Лель №05 [Сергій Чирков] (pdf) читать онлайн

Індекс 74283
Засновники: фірма «Довіра» і
С. М. Чирков
(свідоцтво про реєстрацію:
серія КП № 579).
Журнал видається з червня
1992 року.
Видавець: фірма «Довіра».

ОСКАР

УАЙЛЬД

Головий редактор С . М . ЧИРКОВ.
Редакційна колегія:
В. П . Г р а б о в с ь к и й
(редактор відділу),
І. В. Л у ч у к ,
Р . О . МАРКОВЕЦЬ.
(відповідальний секретар),
В . І. МИТРОФАНОВ,
М . РЕВАКОВИЧ (США),
В. 1. СТАХ (редактор відділу),
М. М. С у д и м а ,

В. В. Ч и с т я к о в
(редактор відділу).
Літературний редактор

В. Я.

Я вже перекинув ноги через парапет,
сповнений рішучості знайти забуття в
цьому каламутному Стіксі, коли раптом
чиїсь руки обхопили мене і не дали мені
провалитись у небуття.
— Камілле, душе моя, хлопче мій ко­
ханий, чи ви збожеволіли? — пролунав
здушений, засапаний голос.
Чи я марю? Невже це Телені? Мій а н гел-охоронець чи мій д ем он-сп окусник? А може, й справді я збожеволів?
Ні. Я не збожеволів і не став жертвою
галюцинації. То був Телені власною пер­
соною. Я відчував, що обіймають мене
його руки. Я повертався до життя після
моторошного кошмару.
Він тримав мене в обіймах так міцно,
що мої перенапружені нерви, повне зне­
силення, яке прийшло на зміну розпачу,
навіяли мені враження, що наші тіла
злилися в одне тіло.
Я переживав дивне відчуття. Мої руки
ковзали по його голові, шиї, плечах, пе­
редпліччях, а мені видавалося, що я до­
торкаюсь не до його тіла, а до свого
власного. Наші розпашілі чола притис­
нулись одне до одного, і кров, що пуль­
сувала в його тріпотливих судинах, сту­
гоніла, як мені здавалося, в моїх жилах.
Внаслідок неусвідомленого взаємно­
го потягу наші уста невідчутно для нас
обох злилися. Ми не цілувалися, але на­
ше дихання сповнювало нас обох жагу­
чим бажанням жити.

wiki

Довгий час я перебував у напівпри­
томному стані. Я відчував, як покидають
мене сили, і лише іскра свідомості жев­
ріла десь у глибинах мого єства, даючи
мені знати, що я ще живий.
Аж ось нервовий удар потряс мене з
голови до ніг; кров відринула від серця
до мозку; мої нерви забриніли, у вухах
загуло, і мов тисяча голок устромилися
в моє тіло. Наші уста, які на мить роз'єд­
налися, знову злилися в жагучому по­
риві любострастя. Губи прикипіли до
губів, тручись із таким палом, що з них
бризнула кров, і ця солона роса зміша­
лася, як ото під час святкування по­
дружніх церемоній у первісних племе­
нах, коли шлюбне єднання двох тіл
скріплювалося не дитячим причастям
ритуального вина, а самою кров’ю.
На якийсь час ми завмерли, поринув­
ши в екстаз, переживаючи після кожно­
го поцілунку все бурхливішу насолоду.
Ті поцілунки розкривали найсокровеннішу суть кохання! Найкраще в нас,
найістотніша частина нашого єства пі­
діймалася з глибини душі до уст, як пі­
діймаються вгору випари п’янкої амб­
розії.
Такий екстаз людина переживає дуже
рідко або й ніколи. Я почував себе зне­
силеним, переможеним, знищеним. Усе
оберталося в мене перед очима, земля
провалювалася під моїми ногами. Я не
мав сили стояти, я відчував, що о сь-ось

М И Т Р О Ф А Н О В А.

Художнє редагування, макет
В .В .Ч У П РИ Н ІН А .
Комп’ютерна верстка
Г . М . ТИХОМИРОВОЇ.
На 1, 2 та 4 crop, обкладинки
фото Валерія СО СНИ.
Номер проілюстровано
фото Сергія СЕКРЕТОВА.
Підписано до друку 2 8.10. 92 р. Формат
6 0 x 8 4 1 /8 . Друк офсетний. Умови, друк,
арк. 6,0. Умови, фарбовідб. 26,0.
Обл.-вид. арк. 8,5. Тираж 25000 пр.
Зам. 0158206. Ціна договірна.
Адреса редакції: 254119, Київ-119,
вул. Пархоменка, 38-44.
Телефон для довідок: 211-02-78.
Комбінат друку видавництва «Преса
України», 252047, Київ-47,
просп. Перемоги, 50.
При передруку матеріалів посилання
на журнал «Лель» обов’язкове.

© « Л е л ь » , К и їв , 1 9 9 2 .

знепритомнію. Чи не помираю я, бува? В
такому разі прихід смерті — найщ асливіша хвилина в нашому житті, бо навряд
чи подібне щ асливе очамріння можна
пережити більше, ніж один р а з...
Скільки часу перебував я в такому
стані? Не знаю. Знаю лише те, що я по­
малу повернувся до тям и крізь густий
туман забуття, коли почув унизу піді
мною плю скіт води. Потроху я став при­
гадувати, де я є і що зі мною сталося.
Телені усе тримав мене в обіймах. Я
спробував випручатися з його рук.
— Пустіть мене, о, пустіть! Чому ви не
дозволили мені вмерти? Цей світ мені
бридкий! Навіщо я тягтим у ярмо життя,
коли воно вселяє мені відразу?
— Ж иття вселяє вам відразу? Але чо­
му, чому?
І своєю чужоземною, незрозумілою
мені мовою він лагідно і дуже повільно
прошепотів кілька м агічних слів, які сті­
кали в мою душу, мов цілющий баль­
зам. Потім сказав:
— Природа створила нас одне для од­
ного. Навіщо ж опиратися їй ? Я можу
знайти щ астя, лиш е кохаючи вас, вас і
нікого більше. Моє серце тужить за ва­
ми — і не тільки серце, а й душа.
Зібравши всі сили, я відштовхнув його
і відсахнувся від нього.
— Ні, ні! — заперечив я.— Не споку­
шайте мене понад мої можливості. Кра­
ще я помру — не перешкоджайте мені.
— Щ о ж, нехай! Але ми помремо
вдвох. Принаймні смерть не стане на­
шою розлучницею, і ми нарешті
поєднаємося
на
тому
світі,
як
поєдналася Д антова Ф ранческа зі своїм
коханим Паоло.
І Телені розмотав шовковий шарф, у
який був закутаний.
— З в ’яжімося,— сказав він,— і стри­
баймо в річку.
Д ивлячись на нього, я мимохіть за­
тремтів усім тілом. Він такий юний, та­
кий вродливий — і я мав би вбити його!
Перед моїм зором постав образ Антіноя,
яким я побачив його в перший вечір на­
шої зустрічі з Телені.
Він туго затягнув шарф навкруг свого
стану і наготувався прив’язати другий
кінець до мого пояса.
— Підходьте,— сказав він.
Чи мав я право прийняти таку жертву?
— Ні,— відповів я йому.— Треба жи­
ти.
— Ж ити?.. В такому р а зі...
І Телені замовк, чекаючи моєї відпо­
віді на запитання, яке він не наважився
сформулювати цілком. Зрозумівши йо­
го німий заклик, я простяг до нього руки.
І мовби злякавш ись, що я знову від­
сахнуся від нього, він пригорнув мене до
себе з усією силою свого невтримного
жадання.
— Я кохаю вас,— прошепотів він,—
кохаю безумно! Я більше не зможу жити
без вас.
— І я! — відказав я йому.— І я марно
боровся проти своєї пристрасті. Тепер я

їй поступаюся, і не боязко, а з палкою
надією. Я щасливий поступитися, Телені,
щасливий, що належатиму вам, вам од­
ному — і назавжди!
Хрипкий крик вихопився у нього з
грудей; його зіниці зблиснули, його жа­
дання перетворилося на шалений порив;
то був порив хижака, що вхопив свою
жертву, порив самітного самця, який
нарешті знайшов пару. Це було навіть
щось більше: душа, яка шарпнулася на­
зустріч іншій душі, несена бурхливим
потоком палких почуттів крізь безумне
сп’яніння мозку.
Чи можна було назвати хіттю той не­
вгасимий вогонь, який пожирав нас
обох? Ми скидалися на зголоднілих тва­
рин, що знайшли собі нарешті багату па­
шу, ми обіймалися все палкіше, мої
пальці пестили його кучеряве волосся,
ніжну шкіру на його шиї. Наші ноги пере­
плелися, і його набубнявілий фалос тер­
ся об мій, не менш виструнчений і не
менш твердий. Стоячи на цьому мосту,
огорнутому густим туманом, тулячись
один до одного так, щоб торкатися всіма
частинами тіла, важко дихаючи і здри­
гаючись від бурхливих струсів, при­
страсно обціловуючи і кусаючи один од­
ного, ми, мабуть, скидалися на двох
проклятих Богом грішників, які відбу­
вають одвічні муки.
Плин Часу зупинився, і, мабуть, ми б і
далі виснажували один одного в безум­
ному жаданні, аж поки не збожеволіли б,
бо ми таки були на межі божевілля, аж
поки випадок — і досить незначний — '
поклав цьому край.
Старий кеб, стомлений після денних
трудів, повертався до свого каретника.
Візник куняв на сидінні. Бідолашна шка­
па, понуривши голову майже собі між
ноги, теж дрімала, заколисувана повіль­
ним обертанням оббитих гумою коліс,
що котилися по бруківці.
— їдьмо до мене,— сказав Телені
схвильованим і захриплим голосом.—
їдьмо до мене... Ми ляжемо вдвох,—
додав він благальним тоном закоханого.
Зам ість відповіді я міцно потис його
руку.
— Ви цього хочете?
— Так,— прошепотів він голосом
слабким, мов зітхання.
І Телені зупинив кеб, не без труднощів
розбудивши візника, який довго не міг
утямити, чого від нього вимагають.
Коли ми сіли в екіпаж, мені раптом
сяйнуло, що через кілька хвилин Телені
буде моїм, і на цю думку я затремтів з
голови до ніг мов під ударом електрич­
ного струму.
Я ще не вірив своєму щастю і мусив
уголос промовити ці слова: «Телені буде
моїм», щоб переконати себе в їхній
правдивості. Либонь, він прочитав мої
думки, бо вхопив мене за голову обома
руками і покрив моє обличчя поцілун­
ками.
Потім, ніби відчувши докори сумлін­
ня, спитав:

\ >

— Ви не жалкуєте, скаж іть правду?
— Чого б я мав жалкувати?
— І ви належатимете мені, мені одно­
му?
— Я ніколи не належав і ніколи не
належатиму нікому іншому.
— І ви завжди кохатимете мене?
— Завжди!
— Хай ці слова стануть нашою клят­
вою і запорукою вічної любові,— прого­
лосив Телені.
Після чого обхопив мене обома рука­
ми і притис до своїх грудей. Я теж обняв
його і в мерехтливому світлі кебних ліх­
тарів побачив, як спалахнув у його очах
вогонь безумної жаги. Уста Телені, вису­
шені спрагою довгостримуваного жа­
дання, благально потяглися до моїх, і ми
знову злилися в поцілунку, щ е палкішо­
му, якщо це було можливо, ніж перший.
О, спогад про той поцілунок досі обпа­
лює мені губи!
Поцілунок — це щось більше, аніж ті­
лесний контакт, це еманація двох зако­
ханих душ. Але поцілунок потаємний,
довгосподіваний, він щ е більше насиче­
ний почуттям, він — як заборонений
плід, він — як розжарена головешка, що
підпалює кров.
Поцілунок Телені наелектризував
мене, моє піднебіння тіш илося його
смаком. Навіщо клятва, коли двоє від­
даються один одному через такий по­
цілунок? Клятва — лиш е обіцянка уст, і
про неї часто забувають. А ось такий по­
цілунок супроводжуватиме вас до мо­
гили.
Переклав з англійської
Віктор А Н Д РІЄЦ Ь

