . Він ж е такий витонченонагода відчути себе аристократ­
парфумний, милий. Очі такі, як
кою:
Він,
такий
класний,
Вірка казала: дивиться — роздя­
швидкість і музика (теж мені,
гає. Мені буде добре з ним. Це
фанатка Фрістайла, мура, хоч ву­
мов сон. І тільки Він це може.
ха затикай). О це б тільки водія
Тільки Він. Любчику мій, слав­
прибрати з бульдожачою пи­
ненький.
Ніби
знехотя
кою... Та й взагалі, усіх людей —
прихилилася — і Він пригорнув
до бісового батька! А хто батько
ніжно-ніжно. Аж защ еміло усе,
того біса? Бог? Тоді — з Богом.
аж зіщулилась у грудочку, помен­
Л иш е якнайдалі. Аби Нам не за­
шала. Такий великий, сильний.
важали. Зиркнула на другу по­
Д ивно, вбираю його силу і...
ловинку «ми»: про щ о Він думає?
слабшаю.
— Про що ти думаєш? —
І з якої незбагненності все це
вихопилося н ай б езгл у зд іш е з
виникає? Д овкола усе світиться.
п итань.
І я — достоту свічка (чи знову
Скосив очі, погляд вологий, у
тільки
запалений
сірник?).
чоловічках — Я.
Тільки б не закінчувалася ця до­
— Ні про що. Мені просто до­
Леся КВИК.
рога, тільки б не закінчувалася.
бре з тобою.
«Зачарована ніч», 1990 р.
Це вж е — як заклинання...
Щ ось гаряч е п ід коти лося до
Стоп. Я знаю, звідки це. Це —
го р л а і вп а л о в н и з: г-гух!
дощ. Сьогодні буде дощ. Н апев­
С п равд і, к р ащ е н е думати.
но. У мене всередині волого, а
П р о сто м овчати . М овч ан н я —
горло пересохло, пити хочеться.
такий кайф!
У мене вж е місяць не було добря­
Господи, як ж е я втомилася. За
чого дощу. Так, трохи мжичипо. А
сьогодні, за тиждень, за місяць.
Він аж озоном пахне, і ще, коли
Як подумаєш, що маєш повер­
ми познайомились, я загубила
НЕДА Н ЕЖ ДА Н А
татись до гуртожитку — жити не
парасольку
(чому
парасольку,
то ж від сонця, ні, парапхочеться. Це ж — субота. Знову причалапає отой Вовочка.
люйку).
Вірка кине на мене благальний погляд, і доведеться йти
Хочу зливи, хочу зливи! Ура! Нарешті ти хочеш чогось
ночувати у 505-й .
конкретного.
М о’, рвонути кудись? Еге ж, уже рвонула. Зараз завезе
Тпррр... Приїхали. Виходити? Тицьнув бульдогові чер­
тебе кудись. Хіба не розумієш , що за касету йому треба
воненьку. Двері: стук, стук — вийш ли. Веде за руку, як
взяти у друга? «Зайдеш зі мною, мала?» — і отой погляд:
маленьку: Він — високий, я — навпаки. І раптом
крапля,
зм овницько-насміш куватий. І чому я його слухаюсь? Він
за комір. Ось тобі — хотіла ж.
ж е й не запитує, а так, ставить до відома. Без жодного
— Д ощ ,— констатував.
сумніву в згоді. І саме це подобається. Бо як почнуть
— Д ощ ,— погодилася.
допитуватися, чого ти хочеш, то всі бажання вимирають,
— Давай перебирати ніжками, а то ще замочить тебе.
як мамонти. Ц е чоловік знає, чого він хоче, а жінка хіба ж
— Не цукрова, не розтану.
зна?
Похилив голову, в очах — хтивість.
Та й гоноровий же. Біля нього всі хронічні недосипи,
— Цукрова.
невстиги, незроби — все відходить. Помітив, що дивлюся
З дощу в Нього, певно, м’які й вологі пальці, яку піаніста
на нього. І чому посміхається? А яка в нього рука ніжна...
(щ о я верзу, звідки мені знати, які у піаністів пальці, може,
Щ ось котиться вниз і завмирає... котиться і завми...
з м озолями).
. .
— Т епер ліворуч,— кинув. А губи — порепана слива.
Поспіхом прийш ли сутінки. В сутінках усі кицьки сірі, а
Цікаво, яка вона на смак? Мабуть, солодка, бо перестигла.
люди — симпатичні. Все-таки — суто спортивний інтерес:
Вже до стегна дібрався. Протестувати? Облом. Уяви, що
куди ми приїхали? Тобі не все одно? Он будинки які одна­
то щ еня бозна-звідки прибилось і тулиться. Ні, вовченя.
кові. А ми хіба ні? Усі закохані хочуть в основному двох
А все ж таки, чому до нього вабить? Бо я ж відразу
речей: аби нікого не було видно і... нічого не було видно...
поставилася до нього, мов кролик до удава. Але... Хотілося
Новий будинок, а двері такі обшарпані. О, тризуб на­
пізнавати. Пізнання подібне до повільного скидання ста
мальовано, а під ним ще й напис, ану... Матюк, звичайно,
одежин. Скриплять гудзики, дзижчать блискавки, ще, ще...
щ е й скло — на друзки. Бачиш, а ти хотіла... Та й так, усі
Дух перехоплює, бо страш но дотикнутися голої шкіри, а
атрибути палацу.
щ е страшніше зовсім її не знайти. Ото щ е морока. Ну не

НІЧНЕІОІНОШНН

НАМАМОНТІВ

16

— Невже?
Щ ось таки хиже у нього в очах, зацьковане, і в світлі
— Не віриш?
ліфта такий блідий, аж синій, наче мартвяк. Тьху! Тіпун
— Ой, пусти, божевільний! (Який же він хмільний.)
тобі на язик, дурисвітко. Двері тихо зойкнули. Від ключа.
— Я... божевільний... я... божеволію від тебе...
Ключ? Звідки в нього ключ від другової квартири? А що
Я згадала дитячий сон. Тисяча метеликів притілюється
тут дивного, розуміла ж, куди їдеш ? І хочеться, й колеться.
— тисяча метеликів здіймається.
Так?
— Ти чого смієш ся, мала?
А все ж хочеться інколи комусь довіритися. От
— Мені лоскітно.
наївнятко! А л еж навіщ о було брехати? Щ о Він, за дурочку
— Відкрию тобі маленьку таємничку: я страш енно лю б­
м ене має? О, вж е визвірилася. Просто тактовна людина,
лю роздягати.— Втягнув повітря,— Ти так збудливо пах­
не буде ж тобі казати, щ о везе «трахати» (яке слово бридке,
неш. Яблуком.
а як — кохатися? «Українці всіх країв, кохайтеся!» Не те і
А я збрехала. Я просто уявила собі мамонта з такими, як
не так). Буденністю запахло. Тільки не впускай її, не впу­
у метелика, крилами: шурх, шурх... гу-уп.
скай. Ну глянь, який Він гарненький. І зараз — тільки твій.
Цікаво спостерігати, як Він, бідолаха, порається з моїми
А ніч така довга, така нескінченно довга, що ранок може і
застібками.
не настати.
— Щ о з тобою? — насупився по-дитячому.
У квартирі тихо, темно і порожньо, як у домовині. Знову
І тоді ілюзія роздвоєння його і дощу зникла. Це був
за своє! Двері клацнули за спиною, відступати нікуди. Що,
звичайний дощ , з великими краплями. Волого в мені, вода
страшно?
піднімається — от-от вихлюпне. Я ковзнула руками по
— Де тут світло вмикають? — Не люблю слухати тишу.
його плечах і відчула тремтливий спокій шкіри, потім
Іщ е не звикла до темряви, але знаю: Він посміхається.
обвила шию і почала цілувати. Він завм ер і заплю щ ив очі.
І тут почався дощ. Не такі собі поодинокі краплі, а дощ.
Мені подобається лоскіт вій, рухливість білків під
Його нем ож ливо було почути (вікна, мабуть, зачинені),
повіками, молочний присм ак шкіри. Промурмотів майже
але я відчула його кожною клітиною тіла, бо кожна була
по-котячому: «Ти божественна». І тоді ми стиснули одне
спраглою.
одного так міцно, щ о я зойкнула, а Він розсміявся:
Його руки такі спокійні, певні, від них чоловічістю віє.
— Ого, яка сильна!
Як ж е я скучила за такими. Піддаватися відразу — якось
— А ти ж думав,— Я смикнулась; та де там: тільки м’язи
нецікаво, але й опиратися — недоречно. Ці руки — дім, у
випнулись і сховалися,— Т о ти так? А я тебе по-хитрому,—
якому затиш но. О! Відразу дім починаєш будувати.
Затихла, затаїлася, а потім як шарпнуся з усієї сили.
Він смикнув собачку блискавки: рр-ип. Куртки попа­
А пити щ е більше захотілося. Мабуть, йому теж: припав,
дали: моя, потім його. Попадали його вага, потім — моя. Я
як немовлятко. Щ ось котилося вниз — і завмирало,
легенька, маленька, пустувати хочеться.
котилося... Але ж молока у мене нема, тільки кров. Він же
— А щ о записано на тій касеті?
вовк, вовкулаченя, а може, вурдалака? Ж ивота лизнув, іще
— Якій?
раз, як вовк. Знову ця нав’язлива асоціація. Ні, просто ти
— Ну, щ о по н еї ми зайш ли.
не можеш повністю вимкнутися, розслабитися. Якась на­
— Там?.. Голос дощу.
пруга, тривога. Чому вони не зникають? Що це, комп­
А звідки Він знає про дощ ? Н евж е те саме відчуває?
лекс? Втома? Страх? Важко мені. Н евж е Ти не можеш
— І що каже той дощ?
звільнити від цієї ваги? Ну, визволи мене, любчику! Роби
— Він ш епоче отак (притулився до вушка): яка ти гарна,
щ о хочеш, тільки визволи. Я не можу так більше, чуєш? Я
яка мила, у тебе чудові очі, і шия така тоненька, аж зламати
задихаюся, мовчу. Тільки Ти не мовчи!
страш но.
— Ні-н... — Не люблю, коли їх знімають. Відразу так
О т собака, співа, як по писаному. Ну і гаразд. З ним таки
беззахисно й голо... Та ще й Він
добре буде.
навалився, як мамонт (і що то все
— Я б твої губи вічно цілував.
Леся КВИК.
мамонти в голову лізуть?). Усе
Його очі були так близько, що
«Самотність», 1991 р.
довкола — Він. Ані куточка, щоб
перетворилися в одне, а сам Він
сховатися, здається, стіни сти­
почав двоїтися, троїтися... Я сах­
скаються. І неспокійно так, наче
нулась і завмерла. Падаю, падаю.
хтось за спиною стоїть, такий
У велику яму, крізь землю.
рудий, холодний — дивиться.
А в нього губи не солодкі,
А дощ знову забубонів: «Ти та­
навіть солоні, і з присмаком
ка мила, ніжна, сонечко моє, ну
крові, бо — тріснуті. Вже підлоги
не комплексуй, пусти мене, я ж
не відчуваю... Лечу! Дурненький,
хочу, щоб тобі було добре, ма­
Він, мабуть, подумав, щ о несе м е­
ленька моя, ми будемо одне ціле
не на руках: не збагнув, щ о я —
— ти і я...» А в мене ноги
відьма. Нехай не кінчається ця
кам’яніють. «Цілуй мене, цілуй». А
дорога, нехай не кінчається, не­
губи
свинцем
наливаються.
хай... Гоп! Ліжко. Приїхали. Чи
С винцем несказаного «ні». С ло­
пак, прилетіли. Щ о це там на
во «так» важке, мов камінь. З
стіні? Здається, Нефертіті.
таких «так» можна дім збудувати.
Вона дивилася у бік дощу і
У цьому домі були б я, Він і —
хотіла посміхнутись, але не
затиш ок. А «ні» — то нетривка
робила цього. Чому? Може,
сполука, та ще й біла — тільки її й
кам’яними
щ елепам и
важкЬ
бачили.
поворухнути? Він перехопив
Знаю, хто такий холодний і
погляд, озирнувся.
рудий, що на мене дивиться: Не— Ти кращ а,— втіш ив,— чи
фертітка. І знаю, на кого вона
боїшся,
що
підглядають?
схожа. На ту дівку, що Він
Відвернути?
приводив сюди до мене. Знову
І справді, підвівся, ступив
буденністю запахло: суміш не­
крок. Н евж е відверне? Ні, повер­
влаштованості і нафталіну. Ти ду­
нувся до м ене, в очах — хіть.
— Нехай заздрить.
мала, так легко від неї втекти?

