Казонька [Юрій Гаврутенко] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
Юрій Гаврутенко Казонька
Гл. 1 Я розповім вам казоньку Про дівчинку – русалоньку.
Жила собі в далекому болоті жаба Така бридка що навіть на губах помада Не красила її ні грама. То накрутить бігуді То підкрасить очі Але навіть упирі Дружить з нею не хочуть. І от, розлючена вона На весь світ болотний Припливла до чаклуна Що серед жаб був дуже модний. До нього в чергу на перед Ставали за пів року Бо він в магічних штуках метр Та і шахрай нівроку. Той на жабу подивився Посміявся, покривився Та і каже їй таке: – Ні жабеля, тут на жаль Я безсилий геть Так, я майстер ліпить краль Але ж ти страшна як смерть В профіль, збоку і в анфас Спереду і з заду Навіть тисячі прикрас Не сховають в тобі жабу. Але ти не побивайся Не лий сліз як піріжки Просто я ще не стикався С таким випадком тяжким А ось за лісом, за горою Є клініка краси і моди Там по чаклують над тобою Зразу станеш взірцем вроди. Я направлення ось дам Скажеш що від мене Чародій один є там Кажуть що він геній. Будиш ти що та царівна - Пишна миловидна Красота буде безмірна Не впізнає й мати рідна.
Довгий шлях до того краю Де із жаби роблять кралю Небезпеки грізні має Їх не кожен подолає Та набридло нашій жабці
В болоті жити, а не в казці
В тій сторонці де не глянь
Скрізь гнітюча сіра твань
Де сусіди і рідня
Такі ж потвори як вона сама.
І пострибала лісами Болотами та полями Аж на самий край землі Де озера синьоокі Випромінюють у небо спокій Де квітками береги Над ними птахи і джмелі Оленята воду п’ють А джмелі гудуть, гудуть…
Під собою землю шкраба Туди суне наша жаба Тут на зустріч їй ведмідь – Гей зелене ти куди? Куди несе тебе не чиста? Чи ти не знаєш свого міста Чого це від болота так далеко Що, кусаються лелеки?
Жаба втомлено, з зітханням Почала оповідання: – Ой ведмедик не питай Чому так далеко Я іду за небо край Не з добра, не від лелеки. Вже занадто я гидка, Навіть для болота Товста, квола і липка Як ота бридота. А за лісом за горою Чародійник практикує Може він займеться мною Мені вроду на чаклує.
– Знаю я тих чародіїв Хоч вони і чаклуни Та пластична хірургія Не поможе вже тобі.
– Що ж мені робить ведмедик?!
– За горою, в лісі темнім Є чудовисько одне Страшне як гремлін Кровожадне, хитре, зле І якщо воно тебе Поцілує а не вб’є Перетворишся у ту ж секунду В русалку дівчину – красуню. Але знай і пам’ятай Станеш ти чудовиська дружина Прекрасна але підневільна.
– Та нехай, нехай я згідна Мені вже байдуже Кому буду я дружина Жабой бути хуже.
Шлях не легкий Шлях далекий Через гори доли Через дощ, мороз і спеку Через негоди Повзе жаба за красою Шука ліпшу долю. Часом тяжко так бувало Що собі вже міркувала: Ой не жаб’яче то діло Тягнути кволе, слабе тіло До вершин і з висоти В пошуках краси. Немає сил терпіти втому Може повернутися додому?
А назустріч дують вітри Ламаючи все під собою Сповіщаючи близьку біду Тому хто вибрав дорогу До чудиська злого в барлогу.
Гл.2
Загадала собі жаба Шику, лоску як с парада Натомість поки що Дощі та вітрища В обличчя. Та вперта вона по натурі була Не лякала не буря, не ліс, не гора Повзла як той танк у броні Тільки б не бути в болоті, в багні. І от нарешті той ліс Привиди скрізь Зачули жабу взяли у кільце.
– Стояти на місці, кого це несе?
– Я жабеня, з болота того Що за тридев’ять земель. Я до чудовиська лихого Хай поцілує він мене. Дружиною йому я стану. От такі у мене плани.
Довго привиди сміялись Та нарешті відсміявшись Між собой посперечавшись Під конвоє, рівним строєм Повели кудись.
– Гей-но привиди прозорі Куди мене ви ведете? Мабуть нам не по дорозі Чи я зробила щось не те Чи я порушила кордон Чи що без документу? То я без умислу, пардон Я заплачу таможню ренту.
– Смішна ти жаба аж занадто Вмієш жарти розказати Ми міркуємо що варто Тебе шефу показати Бо те чудовисько лихе До якого ти чвалаєш Нашим шефом якраз є Розважити його ти маєш. Ото умора буде – жах Уявляю собі сцену Мабуть у нього з’їде дах Як побаче свою наречену.
Знову всім зробилось смішно. Тільки жабці геть не втішно.
– Що мене чекає Може нове яке лихо Знову спіткає. Може з’їсть делікатесом, В зубах не застрягну? Так хотіла будь принцесой, А стану сніданням. Ой навіщо, аби ж знати, Мені ці пригоди? Захотілось тіло мати Другої породи. Чи то жабой так погано Бути на болоті? Мух ловити ранком рано Співати в когорті. Хай можливо я не гарна Але серед своїх Я була найперша панна Не якась ізгоя. Мене сватать припливали Із столичного болота Та тумаків їм надавала Місцева гопота.
– Ба! та що за замок це такий?
Серед лісу в хащах? Величавий і
Последние комментарии
18 часов 47 минут назад
20 часов 51 минут назад
1 день 18 часов назад
1 день 18 часов назад
1 день 23 часов назад
2 дней 4 часов назад