. Л r*

2 «Лель» № б

КАННЯ НА ПАРНАСІ

ТРАГЕДІЯ
У
ПОШУКАХ
КРАСИ
...На суді він сказав так:
— Ви запитуєте, щ о означають слова з вірша: «Кохання,
яке не сміє назвати себе вголос»?.. Ідеться, звісно, про
наш е століття, бо сам е наш е століття не може або не хоче
цього зрозуміти,— це глибоке почуття чоловіка, старшого
роками, до м олодш ого, почуття Давида до Іонофана, по­
чуття, на якому грунтується філософія Платона, яке хо­
вається в сонетах М ікеланджело і Ш експіра. Це глибоке
духовне почуття, настільки ж чисте, наскільки доверш ене,
воно народжує великі витвори мистецтва, такі, як у Мі­
келанджело і в Ш експіра; і ці вірші — вони також витвори
мистецтва, настільки незрозумілі в наші часи, щ о от я стою
тепер перед судом. Ц е прекрасне почуття, почуття величне,
найблагородніш е. Ц е почуття інтелектуальне, і виникає во­
но тоді, коли старш ий наділений інтелектом, а молодшому
щ е притаманна радість і промениста надія життя. Світ цьо­
го не розуміє, світ ганьбить і цькує все, що з ним пов’язане.
Серед публіки залунали оплески...
За вироком суду її Королівської Величності автор цих
слів, поет і письм енник О скар Уайльд був засуджений до
двох років тюрми й тяжких робіт.
Його називали Королем Життя.
Який парадокс! М айже в дусі самого Уайльда: Король
Життя відокремлений від життя залізними гратами. Звину­
вачений у содомії. Сьогодні б це назвали гомосексуаліз­
мом.
...Він народився 16 жовтня 1854 року в Дубліні й одер­
ж ав у подарунок цілу Купу імен: Оскар, Фінгал, О’Флаерті,
Уілс. Леді Уайльд, романтична й екзальтована, мріяла про
доньку, відтак і наряджала сина дівчинкою, говорила про
нього «вона» і «люба». Однак О скар ріс доволі огрядним
хлопчиком, охайним і акуратним в одязі, з красиво зачеса­
ним волоссям над світлим чолом, сильний, але не злобли­
вий. У крикет не грав, аби не ставати у негарні пози, оскіль­
ки вж е тоді, в ш кільному віці, велику увагу приділяв красі в
будь-яких її проявах. Завжди веселий і гострий на язик, він
чудово говорив і розповідав, вигадував злі прізвиська для
товариш ів і вчителів. У нього самого прізвиська не було,
його звали просто Оскар, і ніхто його не любив.
В останній рік ш кільного життя він несподівано відкрив
для себе красу грецького життя. Н езбагненна ясність хова­
лася у грецьких словах, віршах, іменах. Сонце мандрувало
картою грецьких міст і островів. Оскар змішувався з натов­
пом ефебів, чиї тіні лягали на жовтий пісок палестри... З
того часу він на все життя перейнявся культом молодості,
культом краси.У снах своїхвін був святителем юного Зевса
в Егеї, свящ енослуж ителем Аполлона Ісменійського і про­
водирем процесій Гермеса в Танагрі,— то все були юнаки,
нагороджені за красу. Й ого нагороджували вінком за ча­
рівні цілунки,— і все це він розповідав товариш ам так, ніби
й справді був у Стародавній Греції.

Але він і справді був там!..
Він закінчив коледж із золотою медаллю і став студен­
том Оксфорду. Зовні він нічим не вирізнявся серед інших.
Хіба що волосся носив дещ о довш е та відзначався над­
мірною вразливістю: деякі кольори, запахи страш енно
впливали на почуття Оскара. Він був дуже сильний фі­
зично, одного разу легко викинув чотирьох п’яних колег із
свого житла, коли вони почали бешкетувати. Але це був
ш видш е виняток, оскільки більшість емоцій Уайльд вкла­
дав у книги про відомих художників світу. Свідки донесли
до нас і такі слова Уайльда, промовлені щ е в юнацькому
віці:
— Не кажіть мені про страждання бідняків. Вони нем и­
нучі. Говоріть про страждання геніїв, і я плакатиму крива­
вими сльозами.
У ньому народжувався художник, поет, естет. І образ
Греції легким туманом кружляв у його віршах...
У Лондоні вісімдесятих років він називав себе учителем
естетики, що викликало тривогу. Ц ей високий довговоло­
сий юнак з гладким обличчям і вихлястими стегнами на­
віював думку про щ ось ам оральне. Бурхливий розум двад­
цятирічного юнака сприймався як ляпас тими людьми, що
визнавали право на власну думку тільки за володарями
гучних титулів або мішків золота.
І зовсім інакше оцінйли О скара Уайльда в Америці, куди
він поїхав зі своїми лекціями з естетики. Він знайш ов там
і славу, і гроші. Повернувш ись додому, він виріш ив здобу­
ти тут всесвітню відомість, і не просто гроші, а багатство.
Однак спочатку він одружився. Констанс Ллойд, дочка
дублінського адвоката, зустріла О скара захоплено, мов
казкового принца, і закохалась у нього нестямно. Та й сам
він не сумнівався, щ о зустрів жінку, про яку мріяв: «Вона
чарівна, біла й струнка, мов лілея, і очі її ніби танцюють, і
сміх її тріпотить і хвилює, мов музика». За два роки вона
народила двох синів. Кохати дружину здавалось Оскару
справою легкою і приємною , він виріш ив розпочати жит­
тя, сповнене праці й самопож ертви...
І він пише. П иш е казки, рецензії, літературні статті. Й о­
го хвилюють «Сонети» Ш експіра, які, на думку Оскара,
були присвячені молодому акторові, чий образ сповнений
граційності й поетичності і для якого Ш експір створю вав
свої найпривабливіші жіночі ролі. Тут слід відзначити, що
в його часи жіночі ролі грали юнаки.
Ніколи Уайльд не працю вав так, як на початку д ев’ян о­
стих років, без остраху поринаючи у прірву письм енниць­
ких мук і насолод. Водночас О скара часто бачили в іта­
лійському ресторанчику в компанії з Робертом Россом ,
симпатичним юнаком, якого Уайльд підібрав разом з його
тростиною та рукавичками в редакції «Сетердей ньюс».
Що спричинило їхню дружбу? Н апевне, і схожість по­
глядів, і краса юного Р оссач Так чи інакше, але дружба

мері, він писав: «Я зробив мистецтво філософією і фі­
виникла: з боку Уайльда великодушна, доброзичлива і бла­
лософію мистецтвом. Я змінив душі лю дей... М истецтво я
городна, з боку Росса — покірлива, віддана, непохитна.
розглядаю як найвищу дійсність, а життя — як один з видів
Росс так і залиш ився вірним другом О скара на все життя.
вигадки. Я пробудив уяву свого століття, і воно оточило
П евне, сам е він і став перш им коханцем Уайльда.
мене міфом і легендою».
У квітні 1891 року з ’явилася чи не найдивовижніша
Він шукав красу — і знаходив її. А краса вреш ті-реш т
книга Уайльда — «Портрет Доріана Грея». А через місяць
Понівечила його життя... Прочитайте «Портрет Доріана
Оскар познайомився з молодиком на ім’я Джон Грей, що
Грея», і ви самі все зрозумієте...
лиш е зайвий раз дозволило письменникові утвердитись у
Восени 1891 року Уайльд вперш е побачив витонченого
своїй теорії', щ о життя наслідує мистецтво. Цікава теорія,
юнака з очима кольору фіалки і золотавим волоссям . Кра­
чи не так? Принаймні дозволяє подивитись на трагічну
сень ефеб звався лорд Апьфред Брю с Дуглас і був третім
історію самого Уайльда через призму мистецтва, яке так
сином маркіза Куїнсберрі. З дитинства юнака звикли на­
хвилю вало О скара протягом багатьох років...
зивати Бозі, таким ім’ям користувався і Уайльд. Гаряча,
Однак успіх сам ої книги був невеликий — у вікпалка романтична любов спалахнула між ними з перш ого
торіанську епоху публіка була схильна сприймати цінності
погляду.
ш видш е моральні, ніж естетичні. А Уайльд тим часом
«Я робив з ним і дозволяв йому робити зі мною все те,
своєю зухвалою поведінкою робив усе можливе, щоб р о з­
щ о робили один з одним хлопчики у Вінчестері або О кс­
палити невдоволення. Він жив так, як хотів, як розумів
форді»,— казав пізніше Бозі. Та насправді найбільше в
життя — а воно, на думку Уайльда, має бути суцільною
Уайльді приваблював юнака надзвичайний розум. І... гро­
насолодою. Він був справжнім гедоністом. Власне, грецьке
ші. Бозі, як примхливий коханець, буквально витрушував
слово «гедонізм» і означає «насолода». Для прихильників
гаманець Уайльда. Та Оскар був дійсно зачарований юна­
гедонізму насолода — найвищ е благо. Все, що задоволь­
ком.
няє душу й тіло,— прекрасне, все, що не приносить насо­
«Мій любий хлопчику,— писав він,— це справді дивина:
лоду,— не варте уваги.
я не можу жити без тебе. Думаю про тебе цілими днями,
Пізніше сам О скар Уайльд скаже так:
мені не вистачає твоєї витонченості, твоєї молодості, бли­
— У книжку я вклав тільки талант, життю віддав свій
скучого фехтування жартами, ніжного таланту твоєї ф ан­
геній.
тазії... Яке щастя, що у світі є хтось, кого можна кохати!»
Він відпустив волосся, яке розділялося проділом так,
Жодна людина не принесла Уайльду стільки щастя і
щ об лягало на вуха двома густими хвилями. Одягався від­
стільки страждань, як Бозі. Спалахи любові і дружби змі­
повідно до пануючої моди, яку почасти сам формував і
нювалися жорстокими сварками, розривам и, але жити
зміню вав. Години, які проводив у кравця або в галантерей­
один без одного вони вже не м огли...
ному магазині, можна було б складати в місяці й роки. Тут
А тим часом в О скара була дружина і двоє дітей. Дружи­
виріш увалися важливі питання щодо чорних сюртуків з
на, яку він колись безм еж но кохав, ні про щ о не здогаду­
ш овковим и вилогами, щ одо розкіш них редингтонів і світ­
валась, але поряд з Констанс Уайльд втратив те, щ о було
лих панталонів у темні смужки, щодо насмисне недбало
для нього нервом життя,— розмову. Й ому нем ож ливо було
пов’язаних зелених краваток, ш ведських рукавичок стале­
розмовляти з дружиною, вони просто стояли на різних
вого кольору, ш овкового циліндра, однаково обов’язково­
щаблях інтелектуальної драбини. Він ніколи не докоряв
го і влітку і взимку.
Констанції, але й будь-яку цікавість втратив.
Усім буденним, здавалося б, речам Уайльд надавав ваги
Мабуть, не випадково навіть і сучасні чоловіки серед усіх
і піднесеності. Снідаючи або обідаючи в ресторані, він ви­
людських якостей, якими приваблю є їх жінка, на перш е
бирав страви і напої і встановлював їхню черговість так,
місце ставлять інтелект. Не ніжність навіть і не сексуаль­
ніби це було якесь урочисте дійство. Із старовинних хронік
ність — а інтелект!.. А Уайльд у «Портреті Д оріана Грея»
і описів королівських бенкетів він позичав незвичайні
пише: «В усьому Лондоні є тільки п’ять жінок, з якими
поєднання страв і забуті рецепти, міг довго обговорювати
варто поговорити, та двом з них не місце в пристойному
з кухарями смак черепахового супу, в якому вині слід готу­
товаристві».
вати форель, наказував обгортати тетеревів листям сіціЧ и не це, бува, стало головною причиною О скарової
лійського винограду. З Константинополя і Каїра йому над­
байдужості до жінок?..
силали найкращі сорти цигарок, і для кожного сорту він
Маркіз Куїнсберрі зробив усе м ож ливе для того, щоб
мав різні портсигари...
Уайльд був засуджений, щоб ім’я його було спаплю жене,
Свій неспокій, жагу до змін і незвичності Оскар переда­
а твори заборонені. Водночас у громадській уяві залиш и­
вав найконсервативніш им людям англійської аристокра­
лася думка про нещ асного Бозі, лорда А льфреда Дугласа,
тії, він змінював самий спосіб життя на островах. Уайльд
шляхетного юнака, який під впливом розбещ ен ого пись­
розповсю дж ував те, щ о сам називав «натхненністю по­
менника ледь не впав у прірву, але був порятований своїм
чуттів». Змінюючи і вдосконалюючи самого себе з допомо­
турботливим батьком.
гою краси, він надихав інших на її пошуки. А саме поняття
Оскар Уайльд відсидів повний строк. В ийш овш и з в’я з­
краси для нього практично не мало меж. У краси стільки ж
ниці,-він того ж дня залиш ив Англію і останні роки свого
форм, скільки в людини настроїв. Кожне наш е почуття
життя прожив в любій йому Франції. П омер він ЗО листо­
створене для насолоди. Дух може з однаковою свободою
пада 1900 року.
піднестись при погляді на колекцію бронзи, гарно прибра­
А найближчий друг Уайльда і його пер­
ного столу, клумби орхідей. Немає про­
ший зваблювач Роберт Р осс помер піз­
міжку між відчуттями пальців, щ о торка­
ніше. Останнім Россовим бажанням бу­
ються античного торсу, і думкою, що по­
ло, щоб його прах спочивав поряд з пра­
чепила до його потрісканих від часу пле­
хом Уайльда. І мимоволі пам ’ять видобу­
чей янгольські крила. Н ема речей пога­
99 С п р а в ж н і й
ває зі своїх глибин слова самого пись­
них або ганебних, є краса і потворність,
менника: «Я був одружений тричі: один
витонченість і вульгарність.
секре т
раз із жінкою і двічі з чоловіками».
Він був людиною, з якої в Англії над­
Нестримний шукач краси, Король
звичайно дивувались і яку люто ненави­
Щ АСТЯЖиття, поет, філософ, письменник, ес­
діли. Його вважали ексцентричним, а на­
тет, гомосексуаліст... У се це Оскар
справді то був нестримний потяг до ідеа­
В ПОШУКАХ
Уайльд. Ч и зрозум ієм о ми його?
лу, до незнаних світів, до блаженних і да­
Володимир Ч И СТЯ КО В
леких країв. У в’язниці, позбавлений
КРАСИ “
Малюнки Юрія КОЛОМІЙЦЯ
усього, що мав, сидячи у смердючій ка­