17 И

5 «Лель* № 2

скінчилося... Ч ого Він так довго? І хто придумав цю ко­
Тривога і недовіра чатують на мене. Хіба ж так віддасися
по-людськи? Не люблю цього запаху. Колись малень­
медію?..
кою просилася додому вдома. Отак і зараз. Чужа
— Тобі було добре?
Кивнула головою.
квартира в чужому місті, чужий чоловік отут, зі мною, і
— Ч есно? Чи щ ось не так?
я — чужа-чужісінька. Піде й не згадає, а згадає, то так,
Знову кивнула. Мовчи, мовчи, нащ о питаєш , терпіти не
як мамонта.
можу, коли про це питають. Як не склалося, то вж е не
— Ти що, боїшся, зайчику? Не бійся, від мене наслідків
не буде.
складеш.
Цмокнув. Губи — порепана слива, кисла. Ой, а мо’, ще
Яке слово ідіотське: наслідки. Боюся? Може, я і дурна,
схоче?! Тільки не це.
та не боюся. Пофіолетовіло. По моєму картковому
— Просто я втомилася. Спатоньки хочу. Сюди ніхто не
будиночку із «так» походив мамонт. Він тужно реве у цю
глупу ніч. Ти чужий мені, чужий. Яке це все безглуздя.
нагряне?
— До понеділка ніхто. Не хвилюйся, кицько.
Ой, хтось покликав, це моє ім’я, точно. Он там, за
— Тоді давай спатоньки,— А мені ж зовсім не хочеться.
вікном. Пересмикнуло: стиснула ноги, пульсуюча грудка
зупинилася. Іще раз, зовсім близько, потойбіч скла. Це ж
— А мо’?..
Зітхнула голосно і фальш иво.
бабці голос, її ж немає вже. Схопилася так рвучко, аж сама
— Не хочеш — якхочеш ,—
подивована, як вирвалась —
відкинувся.
і до вікна. Бісові клямки. Наq
Слава богу, не потрібно
решті — повітря, дощ.
більше брехати. Пригорнув і
Ніч влетіла невидимкою —
замовк. Тихо. Ч ого це так?
тільки вітер, волога, шум.
Д ощ пішов. Де він подівся?
Нікого. Холодно.
Д есь між небом і землею
Що ж то було? Мертві
всім заблуканим так само
кличуть — до себе звуть. Яке
порож ньо без дощу. У такій
небо страшне. А он там не
порожнечі лиш е самогубці
Він, а вовк. Чорний і здоро­
можуть вижити.
вецький. Ростуть, ростуть
Рівна біла стеля. Рівна біла
кігті, блищать, як у негра,
байдужість.
зуби,
очі
— червоний
Після ночі — у плече — бу­
фосфор. Мама! М ороз пішов
де холодно спати. Щ ось я
по шкірі — туп-туп, гуп-гуп.
вже на такому морозі. Час
—
Якщо
збираєшся
грілку
заводити.
Час...
стрибати, то тут третій
зупинився...
поверх — тільки скалічишся.
...Дихає рівно, як дитинка.
Бух по голові. А Він же
І тихо, як хлопчик, ніколи
відчуває мене. Хіба не
мною від Нього не народ­
помічаєш? Навіть мовчання,
ж ений. Ні! Адже ненарод­
та ще й у потилицю. Сучко,
ж ений — це щ е гірше, ніж
хіба ж можна так хлопця
Леся КВИК.
мертвий. А Він ще тілький
«Яблуко», 1991 р.
обламувати? Ти хоч раз
мертвий. Як ж е я раніше не
подумала, як йому ведеться,
здогадалася, щ о це має
що
болить?
Пані Шестатися? Передчуття було. Вилізла з-під руки і звелася
петівська! Знайшла пристойненький екземпляр для кай­
навколішки: цівка крові запеклася в кутику рота, очі
фу. Ніколи ти його так не отримаєш. Вовк? Сама ти
скляніють навіть під повіками, осипається вовна, з-під неї
вовчиця, печешся тільки про свою... Хочеш тепла, а сама
світиться ш кіра-віск. Який ж е Він гарний і рідний, але що
— камінь. А ще дивуєшся, чого кам’янієш, скоро будеш
поробиш ? Мертвий, не повернеш . Час прощатися. «Ой,
схожа на ту єгиптянку зі стіни.
чоловіче мій ріднесенький, на кого ж ти м ене покидаєш?»
— Одійди од вікна — нежить схопиш.
Х лип-хпип — та й розреготалася. Може, руці скласти? Ні,
Озирнулася. Ось бачиш, який Він, не те що деякі
нехай вж е так, із розкинутими. Поцілувала очі, обережно,
присутні. Боже, такий беззахисно-неприкаяний у своїй
аби не поранити і не розбудити (не люблю привидів),
голизні. Такий білим-білий у цій темряві. Та хіба ж Він
чужий? Такий ріднесенький. Прости мені, любчику., нарешті ковзнула по губах і ш виденько відвернулася. Все.
Головне — більше не дивитися на нього, аби не наснився.
Ніжність — грудкою в горлі.
П озбирала одяг з ліжка, ледь пожмаканий, та дарма.
— Іди сюди, маленька, чому схопилася?
Ні, не можна так іти. Треба щ е залиш итися.
І я пішла. Смикнув за руку:
Дрібничкою, ш триш ком. Розгублено обдивилася. О!
— Сідай.
Придумала. Підійшла до Нефертітки й відвернула до стіни:
Я сиділа у нього на колінах. Він гойдав, гойдав і грався
аби нікому нічого...
моєю гривкою. Такий великий і сильний. У ньому за­
Двері клацнули не схлипуючи. Н оги впевнено пересту­
тишно. І волоссячко на грудях м’якеньке. Травичка. Пок­
пали незнайом ою вулицею у невідомому напрямку.
ладу голову на травичку: м е-е-е. Отак би й сидіти довгоВеликий передранковий мамонт-місто вмирав у мене на
довго, а Він би розповідав щось, а я б слухала. Я хочу все
очах, як тисячі років тому. Я дивилася в його тужливі
про тебе знати, всі твої печалі розвіяти. Я все зрозумію,
неприручені очі, але не переймалася більше вологим щ е­
чесно. Мені вже не тривожно. Тільки трішки холодно.
мом. Я — дика, я скинула наш ийник бажань, а без них так
— Може, причинити вікно? — спитала.
вільно, так просто. Блискучий асфальт стрімко біжить від
— Що, замерзла?
мене в різні боки. Я — королева цього сяйва, цього міста,
Що я ляпнула? Кинув на ліжко — і знову шалений! А в
я дихаю небом. Це мій дзеркальний палац, у кожній ка­
мене вже всі хмелики вивітрилися. Я вже не хочу, але й
люжі — я, легенька, безтілесна, а в мені — жодної. За­
опиратися не хочеться. Дивно. Я тепер слабенька, я
безвільна. Жаль його. Нехай тішиться. Нехай йому буде
хотілося підстрибнути і побігти, закружляти, розгойдати
добре.Який же кумедний! Ні, не дивитимусь. Заплющу очі.
цей заспаний світ: райдуги, блискітки, блискавки, кола.
Дивно, ніби це й не зі мною. І тіло не моє, мертве тіло. Хоч
Таж може хтось іти. Хоча... якби хтось і з ’явився, то прой­
кіньми по ньому їдь (чи танками)... Тільки б усе швидше
ш ов би і впритул мене не помітив.

Я

Ь

18

НАЙСТАРІШИЙ
ПОСІБНИК
Н а й с т а р іш і в с віт і
п ід р у ч н и к и з сексу
б ул и зн а й д е н і в К и т а ї.
З ’я в и л и с я вони більш е,
ніж за дві з п олови н ою
т и с я ч і р о к ів до н а ш о ї
ери . Х у а н г -Т і
( 2 6 9 7 - 2 5 9 8 д о н .е .) ,
л е ге н д а р н и й Ж о в т и й
Ім п е р а т о р ,
вваж аєт ься
осн овополож н иком
т р а д и ц ій н о ї
сек суа л ьн о ї п р а к т и к и
і т е о р ії. Й о го
•П ід р у ч н и к з с е к с у був
ск л а д е н и й м ай ж е
п 'я т ь т и ся ч р о к ів
т о м у і випередж ає все,
що було ст ворено на
Заході.

НАЙВІДОМІШИЙ
РИМСЬКИЙ
ПОСІБНИК

Овідій написав своє
«Мистецтво кохання»
приблизно в рік
народження Христа.
Один письменник
(М онтгомеріХайд в
«Історії порнографії»)
охарактеризував цю
книгу як аморальну, бо
вона представляє
кохання більше як
«мистецтво коханця,
ніж мистецтво
чоловіка». Гуманісти
часів Ренесансу високо
цінували цю книгу.
Вона починається
словами: «Якщо хтось
не знає мистецтва
кохання, хай вони
прочитають мою
поему, а коли
прочитають її,
будуть вправними в
коханні».

НАЙБІЛЬШИЙ
ПЕНІС
Широко відоме
занепокоєння чоловіків
щодо розмірів свого
пеніса. Д уж е поширена
думка, що маленький
орган не дозволить
претендувати на роль
вправного коханця. Всі
серйозні книги
заперечують цю

абсурдну думку, але таке
уявлення все ще існує.
Що можна сказати про
розмір пеніса? Одна з
проблем полягає в тому,
хто має робити виміри.
Якщо самі чоловіки,
вони, дуж е ймовірно,
перебільшуватимуть
результати; це не та
галузь, де можлива
об’єктивність. І жінки
також можуть
перебільшувати розмір
пеніса свого партнера.
Вольтер у «Моєму
таємному житті»
продемонстрував це
досить чітко: жінка
розповідала про пеніс 7,
або навіть більше,
дюймів завдовжки, в той
час як «дуже великий
пеніс», виміряний
Вольтером, виявився
значно меншим за
7 дюймів . У ретельному
і докладному огляді,
надрукованому 1970 року
за підсумками
спеціального
Симпозіуму ,
присвяченому розмірам
пеніса, чоловічий орган
довжиною у 9,5 дюйма у
стані ерекції ф ігурує як
найбільший. В більш
ранньому дослідженні
(публікації 1935 року
доктора Якобса) були
зафіксовані більші
виміри. Зокрема, в ньому
повідомляється про
органи довжиною
близько 12 дюймів. Серед
усіх наведених у
літературі найбільшим,
без сумнівів, є
14-дюймовий у стані
ерекції орган — його
згадує доктор Давід
Раубен у книзі «Все, що
ви завжди бажали знати
про секс». Але оскільки
не було названо джерело
інформації, не слід дуже
довірятися цій цифрі.
Найбільші пеніси,
розміри яких були
підтверджені надійними
свідченнями, мали в
стані ерекції від 10 до 15
дюймів.

* 1 дюйм = 25,4 мм.
** Далі просто Симпозіум.

ПРО СЕКС
НАЙМЕНШИЙ
ПЕНІС

Д уж е велика кількіст ь
чоловіків вважає, що
м аю т ь пеніс значно
м енш ий від середніх
розм ірів. М ож ливо, їх
вт іш ит ь думка про
те, щ о т аких чоловіків
багато. Д о к т о р
П ом ерой ствердж ує,
щ о найменш ий пеніс,
я к и й зуст річався в
дослідж еннях його
колеги Кінзі, був
довж иною 1 дю йм . У
дослідж еннях
Симпозіуму, я к
найменший, було
заф іксовано пеніс, щ о
м ає в ст ані ерекції
4, 75 дю йма. Це дуже
багато, адже в
м едичній літ ерат урі
наводилися приклади,
ко ли пеніси не
перевищ ували 1 см при
повній ерекції
( "мікроненіси"). І
навіть це не є
рекордом . Є випадки,
відом і я к природж ена
гіпогенезія, коли
власне т іло пеніса було
відсут нє, а яєчка
прикріплю валися
б езпосередньо до
ло б к о во го регіону.
Заф іксовано випадок з
дію чим пенісом
довж иною м енш е 1 см,
обстеж ення і
вт оринні ст ат еві
характ ерист ики я ко го
були цілком
нормальними.

НАЙДРЕВНІША
ТРАНСМІСІЯ
СТАТЕВИХ КЛІТИН
Для людей секс є такою
приємною справою, що
основна проблема
полягає в тому, як би не
дати об’єднатися
статевим клітинам —
тобто досягти
ефективної
контрацепції. Але пеніс
і піхва з ’явилися на
еволюційній шкалі
значно пізніше. А на
ранішніх стадіях
біологічна еволюція
знайшла інші шляхи,
завдяки яким «чоловічі»
та «жіночі» компоненти
могли б з ’єднатися для
розмноження. Ранні
види жили у воді і
просто викидали свої
статеві клітини (перші
еквіваленти сперми і
яйцеклітин), й ті
плавали вільно. Деякі
клітини мали джгутики
чи волоски, за
допомогою яких і
пересувалися.

НАЙ МАСОВІШІ
ОРГІЇ
Г р у п о в и й секс завж ди
м а в своїх
п р и х и л ь н и к ів .
Н айбільш е у ч а сн и к ів
гр у п о в о го сексу, без
с у м н ів у , н а л ічува л о ся
на р е л іг ій н и х о р гія х ,
к о л и буквальн о сот ні
навіж вних з л я га л и с я
одне з о дн им
н а й р о зп у с н іш и м и
способам и. Ч лени
о к р е м и х сект
вдавали ся до м асових
сексуа льн и х вільнощ ів
в ім 'я ще більш ого
возвели ч ен н я Б ога.

ПОЯВА ТЕРМІНУ
«ФЕТИШИЗМ»
Згідно Елісу, термін >
«еротичний фетишизм»
уперше використав
Біннет у 1888 році. Еліс
цікавився сексуальною
термінологією. І
стверджував навіть, що
винайшов термін
«еонізм» у значенні
трансвестизму.
* Фетишизм — сліпе поклоніння.

П авло ТИ Ч И Н А
НА СВІТАННЮ
Із води із океана
там вона далеко вийшла.
І такеє в неї видно —
одірватися не можу.
Підняла вона коліно —
щоб на камінь стати вище.
1 такеє в неї видно —
одірватися не можу.
Мов у пісні, Калевалі,
вітер в лоно їй повіяв,
зарожевив знизу перса,
почорнив оте, ЩО видно.
І лягла вона розкрито,
головою десь за море.
В небо промені-коліна
божевільно ще дівочі.

Василь Б О БИ Н С ЬК И Й
Н ІЧ КОХАННЯ
(З вінка сонетів)
Приймаєш те, з чого розквітне плід,
Плід вічної над змінним перемоги.
Ми два щасливці, два прекрасні боги!
Ми творимо новий могутній міт.
Тремтить рамен м ’язистий дужий спліт.
Я к змії, випружені білі ноги.
Д рожать у лонах ритму судороги.
Горить разкіш ним болем огнецвіт.
У грудях серце стукотить, як молот.
А в лоні, там, глибоко в лоні,— жар!
Уста впивають з уст безтямних солод
І просять: «Ще!..» І світ летить до хмар..
...І там, де хмар країна шовкововна,
Німієш, мов задума молитовна.

1 настала ніби тиша,
ніби злотне плюскотіння.
Зараз, зараз я побачу,
як рождатиметься сонце.

М аксим Р И Л Ь С Ь К И Й
ПОЦ ІЛУН ОК
У темній гущині її я наздогнав.
Вона, вж е леж ачи серед пахучих трав,
Руками пружними од мене одбивалась.
Нареш ті стишилась — і дивне диво сталось:
Уста, що і мене, і весь мій рід кляли,
Мов квітка багряна, до мене простягли
Свій келих, сповнений солодкої знемоги.
Н атомлені з бігу стрункі та дужі ноги
Біліли мармуром під місяцем нім им ,—
І тихим голосом, охриплим і чудним,
Вона промовила: жорстокий переможче!
Упасти в цім бою для мене найдорожче.

Василь ЧУМ АК
***

Люблю. Лелію. Обів’ю
її — прозоро-мармурову,
свою весну таку вирову
в жагучі вінця переллю —
весну свою;
і дзвінко з вінців будем пить
отруту спрагло — пелюстками,
і будем п ’яні, а за мить
впадем осінніми листками —
за мить — любить.

М ихайль СЕМ ЕНКО
ЗУ БИ ГАЛІ
Білі білі як коралі
білі зуби зуби Галі
тіло біле все у неї
тіло білої лілеї
вона вся така пестлива
повна чарів повна дива
біла вся душа її
в ній жартують солов’ї
я коханням ясномилим
розстилаю білий килим
і до ніг її кладу
і схилюся й упаду
у бажанні буйносмілім
у єднанні чистобілім
в білосерденько загляну
жити далі ні не стану
тіло біле все у неї
тіло білої лілеї
серце в неї із кришталю
Галю! Галю!

ДЛЯ ШАХЕРИЗЗДИ
Н а тал я ЛІВИ Ц ЬКА -Х О ЛО Д Н А
***

О, стрункі твої ноги, стрункі,
і усмішка така проста!
А у мене обійми палкі
і солодкі, як мед, уста.
О, міцні твої руки, міцні,
і бездонна глибінь очей!
Золоті, як весна, наші дні,
і палка самота ночей.

Василь ХМ ЕЛЮ К
***

Обидві мої голови
думають однаково
і у кожної бажання:
пірнути в твойому череві.
Тому знайду євангелію солодкого щастя!
Святі звеселяться моєю найдою.
Д ам їм перекласти
для цілого люду
і виставлю у найбільшому вікні
в місті.
Хай читають теплу байку кохання.
Василь П А Ч О В С ЬК И Й
***

Сміється луг і річка, і сміхом
ходить гай,
Се ти в моїх обіймах регочешся,
як рай,
Позволиш відслонити цілу дівочу грудь,
Та лоно лебедине мов ручки не дають,
А русалка крадеться в кущ ах...
Т а сміх твій позволяє всі шовки
розпинать —
Я ка ти красна, леле! — уста мої дрижать,
Уста мої цілую ть сніжну огненну грудь,
Волосся оксамитом рамена білі в ’ють,
а русалка глядить у кущ ах...
Вже з лона пух лебедя зціловую крізь
сміх,
Гориш вогнем пурпури, хоч біла ти,
як сніг,
В обійми нас приймає до купелі ручай,
І граємось на хвилях, і сміхом ходить
гай,
І русалка сміється в кущ ах...
М ихайло Р У Д Н И Ц Ь К И Й
Ж АГУЧИЙ СОНЕТ
Недільний вечір модної нудьги...
Я к часто я туж у за ним у тижні!
Ось увійдеш, і всі тут стануть ріжні,
І кожне слово набере ваги!
Тобою перешлють мені боги
Дар зберігати тайни, як Ти, ніжні,
Я к можуть знати ці наївні ближні
Про наш союз — свободи чи жаги?!
Я к можеш Ти не знати, що Твої лиш
Бальзам и уст є ліком, яким цілиш
Мою жагу, як ніч, запаморочену?
Тебе нема. І ось нараз відчув я,
Щ о паленію лавою Везувія,
Немовби мій огонь скрив тайну злочину!

6 «Лель» № 2

МОДЕЛЬ
РЯФОШ

Коли лю дина зустрічаєть­
ся з якоюсь незнайом ою річ­
чю або незрозумілим яви щ ем ,
то здебільш ого ставиться до
них цілком негативно. П ри ­
кладів мож на навести силусиленну. Н айвідчутніш е п ос­
траж дали в цьому розумінні
художники, які ви п ередж али
свій час: згадайте хоча б, як
цькували «мистецтвознавці»
М оне і Ван Гога, П ікассо і
М алевича, Філонова і Шагала.
Згадайте ставлен ня Х рущ ова
до « а б с т р а к т и н іс т ів -п ід о р а с т ів » . Н ап евн е, всі чули і
про «лженауку» кібернетику,
і про генетику — «продажну
дівку імперіалізму». А чи дав­
но зм інили ми гнів на
милість у ставленні до Н ЛО ,
ек страсен сів, астрології та
інш их окультних наук?..
Маю гарні туфлі, але носити
не можу — маленькі, тиснуть,
не мій розмір. Тому можу
лиш е порадіти за того, кому ці
гарні туфлі підійдуть. Але то я.
Бо знаю безліч людей, яким це
ніякої радості не принесе, за­
те заздритимуть по-чорному.
Заздритимуть,
випроміню ­
ючи енергію зла і самі в ній
потопаючи: «Така хорош а річ
— і не моя? Та пропадіть ви
всі!» Відтепер людина, яка
взула ці туфлі й пішла собі, не
кульгаючи,— ворог особис­
тий. Бо «не така, як я». «Не та­
ка» — отже, значно гірша.
Так само, як і до взуття,
ставимось і до більшості
речей: чи відповідають вони
наш им розмірам, наш им сма­
кам, уподобанням, нашому
інтелектові, наш ому ж иттєво­
му досвідові, наш им бажан­
ням, нарешті. І якщ о не
відповідають, не налазять на
ноги, руки, голову чи душу,—
значить, то все негодяще,
погане і зайве.
Бачу на обкладинці журналу
навдивовижу гарну, усміхнену
дівчину. Елегантне фото, чу­
довий друк. Рука мимоволі тяг­
неться за гаманцем. Кіоскерка
коментує мою покупку так:
«Забирайте, забирайте від мене
цю порнографію! Бачити її не
можу!..»
Натурально, і «ЛЕЛЬ» вона бачити не зм ож е, бо це теж
«порнографія». Н е врода, не мистецтво і не еротика —
порнографія. І Рубенс — порнографія, і Рембрандт теж.
А Венера Мілоська — повія. Так їй, проститутці, й треба,
щ о скам’яніла!..
Аніскільки не хочу ображати кіоскерку. Так її вихо­
вали, усім «соц. життям» привчили до думки: «Оголена
натура — ганьба!» Звідси лиш е один крок до висновку:
«Всі, хто дозволяє фотографувати себе в такому
вигляді,— повії». Т епер людина зразу заспокоюється,
оскільки незнайом ому раніш е явищу не треба шукати

нового місця в своєму розу­
мінні — явище ціпком уклало­
ся у давно підготовлені захисні
траншеї власної свідомості:
«ганьба!» та «повія».
Найцікавіше, що й чимало
дівчат, які прагнуть одержу­
вати призи за те, що подару­
вала їм Природа, за власну
красу, теж не надто обтяжують
себе думками з цього приво­
ду. Торік мені на повному
серйозі довелося заспокою ­
вати одну учасницю конкурсу
київських красунь. Чорні від
туші сльози текли по її
рож евих щоках, і вона вголос
бідкалася:
— Я вже тиждень приходжу
сюди, а ще ніхто не запросив
мене до ліжка! А я ж така
красива-а-а-а!..
Урочистий секс із членами
жюрі, на її традиційну думку,
має входити до обов’язкової
програми конкурсу. Інакше
годі й мріяти про призи
інофірм. Не впевнений, що
мені вдалося переконати кра­
суню в протилежному.
Чому не впевнений? А то­
му, що так вваж ає більшість
не тільки глядачів, але й самих
дівчат, щ о мріють нарешті
побачити себе на обкладинках
популярних видань.
«Більшість», — сказав я.
Але — не всі. Є такі дівчата, які
змогли зламати звичний сте­
реотип щ одо «небезпечних»
професій серед наших су­
часниць: якщ о ф отограф мо­
ж е вимагати від тебе зні­
матися у будь-якому вигляді і
в н ай р и зи ко ван іш и х позах,
то і кож ний зм о ж е добитися
від тебе чого завго дн о , аби
тільки у цього «когось»
грош ики були.
На незламності такого сте­
реотипу і«проколовся» три
роки тому американський
бізнесмен Август Севен. Си­
дячи в своїй Америці, він до­
волі наївно вирішив, що в та­
кій велетенській країні, як Ра­
дянський Сою з, з такою
кількістю
національностей,
можна відшукати фотомоделі
всіх типів і для будь-якої
країни світу. З цією думкою і
приїхав до нас. Відібрав вісім дівчат і за свої гроші повіз
їх у Штати вчитися. А дівчатка ж — наші, місцеві! Пот­
рапивш и на «загниваючий Захід», вони сперш у рвонули
по магазинах, потім рвонули по ресторанах, а вж е тоді
рвонули і від самого містера Севена, залиш ивш и йому
на згадку рахунків на 20 тисяч доларів: для того, звісно,
щоб багатий містер їх сплатив. Навіщо вчитися, коли і так
усе чудово! Дівчата з Союзу — то екзотика, скрізь
потрібні... Подейкують, ніби деяких з цієї «чудової
вісімки» бачили вже на естрадах різноманітних ресто­
ранів, де вони кволо підтанцьовують у ш оу-програмах

ЛЯЛЕЧКИ
НЕ ПОТРІБНІ!

22

колишніх наших співвітчизників. У Віллі Токарева, зок­
рема.
Цю історію повідав сам Август Севен. Іронічно так
розповідав, з гумором. Почуття гумору взагалі у містера
Севена розвинене добре, без нього він би просто не
вижив у такій країні, як наша. Якби зараз був живий
Маршак, то він неодмінно до «Містера Твістера» написав
би продовження: «Пригоди містера Севена в Країні Рад».
Оскільки після першої невдачі він все ж таки знову
приїхав до Союзу, вирішивши для себе: буду вчити їхніх
дівчаток, але тепер — у нихудома. А його знову «кинули»,
вкрали всю апаратуру, яку Август привіз із собою. А
потім — щ е раз. І — ще раз...
Найдивовижніше, що він не плюнув на свою ідею, не
повернувся додому, а таки відкрив у Москві свою школу
фотомоделей! Я не Маршак і не спроможний описати,
чого це йому коштувало. Я тільки спитав, навіщо йому
вся ця халепа?
— Мені подобається бути першим. У вас надзвичайно
красиві люди, дівчата, хлопці, хоча вони аніскільки не
розуміються на бізнесі. Однак на них чекатиме великий
успіх, якщо вони навчаться фотомодельного бізнесу. Я
працюю в ньому дуже давно і знаю, як цього навчити.
— Але ж для вас це поки що вкрай невигідно: ви вже
витратили і втратили силу-силенну грошей, а що повер­
нулося?
— Не варто чекати (як це робите ви), щоб вкладені
гроші повернулися враз та ще й з процентами. Я знаю,
що моя школа — найкраща. І не тільки за вашими уяв­
леннями, але й за американськими. В Америці чи в
Європі немає таких шкіл. Усі учні перебувають на повно­
му пансіоні, тобто оволодівають своєю майбутньою
професією по-справжньому. В Америці такі школи пра­
цюють по дві-три години двічі-тричі на тиждень. Тут так
не можна. Ваши діти надто ліниві і люблять поговорити,
що самі вони в цьому не винні, оскільки за останні
сімдесят років тут склалося таке ставлення до справи.
Якщо я, наприклад, не піднімуся о шостій ранку, то
половина учнів теж не піде на заняття, спатимуть. Але я
піднімаюся. Хоча це і не моя турбота — будити учнів.
— Я чудово їх розумію — це наші діти. Зараз їм по
1 7 -2 0 років. І весь цей час їх учили обдурювати вчителів
і уникати будь-якої роботи. У вашій школі вони
вчитимуться півроку. Навіть не уявляю, як ви зможете за
цей короткий час навчити їх працювати!
— А я розумію, що всіх — не навчу. Дехто і не зможе
працювати з цілковитою віддачею. Але дівчина, яка до­
сягне успіху, поверне витрачені на неї гроші з одного
мільйонного контракту. Після закінчення навчання ми з
кожним учнем підписуємо контракт, згідно з яким школі
буде сплачена компенсація за навчання та працевлашту­
вання. Перший рік — 10 процентів школі й 20 процентів
рекламному агентству, в якому фотомодель працю­
ватиме. Другий і третій рік роботи фотомодель сплачу­
ватиме нам 5 процентів. Так от, серед моїх сьогоднішніх
учнів є три дівчини, які готові до мільйонних контрактів,
і принаймні двоє хлопців. Гроші повернуться, хоча й не
відразу, не через рік.
— Містер Севен, цікаво, як ви відбираєте учнів для
своєї школи фотомоделей?
— Передусім, по очах. На Заході нікому не потрібні
нерозумні фотомоделі. Зараз дуже добре навчилися
робити ляльки — «Барбі», «Сінді» тощо. Тому ф отом о­
дель з порожніми очима просто нікому не цікава, ф отолялечки мені не потрібні. Але, крім того, я вирішив
набирати дівчат і хлопців за наперед заданими типами.
Поставляти на ринок коротунів мені не до вподоби.
Тому й параметри фігури у мене досить жорсткі. На­
приклад, для дівчаток на зріст 175 см вага має бути не
більше 5 5 кг, груди — 8 4 - 9 2 см, стегна — 8 4 - 8 6 см,
плечі — 1 0 4 -1 0 6 см. Розмір стегон і грудей має бути
однаковий. Погоджуся, якщо обсяг грудей трохи

23 ДЕН»

більший, ніж обсяг стегон, але не навпаки. Для хлопців
також є відповідні стандарти. І ще раз повторю: фотомо­
дель повинна мати своє обличчя.
— А чи не здається вам, містер Севен, що ці вимоги
надто суворі?
— В інших школах параметри можуть бути іншими, але
все одно чітко визначені. Фотомодельний бізнес — це
взагалі дуже сувора справа. Особливо для вас, оскільки
ви не звикли до західного стилю роботи. Приміром, спо­
чатку я набрав 36 чоловік. Десятеро з них залишили
школу, не витримали, не схотіли наполегливо і са­
мовіддано працювати. Шкода.
Напевне, будь-якому вчителеві шкода, коли від нього
йдуть учні. Але особисто я можу зрозуміти тих дівчат, які
не витримали випробування в школі «Август Севен».
Попри все своє бажання, далеко не кожний зможе
витримати хоча б такий розпорядок дня: підйом о шостій
ранку і зразу — біг на 10 кілометрів, за будь-якої негоди.
Після бігу — 3 години роботи на тренажерах. Потім за­
няття з англійської мови три години до обіду і ще годину
після. Ще дві години занять з психології і дві години — з
акторської майстерності. О вісімнадцятій — вечеря,
година власного часу — і знову заняття у фотокласі. Вве­
чері ще п’ять кілометрів бігу і чергові заняття, останнє з
яких закінчується об одинадцятій вечора. День
розписаний по хвилинах!
І так — щодня протягом усіх шести місяців навчання.
Без вихідних. Це просто фізично складно. Особливо ж
потерпають ті дівчата, яким треба схуднути, оскільки за
таких скажених навантажень доводиться ще й
відмовляти собі у частині їжі. Майже кожному учневі в
школі зробили пластичну операцію: кому вуха притисли,
кому форму носа поліпшили...
Як бачите, в розпорядку жодної хвилини не виділено
на сексуальні втіхи. То, може, все це відбувається в позаурочний час? Свідомість ніяк не може позбутися думки,
що людина, яка «виробляє» красивих дівчаток і
хлопчиків, жодного разу не спробувала «покуштувати»
свою продукцію. Інтимне запитання так і проситься на
язик...
— Напевне, ви знаєте, яка думка панує у нашому сере­
довищі щодо фотомоделей: з ними, мовляв, усе просто.
А про директора школи фотомоделей взагалі хтозна-що
можна подумати. Які у вас стосунки з ученицями?
— Ділові. Ділові стосунки. Я представ­
ляю свою фірму і відповідаю за її честь.
Так само і дівчата, які у мене вчаться,
мають захищати честь фірми. На
цьому грунтується наш успіх. Я вже
доволі тривалий час і з великими
труднощами роблю свій бізнес у
вашій країні. Саме бізнес. На це мені
довелось витратити таку кількість до­
ларів, що я міг би без жодних турбот
прогуляти їх і вдома. Є таке правило:
якщо хочеш, щоб тебе поважали, нав­
чись передусім поважати себе сам.
— А як поводяться дівчата?
— Виконують правила школи.
Якщо хочете, можете прочитати.
Звісно, я схотів. І вичитав, при­
міром, ось що. На весь час навчання
в школі «Август Севен» ніяких
інтимних зв’язків, жодних ста­
тевих контактів
між
хлопчиками і дівчатками.
Перше ж порушення
означає, що треба зби­
рати валізу і ви­
рушати додому.
Всі учні мусять
кинути палити

протягом десяти днів з початку занять. Заборон ен о
наближ атися до н езн ай ом и х лю дей і розм овляти з
ними...
Одне слово, багато цікавого містять у собі правила
поведінки у школі. І кожне поруш ення може суттєво
позначитися на подальшій долі її учнів.