О . УАЙЛЬД:

ЧИ БЕЗНАДІЙНЕ КОХАННЯ БЕЗ НАДІЇ?
Навряд чи я надто збрешу, коли скажу, що «безнадійне» або «нещасливе»
кохання — найболючіша тема листів зацікавленої публіки до молодіжних
видань. Хоч як це прикро, але і в нашому Храмі Дівонії скарг на «безнадійно
нещасливе» кохання не бракує. Тому я не маю ніякого морального права не
поділитися своїми думками з цього приводу.
Хай не дивує вас те, що популярні епітети до слова «кохання» в поперед­
ньому абзаці я взяв у лапки. Хай не дивує — оскільки безнадійного, а тим
більше нещасливого кохання насправді НЕ ІСНУЄ. Кохання — це завжди
щастя, а той, хто цього не розуміє, не гідний і щасливого кохання. Прошу
запам'ятати цю думку, оскільки вона не зовсім збігаєтьсяз висновками деяких
світил науки. А саме.
Справжній науковий підхід до хвилюючої нас проблеми виявив
міжнародний конгрес на тему «Кохання і потяг», що відбувся 1977 року в
Англії. Порозбивавши високі- лоби об граніт науки, психологи дійшли
цілковито сенсаційних висновків: по-перше, виявляється, вродливі, багаті й
розумні схильні закохуватись у вродливих, багатих і розумних — тобто
подібних до себе. Хто б міг таке подумати!
А по-друге, кохання «функціонує» активніше, коли обидві високі кохаючі
сторони відчувають однакові за силою почуття. Причому першорядного зна­
чення набуває не глибина кохання, а однаковість — тобто двоє людей, одна­
ково трохи закоханих одне в одного, являють собою продуктивнішу пару, ніж
та, де один кохає до нестями, а другий — злегка...
Науковий висновок цілком невтішний для нас з вами: безнадійне кохання
нічого хорошого людині не несе, — а тому я з ним аж ніяк не згодний, і тепер
спробую пояснити чому.
Чому?...
Майже за двісті років до Лондонського наукового конгресу в Лейпцігу
вийшла у світ тоненька книжечка під назвою «Страждання юного Вертера».
ім’я її автора — Йоганн-Вольфганг Гете — тоді мало що говорило читачам.
А був це двадцятип'ятирічний адвокат, який писав вірші, прозові твори, драми
і навіть оперетки. Хоча часто-густо не'доводив роботу до кінця: кидав свою
п'єсу, місто, в якому жив, дівчину, яку кохав, і рушав у мандри. Здається, якийсь
внутрішній вогонь спопеляв Гете, бентежив душу і примушував удаватись до
вчинків, які шокували добропорядну публіку. Його невеличка книжечка теж
стала таким шоком. Наприклад, у Мілані, де «Страждання юного Вертера»
миттю переклали італійською, місцевий єпископ наказав священикам вику­
пити весь тираж, аби книжку не встигли прочитати молоді люди. Що ж так
обурило єпископа, що жахливого знайшов він у книжці нікому не відомого
Гете?...
Спочатку я все ж запропоную прочитати «Страждання юного Вертера»
всім, кого хвилює кохання, і спробувати зрозуміти, чому книжка так бентежила
тисячі й тисячі молодих людей впродовж багатьох десятиріч... Можливо,
когось вона і здивує, оскільки герой повсякчас вигукує «ах!» і «ох!», несучасно
обливається слізьми над своїм безнадійним коханням і бавиться з небезпеч­
ними для життя пістолями. Ні, несучасна книжка. Прочитав — і забув... Але
це не так. Цю книжку вже неможливо забути, вона вперто закарбується в
пам'яті, викликаючи несподівану тривогу й подив, і бліде, нервове обличчя
нещасного Вертера, який пише останнього листа Лотті, ще не раз зринатиме
з глибин уяви.'..
Сюжет книжки простий. Здібний, чесний, розумний, запальний юнак про­
ходить крізь численні випробування. І кохання юного Вертера до ГІотти — теж
випробування. Може, найбільше, і поразка. Найгіркіша.

Василь РОЗАНОВ

ОПАЛЕ ЛИСТЯ
(ф рагм енти)

Сильне кохання когось одного
робить непотрібним кохання ба­
гатьох.
Навіть нецікаво...
Після книгодрукування кохання
стало неможливим.
Яке ж кохання «з книжкою»?
У се окреслене і викінчене в лю ­
дині, крім статевих органів, які ви­

даються поряд з рештою якоюсь
трикрапкою чи неясністю... яку зу­
стрічає і з якою пов’язується неяс­
ність чи трикрапка іншого організ­
му. І тоді — обоє ясні. Чи не від цієї
невикінченості бридкий вигляд їх
(на який усі нарікають): і — захвату
ту мить, коли недоказане — кін­
чається (акту відчутті)?
Так ніби Б(ог) хотів створити
акт; але не виконав порух свій, а
дав його початок у чоловікові і по­
чаток у жінці. І вже вони закін­
чують цей первісний рух. Звідси
його сласність і непереборність.

А в «S» (utijusque secus hom ines)
все уже скінчене: ось чому з «S»
пов’язано стільки таланту.
Кохання є біль. Кому не болить
(за інш ого), той і не кохає
(інш ого).
Відстоюй кохання своїм и нігтя­
ми, відстоюй кохання своїм и зуба­
ми. Відстоюй його проти розуму,
відстоюй його проти влади.
Будь міцний у коханні — і Бог те­
бе благословить.
Але кохання — корінь життя. А
Бог є життя.

8

«ВІН МЕНЕ НЕ ЛЮБИТЬ!»
Власне, ця ф раза повторюється в
більшості жіночих листів до
редакції. Та коли починаєш
вчитуватися в подробиці, то
виявляється, щ о це неправда. І
хочеться сказати голосно-голосно:
— Дівчата! Він любить! Любить —
але не так, як ви!
Людська підсвідомість містить у
собі таке «дзеркало», яке часто
ускладнює всім нам і без того не
надто просте життя. Підсвідомо ми
прагнемо, щ об усі люди були схожі

на нас самих. А коли цього не
відбувається, ми вкрай
невдоволені: не такий, як я,
значить — поганий. Дурниці!
Люди — різні, і не схожий на мене
не означає гірший. Просто —
інший.
Т е саме стосується і кохання.
Хочеться, щоб коханий любив тебе
так само, як і ти його. Прагнення
подібного керує нашою психікою,
ти чекаєш від близьких таких
самих почуттів, таких ж е проявів

Ця дівчина змальована такими ніжними й прозорими барвами, що навіть не­
досвідченому читачеві стає зрозуміло, що не Вертер, а сам Гете освідчується у власному
коханні, пише про свої страждання, і про свою поразку... Лотта, ніжна, чарівна Лотта!..
Це — фата моргана, міраж у пустелі самотності, мрія, яка не втілюється. Безнадійне
кохання.
і Вертер гине у вогні пристрасті, вогні, який власноруч і розпалив...
Навіщо я все це розповідаю? Сам не знаю, згадалось просто. Згадалось — і схвилювало.
Прочитайте книжку, самі зрозумієте.
Але повернімося до Гете, людини, яка здобула безліч перемогу житті і зазнала численних
поразок у коханні. Після «Вертера» він прожив ще багато років. Здається, ніби із словами
він вихлюпнув на сторінки книжки ті смертельні інстинкти й потяг до саморуйнування, які
часом так захоплюють людину змолоду. Сказавши про себе: «Я, мов пелікан, вигодував
Вертера кров'ю власного серця»,— Гете дійшов висновку, що людина не повинна гинути
під тиском свавільного життя, вона має сама виробляти свій сенс, і все життя невтомно і
невідступно він виробляв його, свій сенс. Його називали «Олімпійцем», він був письмен­
ником, поетом, філософом, мі нерологом, зоологом, колекціонером, міністром, драматур­
гом, фізиком, істориком, мандрівником. І незмінно й в усьому досягав успіху! При цьому
він не був аскетом, не цурався поривів кохання!..
Але ж Вертера він писав із себе, пам'ятаєте? Це його кохання призвело героя книги
до трагедії. То невже після такого безнадійного кохання можна не тільки знову покохати,
не тільки взагалі хоч щось робити, але й досягти вершин?..
Виходить, можна.
Гете було вже сімдесят чотири, коли він знову закохався — цього разу вже у
вісімнадцятирічну блакитнооку Ульріку. і знову зазнав поразки. Це був страшенний удар
для«Олімпійця». Але він витримаві його, і на передостанньому році життя сказавтакі слова:
«Поки день не згас, високо триматимемо голову, і поки ми спроможні творити, не
занепадатимемо духом».
іноді страхщання нерозділеної любові потрібне людині для того, щоб злетіти духом на
нечувану висоту. Недавно я прочитав у Фелікса Кривіна таку притчу:
«Билинка покохала Сонце...
Природно, на взаємність їй важко було розраховувати: у Сонця стільки всього на Землі,
де йому помітити маленьку незграбну Билинку! Та й гарна ж парочка: Билинка — і Сонце!
Але Билинка вважала, що пара була б таки гарна, і тягнулась до Сонця з усіх сил. Вона
так наполегливо до нього тягнулася, що витяглась у високу струнку Акацію.
Гарна Акація, чудова Акація — хто впізнає в ній тепер колишню Билинку! От що робить
з нами кохання, навіть нерозділене».
Називається притча «Любов», і тому я хочу заспокоїти всіх: не все так безнадійно, як
часом здається. Ризикую справити на вас враження надто надокучливої людини (хоча
насправді я хіба ж такий хлопець!), але знову-таки вдамся до літературних цитат — ніщо
у скрутну хвилину так не сприяє одужанню, як хороша книга, передусім вірші. «Відики»
можуть і не допомогти, а от література — чудові ліки. А щодо нашої ситуації, то про неї ще
в дванадцятому сторіччі сказав поет Омар Хайям (для молодих людей з науковим складом
мислення повідомлю, що це той самий Омар Хайям, який тоді ж запропонував календар
на 7 секунд точніший за нині діючий, тож не варто вважати поетів просто балакунами). І от
що сказав Поет — це можна вивчити напам’ять:
Не благай повернутись — кохання слабе.
Не ходи під вікном, де невірна живе.
Наче дервіш злиденний, пребудь незалежним —
Може статись, тоді й покохають тебе.
Отже, високо триматимемо голову — все буде гаразд! Ми ще погуляємо на твоєму
весіллі!
Л ЕЛЬ-ф ілолог