— До речі, містер Севен, яким ви бачите майбутнє
своїх вихованців?
— Вік фотом оделей вельми короткий. Уже в 2 5 -2 7
років дівчата змуш ені йти з цього бізнесу. Хлопці
залиш ають роботу трохи пізніше — у 3 0 -3 2 роки.
Тому вж е зараз більшість думає про якусь другу
професію, і це правильно. Якщо використати свої
знання і досвід, можна стати висококласним
спеціалістом з макіяжу, гриму, моделювання одягу,

зачісок. Ф отомайстром, нарешті. М ожна і будь-яку
іншу професію обрати. Приміром, Анжела, яка вже
закінчила школу, заробляла, працюючи
фотомоделлю , близько 22 тисяч доларів на місяць. На
розваги гроші не витрачала — зібрала 150 тисяч для
навчання в перш окласному університеті. Вчиться на
юриста — а це вельми престиж на професія в Штатах.
Ну, а новачкам поки щ о треба тільки працювати.
Щ онайменш е три роки треба присвятити навчанню і
роботі. Весь цей час треба думати виключно про
бізнес і ніякого кохання, сексу, дітей. Фотомодель —
це рідкісна професія, і втрачати престижну роботу
через дурниці ніхто не погодиться.
...Дивлюсь на красиву дівчину з обкладинки
журналу. Як назвати її? Фотомодель? Лялечка?
Повія?.. Чи, м ож е,— бізнесмен?
А як би назвали ви?
Володимир ВІК

ПРИМІТКИ: Місячний цикл — це
час від одного молодого місяця до
наступного. Він складає 29,5 дня.
Через зодіак місяць проходить за
2 7,5 дня, присвячуючи кожному
знаку приблизно 2,5 дня.
Протягом першої чверті циклу
місяць вважається молодим. У цей
час спостерігається нервова
збудженість: перевитрата енергії та
підвищена сексуальність небажані,
бо можуть підсилити загальну
дисгармонію в організмі.
Наступної чверті місяць зростає —
протягом цих днів і ночей він
убирає особливості того знаку,
через який проходить.
Третя — чверть повного місяця.
Вона спричиняє підвищену
збудженість (у тому числі й
сексуальну).
Далі місяць іде на зменшення, він
схиляє нас до розслаблення,
руйнується накопичена програма й
відбувається акумулювання енергії
для переходу в нову якість.
Отож, читаючи таблицю, враховуйте
особливості місячного циклу.
СІЧЕНЬ: 5 /0 1 :1 0 — народження
місяця; 1 3 /0 4 :3 2 — зростання
місяця; 1 9 /2 3 :2 8 — повний місяць;
2 6 /1 7 :2 7 — зм енш ення місяця.
ЛЮ ТИЙ: 3 /1 8 :0 0 — народження;
1 1 /1 8 :1 5 — зростання; 1 8 /1 0 :0 4 —
повний; 2 5 /0 9 :5 6 — зм енш ення.
БЕРЕЗЕНЬ: 4 /1 5 :2 2 — народження;
1 2 /0 4 :3 6 — зростання; 1 8 /2 0 :1 8 —
повний; 2 6 /0 4 :3 0 — зм енш ення.
КВІТЕНЬ: 3 /0 7 :0 1 — народження;
1 0 /1 2 :0 6 — зростання; 1 7 /0 6 :4 3 —
повний; 2 4 /2 3 :4 0 '— зм енш ення.
ТРАВЕНЬ: 2 /1 9 :4 4 — народження;
9 /1 7 :4 4 — зростання; 1 6 /1 8 :0 3 —
повний; 2 4 /1 7 :5 3 — зменш ення.
ЧЕРВЕНЬ: 1 /0 5 :5 7 — народження;
7 /2 2 :4 7 — зростання; 1 5 /0 6 :5 0 —
повний; 2 3 /1 0 :1 1 — зменш ення;
3 0 /1 4 :1 8 — народження.
ЛИПЕНЬ: 7 /0 4 :4 3 — зростання;
14/21:06 — повний; 2 3 /0 0 :1 2 —
зменшення; 2 9 /2 1 :3 5 — народження.
СЕРПЕНЬ: 5 /1 2 :5 9 — зростання;
1 3 /12:27 - повний; 2 1 /1 2 :0 1 зменшення; 2 8 /0 4 :4 2 — народження.
ВЕРЕСЕНЬ: 4 /0 0 :3 9 — зростання;
12 /04:17 - повний; 19/2 1 :5 3 зменшення; 2 6 /1 2 :4 0 — народження.
ЖОВТЕНЬ: 3 /1 6 :1 2 — зростання;
1 1 /20:03 — повний; 19 /06:12 —
зменшення; 2 5 /2 2 :3 4 — народження.
ЛИСТОПАД: 2 /1 1 :1 1 — зростання;
1 0 /11:20 - повний; 17/1 3 :3 9 зменшення; 2 4 /1 1 :1 1 — народження.
ГРУДЕНЬ: 2 /0 8 :1 7 — зростання;
10/01:41 - повний; 16/21:13 зменшення: 2 4 /0 2 :4 3 — народження.
Першою цифрою позначено число
місяця. Чотирма іншими —
київський час входження Місяця у
відповідне сузір’я (таблиця) чи
початку чергової чверті місячного
циклу (примітки).

Д е сьогод ні
ЦЕ ЗНАТИ ДУЖЕ ВАЖЛИВО. БО ПРОХОДЖЕННЯ МІСЯЦЯ ЧЕРЕЗ ТОЙ ЧИ ІНШИЙ ЗНАК
МІСЯЦЬ В ОВНІ
Посилюються такі якості людини, як
ініціатива,
спроможність
першим
прийти на допомогу. Людина в цей час
стає більш самостійною, поривчастою,
бурхливою. Ж ага діяльності і творча н а­
снага сприяють зростанню сміливості й
рішучості. Це може допомогти со­
ром’язливим особам зав’язати нові зна­
йомства, звільнитися від внутрішніх
комплексів, умовностей і пересторог.
Але в цей час войовничого неспокою
частіше уривається терпець і прийма­
ються несподівані для оточення рішен­
ня. Стихійні вчинки, бажання розв’яза­
ти проблеми за допомогою сили призво­
дять до гарячих суперечок, чвар, бру­
тальності, а іноді й фізичних сутичок.
Треба бути обачнішим у своїх словах,
щоб у пориві гніву не образити людину.
МІСЯЦЬ У ТІЛЬЦІ
У цей час ми стаємо більш
реалістичними,
прагнемо
бути
захищеними і робимо найкраще те, що
давно знаємо і вміємо. Природа і мистец­
тво, приємне оточення дарують гарний
настрій. Любов стає земною і часто задо­
вольняється матеріальним достатком.
Народжується бажання втішитися ком­
фортом, поласувати. Гарний час для
зміцнення стосунків. Але важко
вирішуються ті проблеми, які потребу­
ють прискорення, бо людина впадає у
лінощі і на її поведінку сильніше
впливають обставини.

МІСЯЦЬ У БЛИЗНЮКАХ
На зміну внутрішньому спокою, скутості
і затиснутості Тільця приходить леге­
сенький весняний вітерець рухливих і
контактних Близнюків —люди стають ба­
лакучими, обмінюються новинами та іде­
ями, зростає смак до інтелектуальних за­
нять, жінки більше фліртують, а чоловіки
прагнуть продемонструвати свої інтелек­
туальні
можливості
Збільшується
кількість знайомств. Взаємини мають
поверховий, ненав’язливий характер.
Виникає бажання поділитися своїми
інтимними проблемами
МІСЯЦЬ У РАЦІ
Коли Місяць проходить через знак Ра­
ку, слід особливу увагу звертати на по­
чуття партнера, на його емоційні реакції.
Цей час пов’язаний з минулим, тому
людина про щось згадує, мріє. Людям подо­
бається, коли до них ставляться по-ма­
теринськи, підбадьорюють, вони схильні
вірити обіцянкам. Хочеться погуляти
на природі, особливо місячними вечо­
рами. Це найкращий час для контактів
з
жінками.
Стають
підсвідомо
приємними запрошення на інтимну ве­
черю, і той, хто запрошує, цілком може
розраховувати на симпатію.
МІСЯЦЬ У ЛЕВІ
Робить людей активними, пробуджує
почуття, які виносяться на загал. Хо­
четься святкувати і розважатися.
Застілля в цей період стають ве-

П РО Х О Д Ж ЕН Н Я М ісяця через знаки
Місяць

ОВЕН
22.03-20.04

БЛИЗНЮКИ
РАК
ТЕЛЕЦЬ
21.04-21.05 22.05-21.06 22.06-23.07

ЛЕВ
24.07-23.08

ДІВА
24.08-23.09

І
11/10:22

13/19:00

15/23:55

18/01:26

20/00:57

22/00:22

7/16:15

10/01:36

12/08:08

14/11:31

16/12:15

18/11:47

5/22:07

8/07:05

10/14:03

12/18:50

14/21:20

16/22:13

2/05:04
29/13:13

4/13:18

6/19:33

9/00:18

11/00:46

13/06:09

1/21:09
29/06:16

4/02:28
31/11:19

6/06:09

8/10;07

10/11:56

26/21:52

6/17:28

25/15:28

27/21:14

2/13:58
29/23:42

4/15:35

23/06:03
20/13:07

23/23:36

25/06:44

27/10:08

2/00:15
29/10:39

4/00:37
31/10:01

16/19:11

19/06:10

21/14:36

23/19:36

25/21:15

27/20:46

13/01:02

15/11:47

17/20:40

20/02:59

22/06:19

24/07:08

10/07:36

12/17:48

15/02:08

17/08:36

19/13:01

21/15:27

6/15:19

9/01:19

11/08:49

13/14:19

15/18:23

17/21:28

3/23:49
31/08:07

6/10:16

8/17:37

10/22:05

13/00:47

15/02:56

II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII

АСТРОЛОГ

МІСЯЦЬ?

ЗОДІЛКА ІНКОЛИ ВИРІШАЛЬНИМ ЧИНОМ ВПЛИВАЄ НА АКТИВНІСТЬ СЕКСУАЛЬНОГО ЖИТТЯ.
селішими і бучнішими, ніж звичайно.
Люди здатні бачити в рожевому світлі
все, що відбувається навколо. Хочеться
справити враження бодай яскравим
одягом, зростає потреба у визнанні. Н е­
впевненість зникає. Таке розташуван­
ня
Місяця
народжує
бажання
пофліртувати, закохатися. Подобається
дарувати компліменти, люди не скуп­
ляться на похвали. Але у стосунках не
виключена пихатість, марнотратство і
недбалість.

аристократизму, елітарності. Особлива
увага звертається на такт, дипло­
матичні якості партнера, вміння
витримувати дистанцію. Місяць у цей
час сприяє новим контактам, але вста­
новлені зв’язки ненадійні, бракує
рішучості, а рішення, прийняті в цей
період, легко змінюються. Люди схильні
до суперечок, але до сварок справа не
доходить Терези сприяють примиренню
і розсудливості.

МІСЯЦЬ У ДІВІ
Діва робить людей критично н а­
строєними, педантичними і прискіп­
ливими, готовими до виконання повсяк­
денних обов’язків, шкода стає даремно
марнувати час, з’являється бажання н а­
вести лад, усе розставити на свої місця
— і це бажання перевершує всі інші.
Посилюється увага до деталей, праг­
нення все раціоналізувати, всьому
знайти своє призначення і застосуван­
ня. Діва ускладнює ті справи, які потре­
бують творчого рішення, інтегрального
мислення, бо вона не зносить узагальнень
Стають помітнішими помилки і вади парт­
нера, частішають взаємні дорікання. Тому
це не найкращий час для романтичних сто­
сунків.

МІСЯЦЬ У СКОРПІОНІ
У цей час збуджується сексуальна
енергія, людина повніше відчуває свою
статеву природу. Стосунки між чо­
ловіками і жінками мають підкреслено
сексуальний характер. Особлива увага
звертається на сексуальну привабли­
вість людини. Загострюється і виходить
на поверхню усвідомлення власних ін­
тимних проблем. Бажання фізичного
володіння досягає свого апогею. Саме
тому людина може втрачати розумовий
контроль й інстинктивні почуття часто
породжують сексуальні злочини. Кри­
тичність, підозри, необгрунтована обе­
режність, саркастично настроєний ро­
зум створюють високе напруження в
емоційній сфері, можливі різкі емоційні
реакції.