кохання, які буяють у тобі. А коли
такого не відбувається, починаєш
вважати, ніби тебе не люблять. Не
хочеш зрозуміти, щ о не таке, як у
тебе, кохання — теж кохання,
просто інш е. І тут важливо
зрозуміти партнера, дозволити
йому кохати відповідно до свого
характеру, темпераменту,
«кольору» кохання. Тільки за такої
умови можливі лю бовні стосунки,
які влаштують обох.
До речі, щ одо лю бовних

ЧИТАЙТЕ ОБЛИЧЧЯ!
Про те, як корисно вміти читати, певне, й
казати не варто, оскільки без цього не
дізнаєш ся ні про що коханий у записці пи­
ше, ні про зміст цікавої к ниж ки, ні, на­
решті, про що я хочу попередити в Храмі
Дівонії. О тж е, вміти читати дуж е корисно,
чи не так?
Та не тільки літери, які складаю ться в сло­
ва, і не тільки слова, які збираються в ре­
чення. Часом буває корисно уваж ніш е при­
дивитися до того, що написано на обличчі
чоловіка, який до тебе залицяється. Звісно,
кращ е було б зразу попросити в нього х а ­
рактеристику з місця роботи, але, як
відомо, найчастіш е ми самі себе характери­
зуємо.
Як казав один мій знайом ий пес на ім’я
Чаррі: «Якщо хтось запевнятиме, ніби він
ідеальний чоловік, на тій підставі, що не
п ’є, не палить, не ш вендяє за спідницями,
лягає спати о десятій вечора й прокидається
о шостій ранку, а весь день зайнятий робо­
тою ,— все одно не довіряй: хтозна, як він
поводитиметься, коли вийде з в ’язниці».
Радж у прислухатися до цієї мудрої поради.
Тому кращ е навчитися читати характер
людини за його обличчям. Ц ьому окрема
наука присвячена. Н азивається «фізіоно­
міка».
З ’явилася вона дуж е давно і набула попу­
лярності завдяки працям італійця Чезаре
Ламброзо, який, аналізую чи зовнішні риси
людини, робив висновки щодо соціального
типу людини.
П риродно, на всі сто відсотків визначити
характер і схильності
за самим лиш е облич­
чям неможливо. Та
все ж головні елемен­
ти людської натури не
мають проходити повз
нашу увагу. П ри ди­
вимось?..

НІС
Н айвидатніш а части­
на обличчя — і в бук­
вальному
розумінні
також . З нього й по-

стосунків. А мериканський
психолог Т. К емпер спробував
визначити відповідні типи
взаєм овідносин у коханні. На його
думку, різниця у цих взаєминах
грунтується на двох факторах:
влада — тобто здатність змусити
партнера зробити те, щ о ти хочеш,
і статус — тобто бажання партнера
йти назустріч твоїм вимогам.
Відповідно визначились і сім типів
відносин у парі.
РОМАНТИЧНЕ КОХАННЯ обидва партнери володіють і
статусом (кож ний з них може

— Я кщ о він ш ирокий і справді «видатний»,
це свідчить, щ о його володар м ає незалеж ­
ний характер і розум, який дозволяє ус­
пішно боротися з багатьма комплексами.
— М асивний унизу — подібні риси можуть
свідчити про суперечливість характеру. Т а­
к ий ніс не притам анний людям, які пова­
ж аю ть конкретність і точність.
— Великий, з різким и обрисами — ознака
вольової лю дини, здатної до боротьби.
— Ніс з чітко окресленими ніздрями — аг­
ресивність разом з відповідною часткою
практичності.
— П рям ий і великий — темпераментна й
запальна лю дина, водночас дещ о невпевне­
на у собі.
— «Виліплений», злегка кирпатий —
урівноваж ений характер, цілеспрямова­
ність водночас із м ’якістю й людяністю.
— Ніс гачкуватий і приплю щ ений — зам к­
неність і стриманість, самокритика разом з
іронічністю його володаря дозволяють до­
лати численні знегоди ж иття.
— «Горбатий» ніс — «єврейський» про­
філь, з характерною жвавістю характеру.
Люди з таким носом легко підпадають під
чийсь вплив, тож таким людям варто побо­
юватись втрати власної індивідуальності.
— П рям ий, злегка закруглений — особли­
во характеризує лю дей з естетичними сма­
ками.
— М аленькій ніс «як бараболя» — характе­
ризує хитрість і ж вавість характеру. Однак
ніс картоплею мож е означати і твердість
характеру.
— С трункий з чітким профілем — це озна­
ки успіху в житті.

ЧОЛО
Високе чоло означає
високий інтелект і
ш видкий розум його
володаря, але якщо
чоло надто високе,
еф ект цілком проти­
леж ний.

ОЧІ
Н адто близько по­
ставлені одне від Од­
ного очі свідчать про
амбіційність харак ­
теру.
Н адто далеко розта­

БРАТЕРСЬКЕ КОХАННЯ.
Грунтується на обопільно
високому статусі і низькій владі
(нем ає можливості і бажання
примушувати партнера, ревнувати).

КОХАННЯ-ЗРАДА.
Один з партнерів володіє
і владою, і статусом, другий —
тільки статусом. В разі зради
другий зберігає владу, але вж е не
викликає в партнера
бажання іти назустріч своїм
вимогам, тобто
втрачає статус.

ХАРИЗМАТИЧНЕ КОХАННЯ.
Один з партнерів володіє і владою,
і статусом, другий — тільки
статусом. Ці відносини характерні
для пари, де один грає роль
«учителя», другий — «учня».

ЗАКОХАНІСТЬ.
Один з партнерів м ає і владу,
і статус, другий —
не має ні того, ні того.
Приклад — кохання
без відповіді.

«покарати» іншого, позбавивш и
проявів свого кохання), і владою у
ставленні одне до одного.

шовані — про відсутність професійних
здібностей.
Глибокі очі — чутливість.
Мигдалевидні очі — свідчення м ’якості, то­
вариськості.
«Сяючі очі» — щирість, відвертість, опти­
мізм.

ВУХА
Маленькі вуха (до 6 см завдовжки) — лег­
коваж ний, ж вавий характер, блискучий,
хоча й поверховий розум.
Великі вуха (понад 7 см) — свідчать про
впевненість у собі й про пробивну силу во­
лодаря.
Витягнуті вуха — делікатність і чутливість.
Ш ирокі вуха — це сила характеру, здоро­
вий глузд, реалізм.
Вуха, вивернуті назад, свідчать про імпуль­
сивність, велику вразливість, емоційність
їхнього володаря.
«Капловухі» люди відзначаються підвище­
ною інтуїцією і дуж е вразливі.

П ІД БО РІД Д Я
Сильне — самокритична людина з почут­
тям гумору.
Випнуте уперед — свідчить про силу волі,
твердість.
Н евиразно окреслене — хитрість і підступ­
ність.
Маленьке, закруглене — передбачає вір­
ність, захопленість, почуття обов’язку.

РОТ
М аленький, але м’ясистий — свідчить про
любов і красу.
М’який — рішуча людина.
Великий, горизонтальний — свідчить про
інтелект, практицизм, філософський склад
розуму.
Якщ о куточки загнуті вгору, це означає не­
залежність (хоча часом цілком удаван у).
Тепер час перейти і до практичних занять.
Може, й не одразу все пощастить угадати,
помилки можливі. Але ж і звичайні літери,
якими написано цю статтю, теж не одразу
склалися для вас у зрозумілий текст: у пер­
шому класі ви теж помилялися на уроці
читання, чи не так? Отже, вся справа — в
досвіді.

ЛЕЛЬ-фізіономіст

ОДЯГАЙТЕСЯ
ПЕРЕД ПОЖЕЖЕЮ!
Колись я вж е розповідав
про те, щ о таке «цілковита
свобода» і як її розуміють у
США. Але того разу встиг
лиш е натякнути, щ о в
Америці бажано не
порушувати законів —
навіть бажаніш е, ніж у нас із
вами.
Та є тут щ е одна проблема:
кожний американський
штат має своє
законодавство, а тому до
кожного конкретного
вчинку в кожному
конкретному штаті можуть
поставитись по-різному.
Скажімо, якщ о у вас
поцупили ш карпетки у
Вашінгтоні, то це один
злочин, а якщ о в Техасі —
то вж е два. Б о в техаському
законодавстві записано, щ о
правопоруш ник мусить
зробити письмову або усну
заяву про майбутній злочин
за 24 години до його
вчинення. А хіба ж вас хтось
попередив, щ о ш карпетки
вкрадуть?..
Але, здається, найбільшу
небезпеку для громадської
моралі в окрем их штатах
становлять жінки. У
Сент-Луїсі, приміром,

10

КОХАННЯ-ПОКЛОНІННЯ.
О дин з партнерів володіє статусом,
не маючи влади, другий ж е не
володіє нічим. Вельми пош ирений
варіант у підлітковому віці, коли
охоче закохуються у кіногероїв або
зірок естради. В такій парі нем ає
емоційного контакту, закоханість
м ож е обмежуватись
фантазіями.
БАТЬКІВСЬКА ЛЮ БОВ.
Один партнер тут володіє високим
статусом, але низькою владою
(позиція дитини), другий (позиція
батька) — низьким статусом, але

законом визнано за
обов’язк ове жінкам
повністю одягатися перед
тим, як їх рятуватиме
пожежник. Воронь Бож е
там опинитися серед вогню
без ліфчика!
Та навіть наявність цього
предмета туалету не врятує
жінку від покарання, якщ о
вона вийде на вулицю міста
Ш арлотг (Північна
Кароліна) в ш ортах або
купальнику. Більш е того,
навіть сукня не врятує, якщ о
вона закоротка: всі особи
ж іночої статі повинні
загортати своє тіло мінімум
у 16 ярдів матерії!
А от в О ксфорді жінкам
заборонено роздягатися не
тільки в громадських
місцях, але навіть-перед
портретом людини
протилеж ної статі! Навіть
якщ о це твій прадідусь.
Начувайтесь, прихильниці
оголеного тіла!
Зате чоловікам кращ е.
П рипустимо в Арканзасі
чоловіки цілком легально
можуть бити своїх
дружин — законом
дозволено. Хоча, правда,
лиш е раз на місяць.
Хочеться щ е раз — зачекай
чотири тижні, а тоді...
ЛЕЛЬ-законник

майже безмеж ною владою.
Так от: дівчата й жінки часто
мріють про романтичне кохання, та
водночас скочуються до кохання
харизматичного, залишаючи для
себе, згіісно, роль «учителя». А от
чоловіки частіше схильні до
братерських відносин, хоча іноді
теж можуть претендувати на
«вчительські» посади.
Отож не поспішайте
звинувачувати партнера. Краще
позбутися психологічного
дзеркала в душі й настроїтись на
свого партнера, наДати йому
можливість кохати так, як уміє він.

О сь усього чотири правила, на
яких і грунтується гармонія
кохання і подружнього життя:
— кожний м ає право на кохання;
— у парі обидва партнери мають
рівні права на такий ж иттєвий
устрій, який відповідатиме їхній
індивідуальності;
— у чоловіка і жінки права на
сексуальне вдоволення однакові;
— укоханні нем ає місця егоїзмові.
Все. Як бачите, дуже просто. В
теорії. Залиш ається тільки втілити
її в практику. Тоді кохання
гарантоване.
Л ЕП Ь -психоло г

СЛУЖБОВИЙ РОМАН
Буває, звісно, коли секретарка потай мріє про те, щ об ож енити на собі
власного ш ефа. Буває.
Але трапляється і так, щ о начальник аніскільки не мріє п ро щ асливий
шлюб із секретаркою, а просто хотів би порозваж атись. Трапляється.
До того ж варто зауважити, щ о ш анси у чоловіків у таких випадках
значно суттєвіші, ніж у жінок. Тобто — проблема стосунків начальника і
підлеглої існує і нікуди від н еї не подітися. Якщо у вродливої та молодої
жінки є начальник у штанях, а до того ж він аж ніяк н е дж ентльмен, то в
деяких відвідувачів Храму Дівонії виникає цілком слуш не запитання: як
поводитись у подібних випадках?..
Відповідаю.
П о-перш е, варто заздалегідь визначити, чиіснуе подібна загроза.Я кщ о
ваш керівник, називаючи решту жінок сво єї контори «бабами», тільки до
вас звертається «люба Оксано», то варто одразу згадати слова класика,
який зазначав, щ о «місце артиста — в буфеті». Тобто натякнути начальни­
кові на те, щ о він сідає не на свій стілець. Якщ о це сталося вперш е, то
можна відбутися жартом, але якщ о начальник нетямущий (а так теж
буває!), якщо такі звертання стають звичними, тоді кращ е недвозначно
заявити: «Надалі прош у звертатися до мене «пані Оксано» (мож на й
прізвищ е вказати).
М оже статись і так, щ о керівництво раптом почне ділитися з вами
своїми еротичними фантазіями. Щ ось на зразок: «Я такий самотній. А чи
не провести нам вечір удвох? У мене така затиш на квартира, а в молоді
літа мене вважали суперменом...» У такому випадку теж н е слід відкладати
пояснення у довгу шухляду, а одразу повідомити: «Атож, пане начальнику,
я бачу, щ о ваші проблеми вельми серйозні, і щ иро співчуваю. Якщо
хочете, я вам як старшому товариш еві підшукаю хорош ого лікаря,
оскільки вам потрібна порада досвідченого психіатра».
Якщо ж він не зрозуміє, повторіть свою пропозицію стільки разів,
скільки потрібно для того, щоб він охолов.
Побоюватися, щ о начальник після цього почне псувати вам настрій на
роботі, не слід — ймовірніш е він почне ставитись до вас з більшою пова­
гою, розгледівш и не тільки ніжки й губки, але й особистість. Як казав
мудрий Блез Паскаль: «Спиратись можна тільки на те, щ о опирається».
Подумайте над цими словами, гаразд?
І щ е не варто посміхатися, читаючи ці рядки, бо, як свідчить статистика,
абсолютна більшість жінок (87 відсотків!) несподівано навіть для себе
починають відчувати сексуальне хвилювання, коли з боку керівництва
надходить пропозиція «стрибнути в гречку». Тобто багатьом уже важко
буває відмовитись. А подібні історії та хвилю вання — аж ніяк не підмога в
роботі.
Л ЕЛ Ь -психолог

Кореспонденти
інформаційного агентства
НОЧВИ («НОвини ЧИ
ВИгадки?») повідомляють
спеціально для «Леля».

Олександр БРИГИН ЕЦЬ

ПОДОРОЖІ
НАВМАННЯ
Повість

ЦИБУЛИННІ СТРАЖДАННЯ
Нещодавно норвежець
Гунар Лунд став
світовим рекордсменом,
оскільки спромігся
безперервно протягом
34 годин різати цибулю.
На змаганнях він
одержав перший приз
серед цибулерізів,
однак радість перемоги
затьмарила прикра
подія: рекордсмена
покинула дружина,
оскільки не змогла
витримати стійкого
запаху цибулі, що йшов
від чоловіка. Правду
кажуть, що цибуля
викликає сльози!

* Продовження. Початок у «Лелі» № 3, 4.

рештою, коли нам обридло повчати один од­
ного й дошкуляти, ми, ситі і вдоволені, впали
в крісла таємної вітальні й повели мову про
різне.
— А тепер розповідай, що тебе до мене
привело,— сам перевів розмову на справи Джамал.— Якщо потрібна допомога, я до твоїх послуг.
— Ні, допомога не потрібна. Чи може нам хтось,
окрім нас самих, допомогти? Просто хотів би з тобою
попатякати про різні справи. Я, бачиш, трохи захопився
розслідуваннями.
Далі коротко переповів дещо про свої справи, при­
наймні те, що могло його зацікавити. Як не дивно, з
усього, що я розповів, Джамала зацікавила моя фір­
ма, бо вона пов’язана з кольоровими металами. А
йому потрібна була мідь.
— Якщо принесеш мені у дзьобику повну розклад­
ку бодай однієї угоди: кому, скільки, звідки і те де,—
обіцяю тобі один відсоток вартості тієї угоди. Але, зро­
зумій, мене цікавить саме те, скільки, чого й де за
бічною угодою. Тобто суми хабарів.
— Ти мені даси один відсоток основної угоди, біч­
ної угоди чи комплексно? — поцікавився я, бо ро­
зумів, що краще поставити одразу всі запитання. Тим
паче маючи впевненість, що ці матеріали я роздобуду.
— Ну, ти жук,— похвалив мене Джамал— Загаль­
на вартість усіх угод не може бути меншою, ніж 10 —
20 мільйонів. Один процент — 100 — 200 тисяч. Ну,ти
жук.
Якщо зважити, що сьогодні вранці я уклав угоду на
18000 доларів готівкою,тобто на 2000000 карбован­
ців, то його зітхання з приводу 100 — 200 тисяч мені
видалися беззубим шемрінням старця.
— Скільки? 200 тисяч? Я маю щомісяця не менше
20 тисяч від цієї контори,— сміливо загнув я, бо й
справді за місяць від контори мав з премією, зарпла­
тою і компенсацією за відрядження тисяч сорок.— А
ти мені пропонуєш за десять відер води плюнути в
криницю.
— Слухай, я, здається, тебе недооцінював. Я думав,
письменники — люди романтичні; їм більше подо­
бається процес досягання мети, ніж сама мета. А ти —
прагматик — Він голосно розсміявся.— Оце мені вже
подобається. Давай зробимо так: я тебе на три місяці
беру за контрактом на роботу і платитиму тобі для
початку по 12000 карбованців. Чи, може, тобі у фун­
тах?
— Скільки?
— Сто.
— Сто п'ятдесят! — не погодився я, аби просто
поторгуватися.
— Добре, сто п'ятдесят. За цей час ти маєш зробити
дві речі. Перше: дістати згадану угоду і вирішити,
скільки ти хочеш за неї грошей. Друге: знайти юри­
дичну адресу в Києві, за якою я міг би відкрити там
наше представництво. Це робота — не бий лежачого.
Третє: запропонуєш валютним магазинам список на­
ших товарів, що є на московській базі. Товар живий,
можна помацати руками.Твої— 10 відсотків нашого
прибутку.Тобто, якщо річ коштує 90 фунтів, а ми про­
даємо її за 100, то твої — 10 відсотків з 10 фунтів.
Тобто — фунт. Якщо зробиш угоду більше, ніж на
100000 фунтів, то обіцяю відрядження в Лондон.
Я погодився, бо ніякого ризику для себе не бачив.
Про юридичну адресу чи, простіше кажучи, про аренду поштової адреси я домовлюсь — це факт. А за все
інше — оплата окремо. Ні — то ні.
— Твої люди могли б щось з'ясувати для мене по
британських справах тієї компанії? Більш ніж певен,
що червоні компартійні карбованці навіть здалеку
різняться від фунтів.
— Я подумаю. У нас, звичайно ж, є люди.'і вони
допоможуть дуже дешево, бо гадають, що червоні
афери — це речі моральної, а не економічної ваги.
Поторгуємось.— Він підморгнув мені,— Повернемо­
ся до цих тем через місяць.
Я зажадав гроші прямо зараз. Сказано — зробле-

но. Розписався за 2000 фунтів і отримав 600. Ре­
шту, треба гадати, мій щирий друг поклав собі до
кишені. Але я не тримав на нього зла.
Ще трохи випили, а потім він глянув на годинни­
ка, вибачився і, стрибнувши в свій «Фіат», помчав
обдурювати інших. ГІІтак мій був наступного дня
вранці, але ми вже не побачилися. Він зателефону­
вав десь о сьомій, запитав, як ніч з«віце—міс Тула»,
пояснив, що не встигає приїхати, і запросив
наїздити.
Але моїх шановних читачів, певно, цікавить ніч з
«віце—міс».
Ніч з«віце—міс» справді була. Дівчина, яку я про
себе прозвав Й„ з'явилася одразу по зникненню
Джамала.
— Я можу чимось допомогти? — запитала вона.
Я знов згадав свою єдину в житті ніч за домо­
вленістю з повією в готелі «Либідь», про яку я де­
тально писав чи не в другому розділі, і вирішив, що
найкраще вдавати, ніби я її зваблюю і ніхто ніяких
вказівок їй не давав. Зрештою, чому я маю від­
мовляти собі в красивій жінці?
— Слухай, тут є вино, цукерки і завіси на вікнах?
Вона повідомила, що тут є все.
— Тоді тягни.
Вона принесла.
Я посадив її біля себе й налив вина.
— Джамал мені уже багато розповідав про тебе.
Він казав, що ти наївний романтик і не вмієш жити.
Він так дошкульно описував твій поношений кос­
тюм якогось єгипетського чи сингапурського ви­
робництва, що в нього щелепа відвисла, коли ти
з'явився, наче франт з листівки. Він тебе не знає чи
ти змінився?
— Я різний і завжди був різним. Джамал мене
знав таким, яким я хотів, аби він мене знав, а ти
знатимеш таким, як я хотів би, щоб мене знала ти.
Чи змінився я?Так. Якзмінюється річка. Кожної миті
в ній інша вода, але річка залишається сама собою
навіть коли міліє і висихає.
Ми випили ще по келиху вина. В мене пропало
бажання філософствувати, і я просто впав на коліна
перед Й., провів руками по її ногах, починаючи від
кісточок і закінчуючи стегнами. Її спідниця вияви­
лася десь під грудьми. Звичайно, вона не збиралася
чинити ніякого опору, але мій напад був настільки
стрімким, що вона автоматично відштовхнула мене.
Але я, охопивши її за голі сідниці, до якихдобратися
не складало ніяких зусиль, бо на Й. були лише
самовтримні панчохи і символічні трусики, підняв
угору і почав цілувати живіт, що опинився якраз
навпроти мого обличчя.
А вже за мить я взяв її, навіть не роздягаючи і не
роздягаючись?
Коли ми нарешті скінчили, вона подивилася на
годинник і, ніби на щось зважуючись, сказала:
— Ти, звичайно, не повіриш, що я в тебе закоха­
лась. Бо які можуть бути у шльондри почуття? Ро­
зумієш, вони інші. Вони або майже байдужі: трах­
нуть, а ти й не помітиш, або, наче ті тупі дебіли,
товчуть обличчям між ноги, ще й стогони від кайфу
чути хочуть. А щоб хоч би помитися перед тим до­
бре — дзуськи. Бачиш, я тобі кажу такі речі, про які
не говорять. Але я доведу, що кохаю тебе. Знаєш,
яке хобі в твого Джамала? Він записує все, що тут
відбувається кілька перших годин, на плівку. Зараз
камера вже не працює. Хочеш подивитися на нас?
Звичайно, я хотів. Й. відкрила шафу і показала її
нутрощі — все було забито касетами.
Вона ввімкнула відеомагнітофон, перемотала
плівку, і пішла сцена з падінням на коліна.
— Потім він з цієї касети найкращі шматки пе­
репише на іншу.
Вона роздратовано вимкнула відеомагнітофон.
Дістала сигарети й тремтячими руками почала під­
палювати. Я послужливо клацнув запальничкою.
— Розумієш, я типова хвойда. Мені подобається

СКІЛЬКИ КОШТУЄ життя?
Відповідь знаю ть
сам отні ж ін к и
В ладивостока, котрі за
м ож ливість за ч а т т я
д и ти н и від анонімного
донора сперми ш ляхом
ш тучного за п л ід н е н н я
маю ть сп л ати ти 50
карб ованц ів. М ед и ки
р озраховували н а
курсан тів
військово-м орських
училищ , а л е ком ан ди ри
їм ц е н е дозволили,
тому здаю ть сперму
здебільш ого особи б ез
постійного*місця
прож ивання. Х оча і їх
н е вистачає: за
н агород у в 40 крб.
м ісцеві чоловіки н е
баж аю ть н е тіл ьк и
працю вати, а л е й
о держ увати
задовол ен н я.