МІСЯЦЬ У ТЕРЕЗАХ
Приносить гарний настрій, радість.
Ж адання гармонії і миру, любові і спра­
ведливості надає стосункам людей рис

МІСЯЦЬ У СТРІЛЬЦІ
Додає оптимізму, поліпшує самопо­
чуття, фізичну форму. Виникає потреба
рухатися, проводити спортивні змаган­

зодіаку (за зимовим київським часом)
ТЕРЕЗИ
24.09-23.10

СКОРПІОН
24.10-22.11

СТРІЛЕЦЬ
23.11-21.12

КОЗЕРОГ
22.12-20.01

ВОДОЛІЙ
21.01-19.02

РИБИ
20.02-21.03

Місяць

3/21:09
31/03:07

8/22:52

І

26/06:32

1/09:30
28/15:20

6/09:59

24/01:42

II

22/15:11

24/22:26

27/9:33

2/16:09
29/22:34

5/04:51

20/12:05

21/01:20

23/07:13

25/17:09

28/05:44

3/11:11
30/18:23

111

18/22:55
15/08:10

17/11:10

19/16:40

22/01:40

24/13:38

27/02:20

IV

12/15:05

14/19:15

17/01:22

19/10:13

21/21:44

24/10:25

V

8/20:33

11/01:27

13/08:29

15/17:50

18/05:09

20/18:00

VI

6/02:27

8/06:53

10/14:17

13/00:16

15/12:03

18/00:44

VII

2/10:17
29/20:11

4/13:16
31/21:38

6/19:57

9/06:00

11/18:06

14/06:51

VIII

8/00:08

10/12:56

IX

28/07:44

3/02:50
30/11:33

5/12:06

26/06:55

7/19:38

X

25/18:04

27/21:29

2/19:29
30/04:18

5/06:53

23/16:39

XI

22/02:52

24/07:01

26/13:38

1/14:43
28/23:19

4/03:13

20/00:03

19/09:20

21/14:42

23/22:04

26/07:43

1/11:23
28/19:28

XII

17/05:33

ня, фізично працювати. Слід уникати
надмірностей. Оптимізм підсилює здат­
ність перебільшувати свої можливості й
сили. З ’являється здатність до ризику,
демонстрації власної відваги. Благород­
ство і почуття справедливості породжу­
ють бажання постояти за друзів, захис­
тити їх від несправедливості. Це най­
кращий час для подорожей, філософсь­
кого осмислення життя, навчання,
встановлення зовнішніх контактів. Від­
критість у стосунках, гуманізм, щед­
рість і веселощі Стрільця надають особ­
ливого забарвлення і романтичності у
взаєминах між людьми.
МІСЯЦЬ У КОЗЕРОЗІ
Породжує почуття самотності, знижує
емоційний тонус. Людина схильна за­
микатися в собі. У стосунках і справах
на перший план виступає серйозність,
діловитість і лаконічність. Нам здається,
що треба суворо дотримуватись букви
закону, виконувати всі правила і н ак а­
зи, ми боїмося усього нового і незвичай­
ного. Загострюється почуття реальності,
відповідальності, самодисципліни. Спри­
ятливий період для контактів з людьми
старшого віку і з більш досвідченими
людьми, добре відновлювати старі знай­
омства. Але стриманість і самозаглиб­
леність створюють враження холоду та
байдужості у стосунках, що призводить
багатьох до заниженої самооцінки, ви­
никає почуття власної непривабливості
і депресивного настрою.
МІСЯЦЬ У ВОДОЛІЇ
У цей час людина набуває револю­
ційності, відкритості до всього нового,
з’являється бажання звільнитися від
усіляких забобонів, цілковито розпоряд­
жатися власним часом. Погано йде
рутинна робота, важко дається розв’я ­
зання повсякденних проблем, приваб­
лює все цікаве, незвичайне, оригіналь­
не. Для людини, зорієнтованої у май­
бутнє, це найкращий час для того, щоб
змінити звичний стан речей, по-новому
оцінити своє ставлення до життя і лю­
дей. Імовірні різні несподіванки і сюр­
призи, збуваються передчуття і перед­
бачення. Власні вчинки і поведінка ін­
ших Людей можуть бути вкрай незвич­
ними.
Зростає
доброзичливість,
контактність, альтруїзм.
МІСЯЦЬ У РИБАХ
Знижується почуття реальності, тому
в цей період краще не братися за
відповідальні справи. Час сприяє з’ясу­
ванню фактів. Несподіване виявляється
без додаткових зусиль, наче саме собою,
таємниче виходить на поверхню. Люди
стають більш співчутливими до горя
ближнього, сердечними й турботливи­
ми. Але в цей час людина прагне са­
мостійності, перебування у тихій гавані
своїх почуттів. Хочеться поринути у світ
ілюзій, іноді завдяки алкогольним напо­
ям, але якщо вдається подолати жах
марновір’я, омани і самоомани, безлад­
дя у почуттях, то їм на зміну приходить
високодуховний творчий стан.

к

И л асн а штука — відик! Класно, що
його вигадали! Натиснув кнопку — і
дивись, як там у них усе це робиться.
Аж нігті сверблять від заздр о щ ів.
О с о б л и в о ,, к о л и й д е т ь с я п р о
тінейджерів їхніх або студентів. Посу­
нув со б і на в е с н я н і к ан ікули до
Ф лоріди — відтягуйся на п о вн и й
зріст! Тут тобі і пиво, і «кока-кола», і
«травичка», і секс-конкурси різні, а
дівчиська там такі, що й мертвого з
могили піднімуть. І жодних тобі проб­
л е м і к о м п л е к с ів : х о ч е ш с е к с у
машині — на! Хочеш на пляжі — будь
ласка! В мотелі — прошу! Та хоч на
повітряній кулі!..
І головне — хлопці в них там такі
собі. Дівчиська атасні, а от хлопці
кволі якісь. Від переїдання, напевне.
Зустрічаються, правда, і круті, але то
в інших фільмах, де більше б’ються і
стріляють, а в тих, де гуляють і коха­
ються — там хлопці поганенькі. Мене
б туди, та щ е й з друзями,— тримайсь,
Америко!..
М ожна навіть і не в Америку, а
кудись
в
Є вропу,
баж ано,
якнайчистоганнішу. Там мене б теж
оцінили, як належить. Бо і там проб­
лем з отим самим — жодних. Я от
читав, щ о в Голландії зараз уже го­
товий спеціальний закон, який дає
можливість усім, хто має дванадцять
років, вільно займатися сексом одне
з одним. А німцям це дозволяється
робити з чотирнадцяти років, і в Італії
т е ж т а к и й вік в в а ж а є т ь с я н о р ­
м ал ьн и м . У Д а н ії віком ко х ан н я
визнали п ’ятнадцять років, у Бельгії
та на Б р и т а н с ь к и х о с т р о в а х —
шістнадцять. Псують картину ф ран­
ц у зи , які д о зв о л я ю т ь х л о п ц ям
починати
статеве
ж и ття
з
вісімнадцяти, зате дівчаткам вони за
законом скинули три рочки.
Кореспондент московського бюро
голландської газети «Трау» Віра де
Л анге, наприклад, так відповіла на
запитання «Як ставляться до сексу
голландські підлітки?»:
— Спокійно. Адже про секс вони
знають все. І школа дає хорошу сек­
с у а л ь н у о с в іт у . І б а т ь к и . Г о л ­
л ан д ських батьків більш е хвилю є,
щоб їхні дівчата не завагітніли. Вони
о б о в ’я з к о в о п о р а д я ть , як к р ащ е
користуватися п р езервати вом , але
ніколи н е за б о р о н ят ь сек су ал ьн е
життя.
Ти не х о ч еш , п р и ятел ю , з в е р ­
нутися до своїх батьків з приводу
кори стуван н я п р езер в а ти в о м ? Н е
хочеш. Я так і думав. Мені, принаймні,
свого часу навіть подумати про це не
хотілося. Х отілося зо всім інш ого.
Наприклад: сісти в літак і гайнути до
штату Флоріда на весняні канікули.
Туди, де засмаглі довгоногі дівчиська,
погойдуючи стегнам и, виходять із
см арагдової води, несучи на своєму

*

НЕМА ПРОБЛЕМ?
обличчі звабливу посмішку. Ех!.. Узяв
би з собою російську матрьош ку і
сказав би, щ о то національний сексс и м в о л ,— хай п о за зд р я т ь наш и м
дівчиськам.
Але доводиться обмежувати себе
в ід и к о м , о с к іл ь к и к в и тк ів на ту
Америку немає на багато років упе­
ред. А щ е можна запозичити досвід у
того, хто там все ж таки спромігся
п о б у в ати . Т ак и х н е дуж е багато,
але,— подумав я собі,— якщ о квитків
немає, то хтось туди все ж таки літає.
А дехто навіть і повертається. Чи не
маю я таких знайомих, щ о поїхали і
повернулися?..
І пішов шукати. Знайомих у мене
т а к и х не в и я в и л о с я , а л е о д и н
приятель, покопирсавш ись у пам’яті,
згадав, що недавно зі Штатів повер­
н у в с я я к и й с ь В італ и к , а л е р о з ­
повідати про поїздку не любить, бо
м ав там якісь н еп р и єм н о сті. Але,
якщ о вж е мені нетерпеливиться, то
він нас зведе. Мені нетерпеливилося,
і він звів.
Віталик насправді виявився зовсім
не Віталиком, але я його саме так
називатиму, бо чоловік просив не
п о с и л а т и с я на й о го к о н к р е т н и й
досвід, от я і не посилатимусь. Роз­
повідав він про Америку і справді без
особливого захвату, але вреш ті-реш т
попередив:
— З н а єш , не дуже довіряй цим
американським фільмам про вільне
кохання. Не тому, що там геть-чисто
усе неправда, ні. Все зовні схоже на
дійсність, але тільки схоже. Дідів М о­
розів на Хрещатику бачив? Л иш е не­
мовлята цілком щ иро вважають, що
то справжні добрі дідусі і що пода­
рунки вони роблять лиш е з власної
щедрості. А батьки знають, що борода
в Діда М ороза приклеєна і за подару­
ночок дитині вони виклали чималі
г р о ш и к и . Т ак от, у ст ав л е н н і до
А м ерики ми цілковиті нем овлята.
Беззастереж но віримо всьому. Не то­
му, щ о такі дурні, а тому, що совки.
Ніяк не можемо усвідомити, щ о мо­
жуть бути у світі традиції, забобони і
закони, яких у нас немає. Втім, ми і
своїх законів майже не знаємо, годі
вж е й казати про американські, де
існує стільки юридичних тонкощів,
щ о їх і комп’ютером не обчислиш. Та
в р а з і н а й м е н ш о г о з а м а х у на
особистість усі ці закони починають
працювати.
Скажімо, сидить за столиком гарна
д ів ч и н а , п о т я г у є с в о ю «колу» і
привітно усміхається тобі. Тобто це ти
думаєш, щ о тобі, а насправді вона
усміхається всім. А ти не звик, що
можна просто так усміхатися, бо в нас
у сі м а ю т ь в и г л я д п о х м у р и й і
непривітний. А в американців чи не
н а й п е р ш а з а п о в ід ь : « Т р и м а й
посмішку, посміхайся!» Щ о б не ста-

лося, тримай посміш ку.Все — о' кей!..
І ось ти, м ов м етел и к на вогонь,
летиш на посміш ку гарної дівчини.
Щ о в о г о н ь р о б и т ь з м ете л и к о м ,
поясню вати не треба?.. Те саме ста­
неться і з тобою, якщ о дівчина зовсім
не хоче з тобою розм овляти. І на
цілком законних підставах, оскільки
ти вчинив замах на її свободу.
— А ле ж я теж вільна лю дина,
значить, можу робити те, щ о мені за­
манеться!
— О ц е і є с о в к о в е сп рийн яття
свободи. Я — вільна лю дина, отж е,
весь світ м ає належ ати мені... А н а­
справді логіка свободи інша: якщ о
ти в іл ь н и й р о б и т и в с е , щ о тобі
хочеться, то й інш а лю дина має бути
вільною не робити того, чого тобі
х о ч е т ь с я . Ц іл к о в и т а с в о б о д а
містить у собі й свободу від сам ої
свободи, зрозум ів?
Тут я трош ки подумав — і зрозумів.
Вільне кохання — це коли ви можете
робити все, щ о зам ан еться, якщ о
дійшли обопільної згоди. Але ваша
свобода стає протизаконною , якщо
вона хоч у чомусь обмежує свободу
ін ш о ї о со б и сто сті. Віталик навіть
такий приклад навів.
Один американський клерк зако­
хався в дівчину і почав писати їй за­
хоплені л и сти . А вон а цих листів
отримувати не хотіла. А він писав.
П ро те, як кохає її, щ о ж иве і дихає
лиш е завдяки їй, запрош ував до те­
атрів і р ес то р ан ів. Б удь-яка наш а
д ів ч и н а р о зч у л и л а с я б від таки х
листів. А ця не тільки не розчулилася,

ЧОЛОВІЇ ОЛ ш и ї
Існує, ЯК на ме-

Щ е римський імператор Маок
Аврелш охоче виконував реко­
м ендації св о го лікаря Гал єн а -

л Г к Г м Т ^ ПЄрЄД™ м’ як лягти в

™
, Г ВаЖаЄТЬСЯ неабияким
сексуальним стимулятором.
С еред англосаксів мала попу­
лярність медовуха із з а м о ч е н і
пелюсток нагідок. Так само охоче
вживали вони і «медове вино»
“
За традиціею пригощ али моДЯТ протягом перш ого МІСЯЦЯ
Після весілля. Звідси, до речі !

Е щ . и т‘

наогобпш
ШВИДКОГОенергетичгато вПГ Г ЄННЯ °Р ган'дмУ- Баних р еч о в й ,'Вію Мб е ^ ьМ^
Ь:
синтез, статевих гормонів^
У

‘ “ с " ів

Мед легко засвоюється опганіз
мом, і завдяки цьому є чудовим

але й до суду подала. І одержав клерк
кілька років тюрми, оскільки писав
небажані для особистості листи. Т о­
бто зазіхнув на свободу особистості...
Добре все ж таки, щ о в нас такого
закону щ е н ем ає, інакш е Є вгеній
О н є г ін м іг би з а с у д и т и Т е т я н у
Ларину — адже він нічим не спрово­
кував її на той відвертий лист.
— І хоча цей випадок навіть для
А мерики ви н яткови й ,— продовж у­
вав Віталик,— він ли ш е підкреслю є,
що кохання, пристрасті, глибокі п о ­
чуття п е р е б у в а ю т ь д е с ь н а п е ­
ри ф ерії душі зви чай н ого штатника.
Я працю вав з ам ериканським и сту­
дентами, знаю , про щ о кажу. Вони
д о б р о зи ч л и в і, усм іхнені, байдужі,
недопитливі. У них чудове зд о р о в’я,
чиста ш кіра, ш икарні зуби — в зд о ­
ровом у тілі здорови й дух. А щ о це
потенцію? Які ще продукти М О ­
Ж У Т Ь допомогти у ЩИ справ.?*
З апитан ня п о ст а в л е н а , том у

—ДМожиа'сказати, шо

ПР»-

*

« " ї ї ї , * ™
раціонально л а р ч у е т Ю С Щ

зв е р н у т и на к а л о р ій н ість та

А реальних рекомендацій з цього
приводу немає, х?^аНН ^

що

С
ц Ь Г " о иіе “т Г н 1 р » і р и т и
м ож л и в ості стар одавн іх ер о тичних рецептів.

о з н а ч а є ? Н е т р и м а т и з л а , не
пам ’ятати минулого, не лізти в чуже
життя. І щоб у твоє — ніхто і ніколи.
Вони з дитинства знаю ть все про
секс, старш окласн и кам безплатно
видають презервативи, які не лежать
без уживання. Але не варто заводити
з ними р о зм ову про кохання. Поперш е, вони не відчувають потреби в
глибоких почуттях, тому нічого р о з­
повісти не здатні. По-друге, це може
бути небезпечним: не лізь в чужу ду­
шу, інакш е можеш наразитися на за­
кон п ро зах и ст сексуальних прав
особистості. Моя робота, наприклад,
почалася з письмового, а згодом і ус­
ного попередж ення щодо так звано­
го «статевого замаху». О значає це не
тільки фізичний примус, але й будьякі дотики, вислови, жести, котрі твій
студент (чи студентка) може зрозу­
міти як спробу зваблення попри його
власн е баж ання. Н айм енш а скарга
студента на негідну поведінку викла­
дача автоматично означає звільнення
вчителя — ніхто навіть перевіряти не
стане, чи це часом не брехня...
Оскільки після цих слів Віталик де­
що знервовано почав припалювати
сигарету, я дійшов до висновку, що
якась схожа пригода і стала приво­
дом для його «неприємностей». Тим
часом він продовжував:
— Я сперш у дивувався: мало не
щ одня в газетах там пиш уть про
згв а л т у в ан н я . Коли все досить
п р о с т о , н а в іщ о в д а в а т и с я до
н а с и л ь с т в а ? А ле в и я в и л о с я , що
йдеться не п р о банди о зб р о єн и х
насильників і не про маніяків,— таких
випадків досить мало. В порівнянні з
нами, звісно. Але буває, що хлопець
з дівчиною давно знають одне одно­
го, м ож е, й кохалися не раз. Але
досить йому було щ ось зробити всу­
переч її бажанням або щ ось таке, що
заборонено місцевими законами, як
його дії можна тлумачити як згвалту­
вання. Ми звикли орієнтуватися на
ам ер и к ан ськ и й секс за ж урналом
«Плейбой». Але той-таки «Плейбой»

ЖІНОЧІ СЕКРЕТИ
розповів про чоловіка, якого рідна
д р у ж и н а з а с а д и л а д о в ’я з н и ц і,
о с к іл ь к и з а з а к о н а м и ш та ту
Д ж о р д ж ія в и к о р и с т а н н я в с е к с і
техніки куннілінгуса карається п оз­
бавленням волі до 20 років. А чоловік
ж е хотів якнайкращ ого!
Тут він на мить замислився, а потім
сказав так:
— Знаєш , я гадаю, що американці
правильно чинять, не занурюючись у
кохання, як у нас. Кохання — то така
гаряч а, така н еп ер ед б ач ен а і
нестримана штука, щ о в ньому все
або м айж е все м ож е стати злочином.
За їхніми законами.
Ми щ е довго р озм овляли з
Віталиком, і я щ е неодмінно повер­
н у с ь д о ц і є ї т е м и . О с к іл ь к и ,
виявляється, не тільки в США так да-

Я к писав Бальзак, «жоден чоловік не
повинен одружуватися, якщ о не
вивчив анатомію жінки». Цілком
погоджуючись з класиком французь­
кої літератури (до того ж великим
знавцем слабкої статі), від себе до­
дам, щ о не тільки одружуватися такий
чоловік не повинен, а й узагалі тор­
катися жінок. Причому в даному кон­
кретному випадку слово «торкатися»
слід розуміти буквально.
Річ у тім, щ о чи не найістотнішою
завадою на шляху до сексуальної гар­
монії є непідготовленість жінки до
статевого контакту. Ч есно кажучи,
деякі чоловіки (і передусім юнаки)
цілком щ иро вважають, ніби для цієї
справи потрібні лиш е власне бажан­
ня та ерекція. А жінка, мовляв, вона
завжди готова, як піонер під прапо-

ХМІЛЬ
3

—

Ї

Ь

популярний чоловічий наш»ІУ

ф а к т и ч н и х культів у Д
» » Я

5J K S K S 5= s 5 f e
» Г п р и = и Г К

р е » , яв» у

Й п З К Я н . яітамін Е, який
пов’язують з родючістю.

2 »

£ » £ р и з . ° Д « » ь » о ™ ™ “ Є„ня чуттєвості.

леко просунулася Феміда у захисті
с в о б о д и о с о б и с т о с т і. А н гл ій ськ і
джентльмени теж тепер можуть почу­
в а т и с я с п о к ій н іш е в т о в а р и с т в і
ем ансипованих жіночок. Тамтешній
карний
кодекс
нещ одавно
поповнився новою статтею закону:
з ’я в и л а с я м о ж л и в іс т ь ч е р е з суд
розібратися, припустимо, з власною
н ар еч ен о ю , якщ о вона затягла
ж ениха до ліжка, тим більш, якщ о
згвалтувала. Т ри роки за гратами м о­
жуть провести ті юні леді, які вчинили
н аси л ьство над чоловікам и і були
затримані на місці злочину, а півтора
роки загрожують звабницям жонатих
чоловіків. А як тлумачиться слово
«насильство», ви вж е знаєте.
Т о ж , як р а д и в щ е Б е н д ж а м ін
Франклін, «ш ирш е розкривай очі до
весілля, а вже потім — примружуйся».
А він був американцем, знав, щ о ка­
зав.
Х оча до А м е р и к и в с е о д н о
хочеться. Хоча б по відику.
ЛЕЛЬ-мандрівник

ром трьох вождів.
Наперед
застерігаю:
це
—
надзвичайно хибна думка! І прошу
запам ’ятати назавжди: якщ о ти праг­
неш сексуальної гармонії в коханні,
передусім маєш думати про те, щоб
задоволення дістала твоя кохана. А
вона і фізично, і психологічно влаш ­
тована зовсім не так, як ти. Є у неї
свої жіночі секрети, про які ти
повинен знати.
П ерш им з таких секретів сексо­
логи називають «еротичне лібідо» —
потяг до ніжності й пестощів.
Еротичне лібідо практично відсутнє у
чоловіків, вони майже не відчувають
потреби в попередніх пестощ ах —
звідки й походить неприємна для
дівчат юнацька поспішливість. Але
майже немож ливо викликати у жінки
бажання до парування, не виявивш и
всієї своєї ніжності до коханої.
Потрібні лагідні слова, ясні погляди,
ніжні дотики...
М ожливо, ти помічав, як «спала­
хує» твоя кохана, коли ти ніжно тор-

кався, припустимо, мочки її вуха.
Помічав — але не надавав цьому
особливого значення. І дарма,
оскільки мочка вуха, напевне, є ер о ­
генною зоною твоєї коханої.
Ерогенними зонами звичайно
називаю ть будь-які ділянки тіла
людини, подразнення яких викликає
або ж підсилює статеве збудження. У
більшості жінок бажання статевої
близькості виникає після ніжної
стимуляції чоловіком
ерогенних
зон — лиш е тоді еротичне лібідо
змінюється на лібідо сексуальне,
жінка починає по-справж ньому ба­
жати статевого акту.
Але тут маю зазначити, що розта­
шування ерогенних зон у кожної
жінки є суто індивідуальне. Це схоже
на телеф онний номер: з допомогою
десяти цифр можна скласти безліч
різноманітних номерів, але зателе­
фонувати конкретній людині можна,
лиш е знаючи її конкретний номер.
Так само і в кож ної окрем ої жінки є
своя,
притаманна
тільки
їй
комбінація ерогенних зон. До того ж,
якщ о продовжити порівняння з теле­
ф оном , на станції часом можуть
змінити набір абонента, і не один раз.
Тому, як стверджував один сексолог,
лікування статевої холодності — це
мандрівка, здійснена для відкриття в
царині ерогенних зон.
Та все ж найчуттєвішими зонами
жінки вважаються губи, рот, мочка
вуха, потилиця, середня лінія спини
(так зван е «кошаче місце»), молочні
залози і соски, внутрішня поверхня
стегон і статеві органи. Специфічним
органом жіночої чуттєвості є клітор,
єдина фізіологічна роль якого —
викликати відчуття насолоди.
М ожливо, комусь здається, що
стимулювання ерогенних зон — то
непристойно і ненормально. На
жаль, така думка вельми пош ирена
серед «цнотливих» дівчат і юнаків.
Але спробуйте зрозуміти, що в ко­
ханні, на шляху до сексуальної гар­
монії не існує понять «нормально» і
«ненормально» — пристойне й
прийнятне все, що приносить вам
задоволення. Н емає цих понять і у
методах стимуляції ерогенних зон.
Існує лиш е різноманіття індивідуаль­
них відмінностей.
Стимулювання
ерогенних зон
грунтується на трьох правилах:
вибірковість, послідовність і сполу­
чуваність.
Оскільки в кож ної жінки чуттєвість
конкретної ерогенної зони відмінна,
то під час підготовчого періоду варто
стимулювати ті зони, які особливо
виражені (вибірковість).
Збудження жінки зростає під час
поступового переходу від стимуляції
менш виражених ерогенних зон до

л ш з о

максимально виражених (послі­
довність).
Одночасне стимулювання кількох
зон також сприяє зростанню збуд­
ження (сполучуваність).
Я, природно, розумію, що думати
про всі тонкощ і, цілуючи кохану
дівчину, досить обтяжливо, але все ж
рекомендую подумати. П о-перш е,
користуючись знанням ерогенних
зон, ти можеш дати незвідану раніше
насолоду коханій, оскільки стимулю­
вання цих зон для жінок часом буває
чи не приємнішим за самий коїтус. А
по-друге, ці думки можуть трохи й те­
бе самого остудити і віддалити мо­
мент еякуляції, що теж позначиться
позитивно на відчуттях коханої.
Ти помітив, що я дедалі частіше
замість слова «жінка» використовую
«кохана»? Це не випадково, оскільки
вся ця інформація щодо ерогенних зон
аж ніяк не згодиться тобі в тому разі,
коли ти не кохаєш жінку, а вона не хоче
тебе. Так, скажімо, кожній жінці до­
водилось не раз відчувати доторки
лікаря до найчутливіших ерогенних
зон, однак ніякого збудження у них не
відбувається. Тому кожному відчуттю
має передувати почуття! Тобто еро­
генні зони «запрацюють» лише в тому
р а зі, коли в с е в ідбув аєть ся на
позитивному емоційному фоні, коли
ж інка п с и х о л о г іч н о н а ст р о єн а
сприймати пестощі — лише тоді жінка
стає коханою. Звісно, в суто сексуаль­
ному розумінні.
Саме психологічний фактор є тим
«чарівним ключиком», яким «відчиня­
ються» ерогенні зони партнера. А от
відш укати т о го ключика ти вж е
мусиш сам, приятелю. Чого я тобі й
побажаю наостанок.
ЛЕЛЬ-сексолог

П

ЛЕТТІКГ: ГРА В ЧОТИРИ РУКИ

Іеттінг — слово, не надто поки що
Популярне в Україні Навіть серед юнаків.
І зовсім не тому, що англійське,—навпаки,
молодь любить хизуватись знанням
англійської мови. Швидше мало хто
розуміє, про що саме йдеться.
Спробуємо р о зіб р ат и ся. В ільно
витлумачити «петтінг» можна як «гра у
збудження». Ц е — доволі поширена
орма статевого ж и ття, особливо в
а х ід н ій Європі та США. М ож на
сказати, що це суто молодіжний спосіб
кохання, хоча не нехтують ним і люди
старшого віку. Виник петтінг в умовах
вікто р іан ськ о ї м оралі, де особливо
цінувалась незайм аність дівчат, як і
укладають шлюб. Крім того, він дозволяє
одержати статеве задоволення попри
пануючу мораль, коли особливо ретельно
т р е б а п одбати про з б е р е ж е н н я
зовнішньої пристойності.
В ласне, це «любовна гра», я к а не
завершується безпосередньо статевим
ак том . П е т т ін г с к л а д а є т ь с я з
р ізн о м ан ітн и х пестощ ів, до то р ків,
збуджувань ерогенних зон партнерів,—
тобто того, що може викликати статеве
збудження і задоволення.
Д а н і а м е р и к а н с ь к о г о се к со л о га
А Кінзі свідчать, що у віці до 25 років
приблизно 90 процентів усіх чоловіків і
жінок мають досвід петтінга. І майже
половина жінок перший оргазм відчула
не під час звичайного коїтуса, а під час
петтінга. Відповідаючи за результатами
чуттєвих відчуттів статевому актові, він
водночас ви клю чає б е зп о с ер ед н і
к о н т а к т и с т а т е в и х о р ган ів , тому
запобігає небажаній вагітності.
Петтінг вельми невибагливий щодо
зовнішніх умов, для нього навіть ліжко
н е потрібне. З в и ч ай н о , це може
призвести до необов’язкової, неприродно
частої зміни партнерів, коли «гра в
любов» відбувається за відсутності самої
справжньої любові. Може. Але зовсім не
обов’язково все відбувається саме так,
тому навряд чи варто беззастережно
петтінг заперечувати.
Н айчастіш е до п еттін га вдаються
юнаки та дівчата, особливо в період
юнацької гіперсексуальності. Якщо вони

^

ЯБЛУКО
баЄ
гІий Р^
ИЙ.фРУкт
просто
оагатии
наШ”
вітаміни
С танеrowm
R

ЛАВР б л а г о р о д н и й

C" ™ » S на-'

д 4 и м у в ^ и с Г ^ Іа, ^
криєте в собі те
В|д"
яке колись Відчув М ам ‘с к т ™ ’
незайманих ц н о т л и в ід ів ч П ™
кий ек™И’ К° ЛИ’ 3ДІпснивши табачать Ап РИМЄНТ’ 3Р03УМІли, що
оачать ф о р м у власної вульви

ЗІ ш ь

Дієті чоловіюв с ^
могам іншого роду.