«жахатись» з чоловіками, інколи мені й справді
майже байдуже з ким, аби в нього гарно стояв і він
був хоч трохи лагідний. Але ж інколи я не хочу
нікого. Але яке значення має те, що я хочу. Я —
жінка. Гадаю, що колись боротьба за емансипацію
починаласязтого, що жінкам захотілося працювати
за освітою, а не за статтю. Захотілося, щоб їх най­
мали робити винаходи, а не мінет, працювати голо­
вою, а не геніталіями. Щоб їх не звільняли, коли
вони набридли чи коли не хочуть віддаватися на­
чальнику в його кабінеті. Ще зовсім недавно у нас
майже не було такої проблеми, а тепер усе більше
приватних фірм. Працювати ткалею чи продавщи­
цею я не хочу, хоча там, може, і є шанс, що на тебе
не зазіхатимуть, бо надто багато жінок, хоча... А
піти на добре оплачувану роботу і не лягати хоча б
під начальника... Це стало неможливо. Ось тому я
тут. Тут принаймні платять нормально.
Наступного ранку, коли я виїжджав на аеро­
дром, Й. була ще в постілі. Я її на прощання по­
цілував, подякував за гарно проведений час і не­
помітно, як мені здавалося, підсунув під ковдру
стофунтову купюру.
— Зачекай,— зупинила мене Й. Вона потягну­
лася, вислизнула з-під ковдри, голою пішла аж до
себе в приймальню і повернулася з сотнею фун­
тів.— Це тобі за роботу. Ти гарно попрацював, мо­
лодець.
Я забрав гроші і сказав «дякую».
Філософський настрій залишив мене лише біля
дверей нашого з Б. дому. Не знаю, чи скучив я за
нею за ці дві доби. Я хотів її — це так. Мені без неї
було некомфортно — це так. Але про неї я за увесь
час навіть не подумав, бо npoqp не мав коли.
Чи скучив я за нею...
Коли вона відчинила мені двері, досить було
лише торкнутися поглядом її обличчя, як я зрозумів,
що всілякі розмірковування про скучив-не ску­
чив — дурниця. Я просто шалено скучив за нею.
Мені, я ж кажу, досить було лише глянути на неї, і
вже наче брила впала з моїх плечей.
— В тебе була інша жінка? — поцікавилася Б., і
в її голосі я не відчув жодних ревнощів.— Я від­
чуваю її парфуми. Але погодься, що я краща. Я
кращала кожної миті. Подивись. Сум за тобою зро­
бив з мене справжню Афродіту. Подивись.
Вона включила музику й почала танцювати. На
ній була біла бавовняна сукня-футболка і обручка.
Оце і все вбрання.
— Слухай,— раптом зупинилася вона,— прихо­
див один з льотчиків. Він був трохи дивний. Залишив
сумку й записку. Я не заглядала в сумку й записку
не читала. А раптом там щось про твоїх коханок.
Навіщо псувати собі настрій?
Я спершу зазирнув у сумку. В ній була виділена
пілотам половина спадщини невдах-терористів. Я
мимоволі злякався, хоча, як на мене, швидше мав
здивуватися. Потім розгорнув листа. Дрібним не­
розбірливим почерком там було написано: «Тут на­
ша частина. Якщо зможеш, скористайся нею. Мені
здається, що за мною стежать. Якщо зі мною щось
станеться, допоможи моїй дружині. Сьогодні вранці
біля свого під'їзду був убитий ігор. На нього наїхала
машина без номерів. Я втікаю».
Ігорем звали другого пілота з екіпажу Л-410,
яким я так дивно подорожував. Страх його напар­
ника мимоволі передався й мені. Отже, мені про­
понується версія, що за нами стежать. Маю виби­
рати. Або повірити в цю версію і тікати, або списати
нещасний випадок на випадковість, а страх свого
недавнього гостя — на манію переслідування.
і все ж про всяк випадок я наказав Б. швидко
збиратися. Ми переночували на дачі в мого това­
риша.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
Певно, спрацьовує стара шкільна звичка писати
щоденники, інакше чоріу я весь час звертаюся до

14

сьогодення замість того, щоб писати про те, про що
збирався. А саме: про те, коли я, усміхнений, вийшов
на балкон і категорично запитав 0., чи буде вона
моєю. На що вона так само усміхнено й категорич­
но відповіла: ні! І тоді я ... Але якщо в такому темпі
описувати події, то може здатися, що це не роман,
а службова записка. В романі потрібні ліричні від­
ступи. Так мене вчили в школі, так я й писатиму.
Це ж треба, я вже двічі згадав про школу. Певно,
це тому, що дуже приємно згадувати ті часи, коли
все виходило й ніяких проблем не виникало.
Справді, за такого розміреного життя писання що­
денника було найважливішим завданням. Але
якось, перечитуючи свої давні записи, я не знайшов
нічого, що стосувалось би мого реального життя.
Якісь нотатки ні про що. Річ у тім, що я постійно
боявся, що той зошит потрапить до рук батьків.
Пам'ятаю, коли мене вперше згвалтувала дів­
чина, я був настільки вражений і розгублений, що
сів і виклав усе в щоденнику. А потім походив-походив і видер усе. Тепер дуже шкодую, бо стерлися
безпосередні враження. Але іноді здається, що я все
пам'ятаю, як зараз.
Я приїхав у село до діда. Бував там часто, але,
закінчивши сьомий клас, якось раптово відчув себе
дорослим. Тому й пішов замість звичайних дитячих
гульок до дорослих хлопців на село. Мене там зна­
ли, бо ж півсела родичів, тому й прийняли радо.
Навіть посадили на лавку, хоча більшість хлопців
стояли. Цим я запишався ще більше. Раптом з су­
сідньої хати вибіг гурт дівчат. Одна з них, найпрудкіша, з розгону вмостилася мені на руки.
— Я тобі не заважаю? Як тебе звуть? Звідки ти
приїхав? Чий ти? Чим займаєшся? — защебетала
вона. Потім з’ясувалося, що до них у хату, де бай­
дикували дівчата, забігла одна з подружок з диким
криком:«Там новий хлопець!*Усі побігли наввипе­
редки. Першою встигла Л. Отже, справою її честі
було прибрати мене до рук.
Я щось відповідав на запитання. Намагався виг­
лядати дорослим, розважливим і нахабним. Проте,
в чому для мене була тоді сутність дорослості і
розважливості, я не пам'ятаю, а сутність нахабства
полягала в тому, що я сміливо притис Л. до себе і
моя’ рука несподівано доторкнулася до її грудей.
Мається на увазі — до блузки, під якою був бюст­
гальтер, а вже під ним, зрозуміло, груди. Але мені
здалося, що я доторкнувся до розпеченого заліза.
Важко навіть уявити, скільки потрібно було муж­
ності, щоб залишити руку на місці. Більше того,
стиснути пальці. Груди були великі й м'які.
— Ти вмієш на мотоциклі їздити? — наче й не
помітивши мого нахабства, запитала Л.
Я гордо відповів, що вмію, бо лише напередодні
моєму товаришеві купили вогняно-червоний
«Минск», і я на ньому трохи навчився кататися.
Дівчина запропонувала покатати її на мотоциклі,
який люб'язно надай її офіційний кавалер.
Ми трошки проїхали асфальтом, потім вона по­
вернула нас на луг, а далі — погнала мене стежкою,
увесь час благаючи зменшити швидкість і пригаль­
мовувати на вибоїнах. В одному з місць, коли я
слухняно скинув швидкість майже до нуля, вона з
усієї сили смикнула мене разом з мотоциклом на­
бік, і ми впали. Заднє колесо трохи покрутилося, й
машина заглухла. А ми тим часом качалися по траві
й натхненно цілувалися. Поки я зосереджувався на
тому, щоб правильно працювати губами, Л. воюва­
ла з моєю блискавкою і моїми неслухняними гені­
таліями. Що було далі, я не пам'ятаю, хоча, здається,
і не непритомнів. Пам’ятаю лише, що було вкрай
бридко і що я обіцяв собі більше з цими ідіоткамидівчатами справи не мати. Але вже наступного дня
цікавість перемогла, і я знову опинився сам на сам
з войовничою Л. Вона знову здолала мене вже з
меншими жертвами. А потім, коли я, безсилий і
майже задоволений, простягся поруч неї на траві,

вона тихенько ї невпевнено запитала:

ПРВЩАВАЙТЕ, ДРУЗІ!
На новорічні свята 1992
року прихильниці двох
гігантів петербурзького
рок-н-ролу промочили
слізьми 300 кв. метрів
носовичків,
проводжаючи в
«монастир нового типу»
Бориса Гребенщикова і
Сергія Курьохіна.
Прощання відбувалося
протягом двох вечорів у
присутності багатьох
офіційних осіб,
рок-музикантів і
заплаканих дівчат.
Останніх, втім, дещо
заспокоїли прощальні
слова Б. Г., який
повідомив, що йде в
монастир для того, щоб
«осягнути святість через
порок».

— Скажи, а вчора то в тебе було вперше в житті?
Але це не єдиний чоловічий дебют, до якого я був
причетний. Таких було ще кілька. Проте зупинюся
На одному.
Мені було двадцять два, як і моєму товаришеві.
Але, якщо я вже дещо бачив під дівочою білизною,
то він лише чув, що я дещо бачив. А найгіршим було
те, що він просто не знав, що і як робиться. Але мене
то мало обходило. Терпець мені уві рвався тоді, коли
він попросив допомогти в організації нелегального
аборту. Він знав, що кілька разів я вдавався дотаких
штук.
— А тобі ж це навіщо? — здивувався я.
— Моя дівчина завагітніла,— гордо повідомив я.
— А ти впевнений, що від тебе?
— А від кого ж! — образився він.
, — Атиїй скажи, що ти до цього не маєш ніякого
стосунку. Що це її проблеми і що як хоче, так нехай
і викручується,— порадив я те, що радив у таких
випадках усім.
— Але ж ти так не кажеш?
— Але ж я точно знаю, коли і як то трапилося, а
ти знаєш?
і він зізнався, що не має жодного уявлення про
те, що було і що від чого буває. А коли я поставив
усі потрібні 'запитання, то виявилося, що він лише
полежав з нею, голою, у ліжку і трохи потерся об неї.
Ось тоді я й вирішив влаштувати йому дебют.
Я поставив його за портьєрою і порекомендував
поспостерігати за моїми діями стосовно однієї гар­
ної дівчини, яка не гребувала, окрім мене, й іншими
чоловіками. Коли я про це дізнався, то був шокова­
ний, але потім вирішив проковтнути образу, бо на­
дто вже вона гарна була в ліжку. Як то кажуть,
краще мед гуртом їсти, ніж солідол самому.
Ми трошки позаймалися з В. своїми справами, а
потім я вийшов, залишивши голу В. в ліжку. Мене
одразу ж замінив мій перезбуджений товариш. В.
зрозуміла, що втрачати нагоду доповнити мене ін­
шим немає сенсу.
Коли за годину я зайшов у квартиру знову, В. й
далі лежала в ліжку, а мій товариш варив каву.
— Я після нього не можу,— гордо сказав я. Мені
й справді не хотілося з нею нічого мати. В душі я так
сподівався, що вона прожене його, розказавши, що
кохає лише мене. Але...
Коли до кімнати прийшов секс-дебютант з ка­
вою, він з гордістю повідомив:
— Я тричі її трахнув! Ти міг би за годину тричі
трахнути? — Я промовчав, бо не хотілося псувати
йому настрій, але заткнути рота В. я не міг.
— Тричі! — роздратовано промовила вона,— Ні,
він би не зміг. Йому б і на один раз години не
вистачило.
А щ е... Ось уже кілька годин М. вештається
магазинами, тому й лізуть у голову різні сексуальні
спогади. А насправді зараз зовсім не до цього ро­
ману. Надто вже обсіли мене справи.
Позавчора був у Ш. Я довго думав, як бути, але
надто вже непевна ситуація, пов'язана з польотом.
Ні, зараз не варто влазити в нові ризиковані опе­
рації. Я маю на увазі крадіжку угод з міді. Тому я
просто прийшов до Ш. і сказав, що одна британська
фірма за потрібну нам інформацію зажадала певну
інформацію з міді, а ще — юридичну адресу для
відкриття представництва в Києві.
Безумовно, Ш. від захвату, що його агента хотіли
перекупити, але це не вдалося, буквально шаленів.
Він одразу ж наказав збільшити мій посадовий ок­
лад до 10000. Потім, узявши в мене всі реквізити,
доручив підготувати угоду про взаємне викори­
стання офісів: про використання нами лондонсько­
го офісу, а британцями нашого, київського. Зви­
чайно, про безплатне використання. А потім під­
готував «ксери» з підроблених мідних угод. Таким
чином, я швидко виконав усі московські доручення.