н' ^ У

тако°жЛп ^ В
ж пеРе'

добре розуміють і знають одне одного,
кохають і поважають, вони просто не
маю ть п ід став від м о в л яти с ь від
задоволення своїх природних потреб, і
ніхто не має права засуджувати цих
людей, вв аж ати їх ам оральними. У

р ис

вваж ався

З давн іх давен р
вИпадсимволом
п о си п а т и
к о в о іс н у є
час шлюбної
рисом м° ? ° ? £ Л м іт у є т ь с я виц ер см он п . Ц ^ ‘ го сімені. ДИ-

ст ате в о м у ж и т ті н а в іт ь ш кідливо
дотримуватись гасла «або все, або нічого»
і зр а зу ж після першого поцілунку
к и д а ти сь у шлюбне ліж ко. Зн ачн о
корисніше для подальшого життя, коли
закохані, стаючи духовно близькими,
п ізнаю ть одн е одного і ф ізично,
просуваючись в буквальному розумінні
навпомацки, відкриваючи для себе нові
ніжні відчуття, дж ерельця насолоди,
знайомлячись з реакціями партнера,—а
вже по тому одержують можливість з
головою поринути у вир пристрастей.
Для дівчини таке дбайливе, поступове і
непоспішливе знайомство із статевим
життям має особливо велике значення,
о ск іл ьки дефлорую чий коїтус без
попередньої підготовки для більшості
ж інок стає чи не найгіркіш им
розчаруван н ям у кохан н і, здатним
викликати цілковиту відразу до будь-яких
подальших статевих контактів.
Відомо, що жінки, які мають певний
досвід «гри у збудження», які відчували
оргазм під час петтінга, і в статевому акті
значно частіш е відчувають найвищу
насолоду. До речі, слід відзначити, що
петтінг, яки й зайшов надто глибоко,
варто доводити до оргазму —це зовсім не
на шкоду. Навпаки, якщо збудження
д у ж е високе, та н е заверш ується
розрядкою, то це неодмінно викликає
ниючий біль у чоловічих геніталіях,
спричиняє стан неспокою, роздратування.
Можливо, відповідний стан неспокою і
роздратування може викликати у декого
і наша коротенька розповідь про петтінг.
Навіщо, мовляв, нашу розбещену молодь
знайомити з іще якимись прийомами
розпусти!.. Повторюємо: н іяк а це не
розпуста, а вельми поширений спосіб
вгамувати свої пристрасті без остраху
в и к л и к а т и н е б аж ан у вагітність чи
підхопити венеричну хворобу. Нічого
ганебного чи забороненого у петтінгу
двох закоханих немає і бути не може —
як, власне, і в інших формах сексуального
спілкування. Однак, якщо згадати історію,
суспільство активно засуджувало всі види
такого спілкування —аж до танців. Котрі,
до речі, теж є початковою формою
петтінга. То, може, давайте заборонимо і
ламбаду? А що —досвід такий у нас єі.
Як гадаєш, друже?
ЛЕЛЬ-сексолог

Н алоскотування
ф лірту
11 жовтня 1777 року 21-річний
М оцарт приїжджає в супроводі
матері до міста свого батька —
Аугсбурга (Баварія), де в родині
дйдька Франца Алоїса знайомиться
зі своєю молодш ою на два роки
кузиною Марією Анною Теклею.
Протягом 14 днів, аж до відТзду
Моцарта до М ангейма, вони
нерозлучні. Безм еж но захоплений,
М оцарт передусім повідомляє про
привабну з ’яву своєму батькові:
«Треба мені написати щ ось про
мою милу Кузинку: але відкладу це
до ранку, бо, щ об віддати належне її
чарові, потрібний якнайпогідніший
настрій. — Продовжую раненько
17-го і запевняю , що наша
Кузинка — звабна, розумна,
чарівна, граційна і весела; (...) ми
варті одне одного, бо вона також
досить дошкульна; ми підсміюємося
зі знайомих і тим розважаємося»
(лист від 17.10.1777).
Розлука прикра для обох, бо їм
добре було в товаристві одне
одного. Легенькі лоскоти почуттів,
милі піддражнювання, двозначна
недомовленість флірту знаходять
своє продовження в листах. Моцарт
пересилає в дарунок Кузинці свій
портрет у маленькому медальйоні, а
вона обіцяє замовити для нього
свій — у французькій одежі, бо так
йому було найбільш до вподоби: ще
з Аугсбурга він, поміж іншим, писав
до батька: «Вчора вона на догоду
мені одяглася по-французьки: так
вона на 5 відсотків знадливіша»
(лист від 2 3 .1 0.1777).
Шал імпульсивної чуттєвості
тягнеться чотири місяці — аж до
лютого 1778 року, коли М оцарт
пристрасно і безнадійно (а тому,
відповідно, і особливо сильно)
закохується в Алойзію Вебер,
молодшу сестру майбутньої його
дружини Констанції. На
категоричне розпорядж ення батька
Моцарт, хворий від надміру
почуттів, споряджається у Париж.
Останній із запропонованих
читачеві листів до Кузинки — від
28.02.1778 — саме з цього
печального періоду його життя.
Моцарт, ураж ений не лиш е в своїх
почуттях, але і в честолюбстві,
намагається розважитися
товариством милої і веселої
Кузинки. Хоча б на відстані...

Мангейм, 5 листопада 1777
Найдорожча Кузинко-пташинко!
Д істав Вашого дорогоцінного
д л я м ене листа — іга-га! — і
довідався — привидівся, що до­
бродій Кузен-дзень і добродійка
Кузина-ож ина та й Ви — здоровенькі-бреньки! А нині я дістав
листа — ха-ха! від мого Т ата-хата. Сподіваюся, оцей мій лист з
М ангейм а-стайня до вас дійдерябе. Щ о ж, тим кращ е, краще
тим, що ж! Тепер — перейду до
сумного. Мене дуже засмутило,
що В сечесніш ий П р ел ат-сал ат
зн о в м ав к р о в о в и л и в -м и л и в ;
однак маю надію, з Божою допомогою-дорогою, це не буде мати
якихось поваж ніш их наслідківластівок. Ви пишете мені — гі-гі,
що д о тр и м аєт е о б іц я н к и , яку
дали мені перед моїм від’їздом з
Аугсбурга,— і то незабаром-узваро м ; о го , ц е м е н е н а п р а в д у
тіш ить—бісить. Д алі Ви пишете,
так-так, Ви видушуєте із себе, Ви
д а є т е м е н і з н а т и , Ви п р о ­
хоплюєтеся, Ви повідомляєте ме­
не, Ви ставите мене перед ф ак­
том, Ви вимагаєте, Ви жадаєте,
Ви бажаєте, Ви хочете, Ви хотіли
б, Ви наказуєте, Ви натякаєте, Ви
оголошуєте, Ви сповіщаєте, що я
т а к о ж м аю в и с л а т и Вам свій
п о р т р е т -с е к р е т . П р и ся гаю , я
вишлю його обов’язково — слово.
Чи я Вам ще до вподоби? Т ак я
собі і думав. Що ж, тим краще,
краще тим, що ж! Т ак воно є на
цій землі: хто в ліс, а хто по дрова
поліз; а Ви на чиєму боці? На
моєму, еге ж? Т ак я собі і думав.
А тепер — добраніч. Завтра пого­
воримо собі про щось мудре —
пудра; повісти всього багато дуже
маю Вам я; повірите цілком Ви
не; дізнаєтеся завтра аж Ви все
про але. Н а разі — бувайте. Що
це? Неймовірно! 0 сили небесні!
Вухо моє, ти мене не дуриш? Та
ні — воістину — яке протяжне
мінорне зітхання!
Сего дня пишу п ’ятого оце я.
Вчора розмовляв з грізною панею
княгинею 1 , а завтра, шостого,
граю у великій академічній залі,
а потім, як мені ск азал а сама
н яги к н я, я додатково буду ще
грати в кабінеті. А зараз — вістка
аж надто смутна. До Вас прийде

лист, а може, багато листів до ме­
не, і я прошу Вас, щоб — що? —
так, капш о — так, щоб — на чому
це я зупинився? ага, на «багато»,
а г а , з г а д а в , л и с т и , п р и й д у ть
листи, але що за листи? еге, таж
до мене листи; я прошу переслати
їх просто до мене. А я дам Вам
зн ати , куди поїду з М ангейма
далі. А теп ер п у н кт 2! Прош у
Вас — чому б, зрештою, ні? —
щоб Ви, коли будете писати до м а­
дам Т аверньє в М юнхен, пере­
дали від мене обом — чому б,
з р е ш т о ю , н і? — п а н н о ч к а м
Фрайзінгер вітання. Ото вже чу­
дасія — чому б, зрештою, ні? А
молодшу, панну Йозефу, я хотів
би перепросити — чому б, зреш­
тою, ні? Хіба я не можу її пере­
п роси ти? Ото в ж е ч у д а сія, я,
наприклад, не знаю, чом би й не
перепросити. А п ерепросити її
мені слід тому, що я не переслав
їй давно обіцяну сонату, але я, як
трапиться нагода, перешлю її —
чому б, зрештою, ні? Щ о — чому
ні? чому б мені її не передати?
чому б мені її не переслати? чому
б, зрештою, ні? ото вже чудасія,
я, наприклад, не знаю, чом би й
ні. То як, Ви вділите мені таку
ласку? чому б, зрештою, ні? ото
вж е ч у дасія, чом у би й ні? я,
наприклад, не знаю, чому би й ні.
І не забудьте передати від мене
вітання батькові-матері обох пан­
ночок; тому що це ганебно, коли
хтось якимось чином чогось забу­
ває батька-матір. Отож, як тільки
соната буде готова, я перешлю її
Вам, додам до неї листа, а Ви вже
будете т а к і л аск ав і і особисто
п ереш лете до М ю нхена. Але я
вже кінчаю і тому дуже розпачаю.
Добродію Кузене, ходімо мерщій
до Розп’яття і гляньмо, чи є ще
там хтось. Ми не будемо затриму­
ватися, ми тільки закалатаємо в
дзвони, не більше. А тепер бувай­
те здорові. Тисяча поцілунків —
прощаюся з Вами, все той самий
П оросяча Р а т и ц я В ольф ганг
Амадей Вервиця.
В ітання — зр ан н я всім моїм
добрим товариш ам — трам-трам!
Бувайте, моя примаро-почваро,
Ваш — поки віку.
М’ягнам, 5 дапотсила 7771.
Мангейм, 13 листопада 1777
Ма tres chere Niece! Cousine!

Fille! Mere, Soeur et Epouse!
А щоб тебе та бодай тебе —
тисяча чортяк — так і розтак!
П р о к л я т т я на П о в ітр я, Воду,
Землю і Вогонь, Європу, Азію,
Африку і Америку, єзуїтів, авгу сти н ц ів , б ен ед и к ти н ц ів, к а ­
п у ц и н ів , м ін о р и т ів , ф р а н цісканців, домініканців, картау з ів і с в я т и х х р е с т о н о с ц ів ,
дійсних і недійсних каноніків; а
також всіх пройдисвітів, гультяїв,
посіпак, весь мож ливий набрід
разом з ослами, козлами, тупаками, кретинами і недоумками.
Що то за мода така — сяка-розтака! — де ж той портрет — як в
воду щез! Я вже гинув від нетер­
плячки — я не мав ані крихти
с у м н ів у — Ви ж са м і щ ой н о
написали мені, що я скоро, зовсім
скоро його дістану. А може, Ви
сумніваєтеся, чи дотримаю слова
я? Ніколи не повірю, що Ви може­
те в мені сумніватися! Ну, я про­
шу Вас, пришліть мені його яко­
мога скорше; сподіваюся, він буде
таким, яким я його випросив —
Ви одягнені по-французьки.
Чи подобається мені Мангейм?
Рівно стільки, скільки може подо­
батися кожне інше місце, де нема
К у з и н к и . С п о д ів а ю с я , Ви
подіставали всі мої листи — одно­
го з Генальтгайма, два з Мангей­
ма, а цей, отож-бо воно й є, лист
є вже третім з Мангейма, але в
цілому четвертим, отож-бо воно й
є. Але мушу закінчувати, отож-бо
воно й є, бо я ще не одягнений, а
вже кличуть їсти, отож-бо воно й
є. Якщо Ви все ще любите мене,
так само, як я Вас, то ми не пере­
станем о лю би ти ся, поки віку.
Навіть якщо круг мурів бродить
лев, якщо не забута гірка перемо­
га сумніву, і тиранія самодержців
зійшла на манівці, то все ж Кодр,
м у д р и й ф іл о с о ф , ч а с т е н ь к о
поглинає соплі, замість Габермуса, а рим ляни, опора мого А.,
завжди є, були і залишаться —
поза кастами.
Adieu. J ’espere que vous aures
deja pris quelque lection dans la
langue fran^aise, et je ne doute
point, que — Ecoutes: que vous
saures bientot mieux le fran^ais que
moi; car il у a certainem ent deux
ans, que le n ’ai pas ecrit un mot
dans
c e tt e la n g u e . A d ie u
cependant. Je vous baise vos m ains,

votre visage, vos genoux et votre
afin tout ce que vous me perm ettes
de baiser. Je suis de tout mon coeur
votre tre s affectio n n e N eveu et
Cousin Wolfgang Amade M ozart.4
Мангейм, 28 лютого 1778
M ad em o iselle, m a trbs chere
Cousine!
Ви, напевно, думаєте чи вва­
жаєте, я помер, сконав чи віддав
Богу душу: аж ні; не варто так
думати, прошу Вас. Чи ж міг би я
т а к гарно п и сати , коли б був
неживим? чи було б щось подібне
взагалі можливим? Я аж ніяк не
маю н ам іру вип равдовуватися
про мою довгу мовчанку, бо Ви й

“Чи подобається мені
Мангейм, де нема Кузинки?..”
так нічому не повірите; але що
правда, то не гріх; у мене було
стільки справ, що хоч я уривав
ч а с и н к у , щ об п о д у м а т и про
К у зи н ку , ал е того аж ніяк не
вистачало, щоб щось написати;
на тім воно й стало. Але зараз я
маю честь розпитати про Ваше
ж и т т я - б у т т я . Ч и Ви все ще
цвітете як розмай, чи вже Вас
доїдає лиш ай? чи Ви мене ще хоч
к р и х т у л ю б и те? чи по н очах
сусідів криком будите? чи Ви ме­
не ще час до часу згадаєте? чи в
т а к у х в и л ю п е т л ю н а ш ию
н а ч іп л я є т е ? а м о ж е , Ви об­
разилися на мене, нещасного те­
лепня? чи Ви не виявляєте ба­
ж а н н я п о м и р и т и с я по добрій
в о л і? Б о ж е , Ви с м іє т е с я —
Вікторія! Властиво, я так і думав,
що Ви не в зм о зі довго м ені
опиратися; так є, від скромності я
не пом ру, ще й за 14 днівв до
П ариж а гайну. Якщо Ви захочете
четеГ

відповісти мені з Аугсбурга, то
робіть це швиденько, щоб я ще
д іс т а в л и с т а , ін а к ш е я м ож у
від’їхати, а тоді дістану не листа,
а пшик. Н у, але щоб перейти на
інше: чи вдалася Вам забава цієї
карнавальної ночі? В Аугсбургу
мож на розваж атися кращ е, ніж
тут: я мріяв бути коло Вас, щоб ми
могли подуріти разом. Моя мама і
я, ми обоє,— передаємо вітання
В аш и м В /ш а н о в н и м т а т о в і і
м а м і, а т а к о ж К у з и н ц і — і
сподіваємося, що Ви всі троє здо­
рові. Щ о ж, тим кращ е, кращ е
тим, що ж! A propos , як там Ваші
успіхи у ф ранцузькій мові? Чи
зм о ж у я н е з а б а р о м н а п и с а т и

цілком ф р ан ц у зького листа? З
П ариж а, га?
Щ е перед тим, як закінчити, а
я мушу скоро кінчати, тому що
поспіш аю , бо я саме нічого до
роботи не маю і тому що вж е нема
де писати, як самі бачите, папір
скоро ск ін ч и ть ся , ага , а щ е я
змучився, мені вже від безперер­
вної писанини терпнуть пальці, і,
врешті, якби навіть залишилося
трохи вільного місця, я б не знав
нічого кращого, як написати Вам
про ту історію, яку поклав собі
Вам оповісти. То слухайте! Ста­
лося то недавно, в нашім краї, і
викликало велике зацікавлення,
бо видавалося неймовірним, а,
між нами каж учи, кінця ще по
с ь о г о д н і н іх т о н е з н а є . Н у ,
ближче до справи, то десь чотири
години їзди звідси, не п ам ’ятаю,
як та місцина називається, якесь
село, чи що. Там собі був якийсь
п а с т у х ч и то в ів ч а р , д о с и т ь

старий, але виглядав ще нівроку;
нежонатий і добре забезпечений і
жив помірковано. Ага, ще перед
тим, як докінчити історію, мушу
Вам сказати, в нього був приголо­
м ш л и в и й го л о с; у сі п р о сто
завмирали, коли він говорив. Ну,
і щоб добратися до зерна справи,
то Вам треба знати, в нього був
пес Бровко, дуже гарний великий
пес, білий з чорними плямами.
Ну, і одного дня він вирушив у
дорогу, разом зі своїми вівцями —
а їх у нього було од и н ад ц ять
тисяч — в руці ціпок, а на ціпку
— гарненька рожева стрічка; він,
мушу зауваж ити, ніколи не ходив
без ціпка, то вже такий в нього
був звичай. Але далі! Йшов він
йшов — десь з годину — та й
змучився, та й сів перепочити ко­
ло річки. Врешті заснув, і сниться
йому, що всі вівці погубилися, він
з жахом прокидається і, на свою
превелику радість, бачить перед
собою всіх своїх овець. Ну, то він
встав і пішов далі, але вже неда­
л еко, бо десь за півгодини він
підійшов до дуже довгої кладки,
яка, щоправда, з обох боків мала
поруччя, щоб не впасти. Ну, і він
глянув на свою отару, а що йому
треба було на тамтой бік, то він
почав переганяти своїх одинад­
цять тисяч овець через кладку.
Майте трохи терпцю і зачекайте,
поки всі одинадцять тисяч овець
будуть на тому боці, а тоді я
докінчу історію. Я вже Вам к а­
за в ,— чим скінчилося, того не
знає ніхто; але сподіваюся, поки я
пишу, Ви вже, певно, про все здо­
гадалися; а як ні, то я так само
нічого на те не пораджу; як на
мене, то вони, певно, на тому боці
і полишалися. Наразі, маєте задо­
вольнитися тим, що відомо; все,
що я знав про цю історію, я Вам
уже написав; і, гадаю, кращ е не­
дописати, ніж перебрехати; бо
тоді б Ви не повірили тій цілій
історії, а так — не повірите лише
половині.
Але я вже кінчаю і тому дуже
потерпаю; хто сказав А, мусить
сказати Б, інакше кожна порядна
лю дина з нудів засне. Вітання
в с ім м о їм д р у з я м , а х то н е
повірить, той нехай цілує мене
без кінця — без ліку віднині і
д о в ік у , п о к и я в р е ш т і н е
помудрію ; тож буде змуш ений

цілувати довгенько — мені само­
му тоскн о стає. П р о щ ав ай те,
Кузинко! Я є, я був, я був би, я
завжди був, я завжди був би, о,
якби я був, о, тільки б я був, о,
якби я тільки був, Господи, дай
мені бути, я буду, я напевно буду,
я знав, що буду, я знаю, що буду,
якби я знав, що буду, о, якби я
тільки знав, що буду, о, якби я
тільки став, Господи, дай мені
стати — чим? йолопом! Adieu, т а
chere Cousine!7 без змін! На цім
прощаюся — і залишаюся найсправжнісінький кузен
Вольфганг Амадей Моцарт.
1 Дружина Баварського курфюрста
Карла Теодора, людини освіченої,
яка значно підняла рівень культури в
Мангеймі зокрема.
2 Найдорожча племіннице! Кузи­
но! Доню! Мамо, сестро і наречена!
(Франц.)
П ерекручена цитата з якогось не
встановленого дослідниками дж ере­
ла, імовірно — з Александрійських
драм.
4 Бувайте. Сподіваюся, Ви вже взя­
ли кілька уроків французької мови, я
в цьому зовсім не сумніваюся — ка­
юся: як і в тому, щ о скоро Ви будете
знати французьку мову кращ е за м е­
не; оскільки минуло вже два роки, як
я не написав жодного слова цією мо­
вою. Тим часом, па-па. Цілую Ваші
руки, Ваше личко, Ваші коліна і Ва­
ше... і зреш тою все, що Ви дозволите
мені
поцілувати.
Всім
серцем
відданий Вам племінник і кузен Воль­
фганг Амадей М оцарт (франц.)
5 М адемуазель, моя найдорожча
Кузинко! (Франц.)
6 До речі (франц.).
7 Бувайте, моя дорога Кузинко!
(Франц.)
Перекладено за виданням: M o­
zarts Briefe (Ausgewahlt und herausgegeben v. Albert Leitzmann. 2. Aufl.
Leipzig: Insel, 1916.
Переклад з німецької
Х.НАЗАРКЕВИЧ.

ПЕРШІ РОСЛИНИ, ЯКІ
ВІДТВОРЮЮТЬСЯ
БІСЕКСУАЛЬНО

НАЙСТАРІШІ
ЗБУДНИКИ
Д е я к і зб у д н и к и бул и
п о п у л я р н і ще за часів
а н т и ч н о ст і. Р о сл и н а
м а н д р а го р а зга д уєт ься
в С т а р о м у З а в іт і і
' ви к о р и ст о вуєт ь ся до
н а ш и х часів.
М а н д р а го р а (або
м а н д р а го р а
о ф іц ін а р у м ) є
п р ед ст а вн и к о м
родини карт оп лян и х з
великим
т ем н о -к о р и ч н е ви м
к о р ін н я м і м а л ен ьк и м
ч ер в о н и м п лодом . В она
м іст и т ь у собі
л у ж н и й а т р о п ін і
с к о п о л о м ін : у
п о м ір н и х дозах вони є
наркот ичним и
р еч о ви н а м и , а в
більш их дозах м ож ут ь
в и к л и к а т и см ерт ь.
Іс н у в а л и м а г іч н і
п р а в и л а щодо зб ору
ц іє ї р о сл и н и . П л ін ій
за зн а ч ав, щ о ї ї к о р ін н я
формою н агадує
лю дські ге н іт а л ії.
Ш п анські м у ш к и — ще
о ди н а н т и ч н и й
зб у д н и к — вперш е б ул и
зга д а н і А р іст о т вл ем :
їх а к т и в н и й
к о м п о н ен т ,
к а н т а р и д ін ,
ек ст р а гу єт ь ся з
ви суш ен и х і зд ріб н ен и х
ж ук ів -н а р и в н и к ів ,
к о р и ч н е в и х або
го л уб ен ьк и х к о м а х , що
ж ивут ь у П івд ен н ій
Є вропі.
І ще о д н и м д авн ім
зб у д н и к о м є ж еньшень,
•т а єм н и ч а ро сл и н а
С ходу, яка
рек ом ен дуєт ься
суч а сн и м и
л ік а р я м и -с е к с о л о га м и
в т а б л ет к ах або ж у
в и гл я д і сп и р т о во го
наст ою . Н а Д а л е к о м у
Сході н а п ій з
ж еньш вня н и н і
н а зи ва єт ься га о л я н г.
К о р ін н я ж еньш вня для
нього ви м оч ую т ь не
м енш е т рьох р ок ів.
Заст осовуєт ься
н е в е л и к и м и дозам и
перед сном.

НАЙНЕЙМОВІРНІШІ
ЗБУДНИКИ
Найнеймовірніші
рецепти створювалися
для того, щоб відновити
згасаючу сексуальну
потенцію. Звертались
по допомогу до рослин,
якщо вони нагадували
людські статеві органи.
Популярними були
збудники, які мали
елемент канібалізму.
Наприклад, один
китайський імператор
тримав стадо оленів для
того, щоб пити їхню
кров і таким чином
підвищувати свою
чоловічу силу.
Частенько з цією метою
використовували органи
чоловіка або жінки.
Менструальна кров,
плацента і геніталії
пожадливо поглиналися
в ім’я підвищення
сексуальної доблесті. Не
менш популярною була
сперма. ("Сім’я
молодого чоловіка треба
змішати з
екскрементами яструбів
або орлів і приймати у
вигляді кульок").
Китайські євнухи,
шукаючи відновлення
своїх втрачених
статевих органів, з
надією їли ще теплий
мозок щойно
обезглавлених
злочинців.

Дивовиж но, щ о т ак
м а ло лю д ей , навіть у
наш час, знаю т ь, щ о є
багат о рослин, я к і
відт ворю ю т ься
бісексуально. А
існую т ь вони з давніх
часів. П ерш ими почали
ут во р ю ва т и пари для
продовж ення р о д у
во д орост і приблизно
1 000 000 000 ро ків
тому. Якщо пам’ятати,
щ о л ю д и вперш е
почали злягат ися
близько м ільйона ро ків
тому, ст ає
зрозум ілим , що
водорост і досягли
більш их успіхів у
виж иванні. Не
випадково прісноводні
вод орост і часто
вж иваю т ься для
ілю ст рації
походж ення ст ат евих
кліт ин. П родовгуват і
ф ілам ент ні т ільця
водорост ей генерують
велику кількіст ь
м ален ьких спор, які
ішближуються одна до
о д н о ї і зливаю т ься для
т ого, щ об ст ворит и
новий індивідуум. Це
один з найпрост іш их і
найяскравіш их прикладів
статевого акту.

НАЙБІЛЬШ
БЕЗГЛУЗДІ
МЕТОДИ
Соранус (98-138 н. е.) був
грецьким лікарем, який
навчався в Александрії, а
практикував у Римі в
часи правління Адріана.
Він написав майже сорок
книжок. В «Гінекології»,
зокрема, пропонував: «...у
момент коїтусу, коли
чоловік еякулює свою
сперму, жінка має
затримати дихання і
дещо відсунутися для
того, щоб сім’я не могло
проникнути в матку.
Потім слід зразу ж
встати і сісти з
зігнутими колінами і в
такому положенні
намагатися чхнути».
Таким чином вона
уникне запліднення.

ПЕРШИЙ
НЕЗАЛЕЖНИЙ
СЕКСОЛОГ
СУЧАСНОСТІ
Першим, хто сказав
сексу «так», був
американець Еліс (1859 1939). Він зробив дуже
великий внесок у
розширення поглядів на
людську сексуальність
Цілитель і педагог,
письменник і вчений, Еліс
заносив результати своїх
досліджень до
багатотомного фоліанту
«Дослідження з психології
сексу», який видавав з
доповненнями з 1896 по
1928 рік.

НАЙОБШИРНІШЕ
ДОСЛІДЖЕННЯ
XIX СТОЛІТТЯ
Г оловка п р а ц я Е л іса
•Д ослідж ення з
п с и х о л о гії с е к с у була
н а й в а го м іш и м
се к с о л о гіч н и м
дослідж енням к ін ц я
X IX — почат ку X X
ст о л іт т я . О дин з
т о м ів , зо к р е м а , був
м айж е п овн іст ю
п р и с вя ч е н и й т ем і
сексуа льн о ї ін в ер сії,
або го м о сек суа л ізм у.
Вваж аєт ься, що Е л іс
п р о к л а в ш лях до
в и зн а ч н и х
свксоло гіч н и х
досягнень.

НАЙЗАВЗЯТІШІ
ПОБОРНИКИ
МОРАЛЬНОСТІ
«Нью-йоркське то­
вариство Комстока по
боротьбі із злом»
спричинило 700
арештів, у результаті
яких було винесено 333
вироки на ув’язнення за­
гальною тривалістю 155
років і 13 днів. Окрім то­
го, за його поданням бу­
ло стягнено штрафів на
загальну суму 65 256 до­
ларів, вилучено
«непристойних» книжок
вагою 27 856 фунтів і
64 836 фунтів предметів
«аморального вживан­
ня» (тобто презер­
вативів) тощо.
Найбільший гнів Ком­
стока викликали ті, хто
використовував штучні
контрацептиви.

"" 4зЄ>
^/>r, P ie

/ /
,vO4,0^ р ій ’
/

.»

В

І

Н

П ерш ий український
еротичний журнал
розповсю дж уватиметься
протягом 1992 року через
кіоски «Союздруку».
Ч итайте в наступному
номері:
V
Ж ИТІЄ ГАРЕМНОЄ щ оденники славнозвісної
■ Роксолани.
Ф»
ВСЕ ПРО СЕКС —
унікальна енциклопедія
сексуальних рекордів.
НАРОДНА ЕРОТИЧНА
рослинна сим воліка.

v
П ЕРЕЛЮ БЛЕН И Й
ПАРИЖ — 10 тисяч
коханок Ж оржа Сіменона.
УКРАЇНСЬКЕ ЕРОТИЧНЕ
ОПОВІДАННЯ.
ЛЮ БОВНА ЛІРИКА.
ХРАМ ДІВОНП
і ХРАМ ГОИТОСИРА для тих, хто хоче
побудувати міцну сім ’ю.
ФОТОМОДЕЛІ
в роботах ф отом айстрів
України.

Індекс 74283
1