Більше того, я добре запам'ятав, які цифри справ­
жніх угод були замінені на які цифри угод фальши­
вих. Отже, одним пострілом я перебив усіх вовків,
зайців і куріпок.
Натхнений вдалою роботою, пішов до знайомого
маклера й попросив знайти мені за валюту кварти­
ру. Він, уважно вивчивши досьє, запропонував по­
дивитися трикімнатну поліпшеного планування з
телефоном і двома балконами, холом, кімнати ок­
ремі, 45 метрів, кухня — 9, комірчина 2x2, паркет,
п'ятий поверх 16-поверхового будинку. Зупинка
тролейбуса далеко, але невдовзі має бути інший
під’їзд. До метро «Петрівка» — 25 хвилин. До
«Хрещатика», відповідно, 35 — 40. За хату хотіли
5000 доларів.
Я скромно повідомив, що маю лише 6000 дойчмарок. Він швиденько порахував і попросив хоча б
ще тисячу.
Я розвів руками:
— А ти спробуй з ними поторгуватися.
— Добре, давай за б,— можеш вважати, що я
погартувався. Цю квартиру я ще минулого літа ку­
пив сам, але вирішив продавати, бо дуже хочу ку­
пити собі потрясні хороми над Бесарабкою.
Я виклав йому 2000, взяв ключ, забрав М. і поїхав
дивитися нашу нову квартиру. Ми вирішили поки
пожити на дачі, а тим часом швиденько обладнати
наше нове житло.
і ось тепер я сидів і думав, що робити, хбча
вдавав, що пишу. Гроші потрібні були, як повітря. Я
знав, що, не вирішивши з квартирою всі питання
одразу, я не вирішу їх ніколи і буду жити, як звичай­
ний совок, у недоробленому інтер'єрі.
Коли голова Остаточно втомилася думати, на­
решті прийшла Б.
— Там тебе шукає Г. Я випадково зустріла його
в метро, і він благав, аби ти обов'язково сьогодні ж
зателефонував йому,— зовсім недоречно повідо­
мила вона. Г. був хороший хлопець, якому я не міг
відмовити в тому, що входило до джентльменсько­
го набору. Не знаю, в чому там справа, але зателе­
фонувати я мав.
А до телефону звідси кілометрів зо два.
Ми з Б. вирішили піти поплавати, а потім подати­
ся до телефону.
В новому італійському купальнику, який я купив
у Москві, Б. була поза всякою конкуренцією на
всьому пляжному просторі, який охоплювало моє
око. Звичайно, і без купальника Б. була лялечкою,
але... Зрештою, що там казати, жіноча приваб­
ливість не має меж.
Ми тільки вляглися на піску, як до нас одразу ж
підсунуло четверо здорованів. Вони сиділи за метр
від нас і нахабно розглядали Б. Чесно кажучи, я не
хотів ніяких конфліктів. І не тільки тому, що їх чет­
веро, просто надто багато ми мали інших проблем.
Один з хлопців, помітивши обручку на пальці Б..
шепнув своїм товаришам, що не варто нас чіпати,
бо ми одружені. Це внесло певний сумнів у їхню
відпрацьовану програму, і я, взявши Б. за руку,
спробував зникнути.
— Тобі що, не подобається наша компанія? —
один з чотирьох зупинив мене, схопивши за руку.
— Втікай звідси! — крикнув я своїй дівчині, а
хлопцям сказав, вивільняючи руку.— Заспокойтеся.
Давайте займатися своїми справами.
— От ми й займемося,— відповів той же,— ти
надто нечемний, і сам від нас втікаєш, і її з нами
познайомити не хочеш. Видно,тебе погано вихову­
вали. Доведеться виправляти.
— Йди звідси! — знов крикнув я Б., яка відійшла
тільки метрів надесять. Втікати вона не хотіла.— Ну,
кому я сказав! — розлючено гаркнув я. її тут тільки
не вистачало.
Б. відійшла ще на кілька кроків. Тоді один з
хлопців підбіг до неї і силоміць підвів до нас.
— Ну, знайом нас,— продовжував той, найна-

МАТУСЯ ВЛАСНИХ ВНУКІВ
Сорокадворічна
бібліотекарка з
американського міста
Абердін (штат Південна
Дакота) Арлет
Швейцер стала матусею
власних онуків! Радимо
ще раз прочитати це
речення, а ми
продовжимо. В Арлет
уже є онук —хлопчик
семи років, який
народився в сім’ї сина
Арлет. Донька Арлет,
Кріста, теж заміжня,
але дітей в неї немає.
Тому що у Крісти
немає... матки! Ось така
вроджена вада, як а не
дозволяє Крісті
народити дитину. Але в
лютому 1991 року
яйцеклітину Крісти
запліднили спермою її
чоловіка, після чого
пересадили в матку
Арлет. І сталося так, що
бабуся сама виносила
своїх онуків —саме
онуків, оскільки Арлет
народила близнюків!

хабніший.— Чи оглух?
Він підійшов до Б.
— Простягни мені руку для поцілунку і назви
ім'я,— загрозливо процідив той же. Б. мовчала, то­
му він схопив її за руку й почав цілувати. Вона
спробувала висмикнути руку, але хлопець, певно ж,
був сильніший, тому тільки реготав і цілував руку
все вище і вище.
Інші троє уважно стежили за мною. На березі
було чимало людей, тому нічого особливого статися
не могло, але після випадку в літаку подібні ситуації
Б. сприймала аж ніяк не холоднокровно. Її аж сі­
пало. Вона вся тримтіла.
— Бач, як вона горить від бажання. Здається,твої
поцілунки її добряче збудили,— єхидно кинув один
з них.
Я прекрасно розумів, що сили нерівні, що вва­
жати себе великим фахівцем у галузі бійки я не маю
жодних підстав. Але що мав робити ? В мене, як то
завжди буває в житті, не було вибору. Окрім того, я
розраховував, що, розбивши мені, приміром, до
крові обличчя, вони просто втечуть.
і справді, я встиг зробити лише один влучний
удар. Отому найнахабнішому точно поцілив ногою
в пах. Він скрутився, випустив руку Б. Тієї ж миті
трійця накинулася на мене, без особливих зусиль
збила з ніг і завдала кілька прицільних ударів. Б.
кинулася до мене, але її з усієї сили відкинули на
пісок. Вона впала, і більше я нічого не пам'ятаю.
Не знаю, скільки часу минуло, але моє повер­
нення до тями почалося з того, що я, наче на екрані
телевізора, побачив себе і свого шкільного товари­
ша С.
То було понад десять років тому. Ми, гарно від­
святкувавши 8 Березня, гуляли парком. Нам було
весело.
Раптом якийсь юний тип нахабно розштовхав
нас і, наче нічого не сталося, пішов далі. L. наздог­
нав його й лагідно поцікавився, чи не бажає той
вибачитися за свою нечемність. Тип не бажав. Ні­
чого немає дивного в тому, що ми, відчуваючи свою
кількаразову перевагу, гарненько вмазали йому у
вухо. Раптом у нас за спиною виросло ще з десяток
підлітків. З ними було двоє-троє дівчат.
— Що ви до нього чіпляєтесь? — заволали вони.
Один з хлопців підскочив і зірвав з С. новеньку
норкову шапку, інший спробував зірвати мою, але
лише збив її на вкритий кригою асфальт. Я нахи­
лився за шапкою. Цієї ж миті С. закричав: «Тікай­
мо!», а я дістав по голові солдатською бляхою. Удар
був не сильний. Він лише ковзнув по волоссю. На­
ступної миті я встиг вихопити шапку С., але мене з
шапками в кожній руці елементарно збили з ніг. Я
не міг опиратися, бо руки були зайняті. Але і вони не
могли до ладу нападати, бо їх зібралося надто ба­
гато, вони заважали один одному. В цій «малій
купі» я зумів просунути руку під зав'язаними вуха­
ми шапок і вивільнити долоні. Потім під вереск
дівчаток «так його!» підвівся і, схопивши за штани й
куртку найменшого з хлопців, кинув його під коле­
са таксівки, що їхала дорогою. Хлопець сунувся
кригою назустріч машині, а машина на гальмах
сунулася назустріч хлопцеві. Коли вони зітнулися,
нічого не сталося. Водій, схопивши монтировку, ви­
скочив з машини. Пацанва від переляку перед моїм
дивним вчинком і монтировкою з вереском побігла
геть, а я поплентався додому.
Майже біля самого будинку я збагнув, що вся
моя голова і обличчя в крові, бо бляха розірвала
шкіру. Рана боліла, наче мені знесли півчерепа. В
такому вигляді йти додому я не міг, бо батьки збо­
жеволіють, а йти куди інде не було сил,та я й не зна в
куди.
і раптом я збагнув, що знаходжусь навпроти
будинку В., у якої з годину тому я з С. був у гостях.
Я так мило поспілкувався з дівчиною, мені здається,
вона пошкодувала, що я не її коханий. Так чи

інакше, чому я не можу прийти до неї?
Доклавши останніх зусиль, я піднявся на другий
поверх і натиснув на гудзик дзвоника.
Далі все було, наче у півсені. В. з батьками втяг­
нули мене в квартиру, роздягнули, вклали в ліжко і
почали зупиняти кров, якою вже просякли й сороч­
ка, й куртка, й шарф.
Я лежав майже голий в ліжку В. її батьки пішли
спати, постеливши постіль їй теж в іншій кімнаті, але
дівчина, відчуваючи своє первинне призначення,
сиділа біля ліжка помираючого.Тобулотак роман­
тично. Я вже почувався абсолютно нормально, але
мені так не хотілося виходити з образу зраненого,
але не переможеного Робіна Гуда. Не хотілось, але
довелося, бо надто вже звабливими й ніжними були
пестощі й цілунки В.
Коли я розплющив очі, одразу ж подумав: чи не
занадто ударів по голові?! Так можна і в дурку
зіграти.
Мене й справді розробили за всіма правилами.
Два зуби хиталися. Ліву руку вивихнули одразу в
двох суглобах. Все інше дуже боліло, але було в
нормі. Більше того, я зміг самостійно підвестися і,
спираючись на Б., пошкандибав до нашого схови­
ща.
Б. вела .мене, обхопивши за талію, і майже без­
звучно плакала.
— За що нас так?— важко видихнув я, і дівчина
розплакалась на повний голос.
— Це я тобі приношу нещастя. — В неї почалась
істерика. Така ж непереможна, як і біля літака. — У
мене все в житті не як у людей, все бозна-як. Ось
тепер через мене — і в тебе.
Я вичавив з себе подобу сміху.
— Дурненька, що ти мелеш? Фаталістка бідо­
лашна. Я ж тобі казав, за піфагорійським гороско­
пом ані в тебе, ані в мене немає долі. Це означає,
що все, що трапляється з нами,— повна випад­
ковість. Ми зтобою не можемо приносити іншим ані
щастя, ані нещастя. Ми можемо приносити іншим
лише себе. І я радий, що ти — найкраща в світі
жінка — в мене є.
На порозі я згадав, що маю зателефонувати Г.
Хоч як Б. переконувала мене йти додому, я не міг
собі того дозволити. Чи не годину ми шкандибали
до телефону, і не даремно, бо з'ясувалося, що моя
допомога потребувалася терміново.
— Мій син разом з друзями пограбував магазин.
Принаймні це доводять мені якісь мафіозі, що ма­
ють синову розписку, де він пише, що винен їм
50 000 карбованців. Сина вони десь сховали. По­
грожують, що коли я не принесу до завтра грошей,
то передадуть справу до суду. По-перше, я не знаю,
що й думати. По-друге, я не знаю, де взяти гроші.
Приїдь, треба порадитись.
Справді, ситуація видавалась мені екстремаль­
ною. Треба було їхати. Ми з Б. взяли тачку, заїхали
на дачу, щоб прихопити ПМ та фунти. Як я вже
казав, радянських «дензнаків» у мене майже не
залишилося.
Г. навіть не звернув уваги на мій вигляд. Зро­
зуміло, в нього свої проблеми. Ми зачинилися в
кімнаті разом з йоготоваришем-юристом, Б. разом
з дружиною Г. накривали на стіл.
— Треба з'ясувати для початку, — коротко фор­
мулював програму юрист, — чи справді було по­
грабування, чи це типовий шантаж з метою одер­
жання викупу.
— Та не міг він нічого вкрасти,— нервово пояс­
нював Г., — з самого дитинства золота дитина. Від­
мінник. Не знаю, що й думати.
— Але ж і викуп з тебе тягнути немає сенсу,—
втрутився я ,— якби ти був кооператором чи яки­
мось крутим мафіозі, а не звичайним викладачем
університету.
— Може, вони думають, що він бере хабарі і
отримує шалену зарплату, — висунув версію

НУМО ЦІЛУВАТИСЯ!
Виявляється,
цілуватися не тільки
приємно, але й корисно.
Як твердять науковці
Німеччини, в цьому
процесі беруть участь
29 м’язів обличчя, які не
простоюють без діла, а
тренуються, тому й
запобігають появі
передчасних зморщок.
Медики вважають, що
любителі цілуватися
значно менше схильні
до захворювань судин,
печінки, не страждають
од безсоння. Доведено
також, що люди, які,
виходячи з дому,
постійно цілують своїх
близьких, рідше стають
жертвами
дорожньо-транспортних
пригод. Давайте
цілуватися!

юрист— Хоча все це не має значення. Мені
здається, що треба підключати оперативників.
— Ні-ні-ні, — запротестував Г., — хлопцю в
одинадцятий клас іти, а тут справу відкриють.
— Але ж ти впевнений, що він не грабував, —
намагався довести своє юрист.
— Впевнений, але... — зовсім згаслим голо­
сом наполягав на своєму Г., — давайте краще ду­
мати, де взяти гроші... Спочатку мені здалося, що
це неможлива для мене сума, та я ж маю холодиль­
ника, телевізора, двокасетника японського —
майже нові. Зрештою, батькову хату. Вона хоч і в
чорта на рогах, хоч і стара, але, гадаю, чогось варта.
В дружини є шуба, інша річ, щоб все це продати,
потрібен час. Допоможіть мені позичити гроші.
Ми всі втрьох напружили пам'ять, але ніхто з нас
не пригадав людини зі свого оточення, яка могла б
одразу викласти 50 тисяч. Звичайно, мені взагалі не
Подобалося віддавати гроші отим рекетменам без
ніякої гарантії, але що поробиш. До того ж не­
сподівано гроші втратили для мене свою первісну
вартість.
Де взяти гроші? Я згадав, що в одного мого
знайомого поета брат добряче занурився у різного
роду спекулятивні операції. Він двічі на місяць ганяв
до Польщі і торгував шмотками — то їхніми тут, то
нашими там. Грошей у нього було достатньо. Кілька
разів він цікавився у мене, чи не можу я дістати
валюту. Можу навіть сказати більше. Коли неспо­
дівано я отримав свій скарб, першою думкою було
проконсультуватися з тим хлопцем. Але я не був
певен, що він вміє тримати язика за зубами.
Я набрав номер. Телефон не відповідав. Певно,
що не відповідав, бо йшлося ж про молодого хлоп­
ця, який полюбляє просиджувати вечори у валют­
ному казино «Русь».
іншого виходу не було — тільки зв'язуватися з
НІ. В того вже напевно були гроші, і знайти його
можна миттю. Хоч би де він був, секретарка завжди
могла з ним зв'язатися по радіотелефону.
НІ. був в офісі.
Я йому сказав, що маю розмову з особистого
питання і, якщо можна, терміново.
111., як я і сподівався, погодився на зустріч навіть
з радістю. Його улюбленою справою було вирі­
шувати чиїсь особисті проблеми й.робити послуги.
Я це помітив давно. В нього було хобі — здаватися
щедрим і уважним до тих, хто з ним працює. Чи то
він начитався Карнегі, чи то надивився «Хрещеного
батька», чи йому хтось втовкмачив, як себе треба
поводити, але мене дуже дратувало його профе­
сійне намагання прив'язати до себе людей. Він і
мені кілька разів торочив, що мої проблеми — його
проблеми і що немає галузі, де він не міг би допо­
могти. Ліки, товари, вступ до вузів тощо.
Мені не хотілося сьогодні потрапляти на гачок
його зразкової доброчинності,але іншого виходу не
було. А окрім того, я збирався обставити справу так,
щоб вона нагадувала послугу якомога менше.
— У нашого агента, — почав я, — сталася не­
приємність. Людина дуже важлива. Він працює ра­
зом з радником президента К. Через нього я спо­
діваюся мати цікаву інформацію.
— При президенті працює багато наших лю­
дей,— дуже холодно повідомив Ш , який не зби­
рався дешево продавати свої послуги.
— У такому разі нехай викручується сам, — так
і кортіло сказати мені, сподіваючись, що НІ. однак
візьметься за тему, але що робити, якщо не візь­
меться ? Прийти і пояснити Г„ що я не Бог і можу
далеко не все ? Але ж це неправда, я не настільки
«не Бог», як це видається. Принаймні, заплативши
певну ціну, я можу за кілька годин роздобути
50 000. і тут я відчув, що включився у гру. Мета
гри — довести собі, що я ці гроші дістану. Чи ж
багато людей є, які за кілька годин можуть знайти
таку суму готівкою.

— Як на мене, дуже відрізняються між собою
агенти, що працюють за гроші, і агенти, які працю­
ють із вдячності за врятованого сина.
— А що сталося? — Ш. зрозумів, що, говорячи
про вдячність, я маю на увазі не лише Г, а й себе.
Він був настроєний робити свою послугу.
— Підліток ніби-то пограбував комерційний
кіоск. Його впіймав рекет і тримає у своєму схроні,
вимагаючи 50 штук викупу-компенсації.
— А може, легше придавити той рекет? Не про­
бував ? — поцікавився LU, ніби й справді думав, що
в мене є можливість притиснути шантажистів за
всіма правилами мафіозної гри.
— Чому ж, пробував,— збрехав я. Чесно кажучи,
я не хотів, щоб послуга заходила так далеко, адже
одна річ позичити під заставу гроші, інша — вклю­
чити свої зв'язки з«шкіряними куртками».— Але це
дрібна сошка, любителі. Ні на кого серйозного вони
не зав’язані. Діють самі по собі. Початківці. З такими
досить складно.
— Ну, коли так... — Ш. вдавав, що слухає неу­
важно. Гортав якісь папери, щось перечитував, але
насправді працювали лише його руки, голова на­
пружено слухала. Видно було, що йому подо­
бається хід моїх думок і його повага до мене зро­
стає. Але схоже, що в один з моментів він засум­
нівався в моїх мафіозно-рекетирських зв'язках, бо
раптом запитав: «А в кого ти консультувався?»
Я замислився. Ні, я й не приховував, що вагаюсь
і розмірковую, бо це за таких обставин було нор­
мально. Адже навіть якщо я мав певні контакти, то
потрібно вирішити, чи називати імена. Я вирішив
називати. Я знав лише одне ім'я від Джамала — це
було ім'я голови корейської мафії у Москві. Але в
мене не було жодного сумніву, що коли вже я знаю
це ім'я, то його мають знати інші також. А якщо,
скажімо, у Ш. настільки тісні зв'язки з рекетом, що
йому стане відомо про відсутність якихось запитів з
Москви,то це не значить рівно нічого. Зрештою,тут
може існувати інша структура паралельно чи той
чоловік міг працювати через свого таємного агента,
який нікому ніколи не зізнається, що такий запит
існував.
Ш. натиснув кнопку і вимовив назване мною
ім'я.
Ми обидва напружено мовчали. Буквально за
тридцять секунд жіночий голос запитав, про яке
місто йдеться, бо є кілька людей, що мають згадане
ім'я. Ш. запитально подивився на мене.
— Москва,— сказав я.
— Є. Матеріалу на нього багато. Що саме вас
цікавить?
— Посилай усе.
Він увімкнув дисплей і, прочитавши кілька ряд­
ків, вимкнув комп'ютер.
— Ти його добре знаєш? — поцікавився Ш.
— Достатньо, щоб він набрав київський номер
телефону. Але недостатньо, щоб він прислав сюди
свою бригаду в моїх особистих справах,— спробу­
вав хитромудро відповісти я.
— Ясно,— зітхнув Ш., який подумав, що зро­
зумів мене, хоча, на щастя, не зрозумів.— Як ти собі
уявляєш всю цю операцію?
— Я вам залишаю 300 фунтів стерлінгів під за­
ставу, забираю гроші, сідаю разом зі своїми людьми
в машину і їду в призначене місце. Якщо то й справ­
ді початківці, то ми робимо з них котлету, а ні, то
чемно міняємо гроші на»хлопця.
— Де і коли відбудеться зустріч?
— На стоянці за сотню метрів від дорожного
пункту ДАІ навпроти цековських дач у Кончі-Заспі.
Завтра о шостій ранку.Тобто через сім годин,— Усе
сказане мною було чистою правдою — Вони будуть
на РАФІ. Ми маємо під'їхати на машині й не від­
чиняти дверцят, а переговори вести через ледь про­
чинене вікно.
— Добре, я дам гроші,— погодився Ш. і видобув

ЕКОНОМІЧНІ ПІЛЬГИ
Наприкінці минулого
року в Харкові відбувся
з’їзд повій незалежної
України. У виступах
зазначалося, що
«низький рівень
культури наших
чоловіків у царині сексу
не завжди дозволяє
ефективно
використовувати
контрацептиви». Крім
того, враховуючи важке
економічне становище
чоловіків, з’їзд прийняв
постанову не
підвищувати плату за
послуги.

з шухляди пачку новеньких п'ятисоток.
Я дістав з кишені 300 фунтів.
— Ну що ти,— посміхнувся Ш„— яка може бути
застава. Бери так. Повернеш, коли будуть гроші, а
ще краще, нехай твій друг відпрацює. Принаймні
нехай запропонує, чим він може бути корисним.
— Дякую. Я з ним поговорю.— Я забрав гроші.
Наполягати на заставі не було ніякого сенсу, він би
однак не взяв. А в мене є дурна звичка: якщо я в
дверях з кимось стикаюся, і він мене чемно пропу­
скає вперед, я дякую й проходжу, уникаючи ва­
ріанту: «Ні-ні, після вас», «Що ви, то я після вас»,
«Ні, я після вас...»
— Тільки дивися, щоб тебе ще дужче не розма­
лювали,— посміхнувся він, натякаючи на мою роз­
биту фізію. Тільки тепер я збагнув: Ш. переконаний,
що гроші потрібні мені, що ніякого друга-агента не
існує і таке інше. Адже ж я не даремно прийшов
такий побитий.'
Я хотів відмовитися від грошей, пояснити, що
його здогадкинеслушні, що йдеться про те, про що
йдеться, але тієї ж миті задзвонив телефон, і Ш. взяв
трубку. Його обличчя миттю змінилося. Усмішка
зникла, очі наче налилися оливом. Він мовчки по­
клав трубку.
— Щойно на аеродромі спалили наш Л-410.
Двох охоронників убито. До інших літаків навіть не
доторкнулися,— Ш. був у розпачі.— Нічого не ро­
зумію. Йди вже. Завтра після ранкової зустрічі обо­
в'язково приїдь сюди.
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
Здається, почалася найважча смуга цього рома­
ну. Дивно, але то цілковита правда, що життя йде
смугами, і в мене, і в кожного. Як на мене, вміння
жити — це вміння перетинати чорну смугу в найвужчому місці, а всю решту часу блукати вздовж
білої смуги, уважно вивчаючи чорну, щоб знайти
найвужче місце. Мені здається, я це вмію.
Так вже сталося, що мене в школі дуже багато
били. Тижня не минало, щоб хтось не прикрасив
синцем чи не роздер до крові. Цікавим було те, що
били мене здебільшого гуртом, і я майже завжди
виявлявся переможцем. Гадаю, так складалося то­
му, що я ніколи не втікав. Брав, приміром, залізну
трубу, притискався до стіни й обіцяв розвалити го­
лову першому, хто підійде. Бути першим не хотів
ніхто, і коли мені було десять, і коли мені було
п'ятнадцять чи двадцять років. А після бійки, коли не
радять розмахувати кулаками, я з тією ж таки за­
лізною трубою йшов до будинку найжорстокішого
і, наче знесилений тигр у засідці, чекав. Я знав, що
в мене часу лише на один влучний стрибок. Якщо
пожалію чи промахнусь — усе. Як правило, я вими-кав ліфт і прилаштовувався на сходах за ліфтовою
шахтою. Коли з'являвся ворог (якщо він був один і
в під'їзді нікого не було), я бив його з усієї сили по
голові тією трубою, а потім ногами спускав нещас­
ного сходами. Потім (зтрубою) підходив до нього й
спокійним голосом, навіть шкодуючи (і в 10, і в 15,
і в 20 років), говорив: «Вибач, особисто проти тебе
я нічого не маю, але я змушений захищатися. Ти
маєш вибирати: або завтра вб’єш мене, або я піс­
лязавтра вб'ю тебе. Але найкраще потиснути один
одному руки».
У двадцять я нарешті навчився уникати бійок і
розправлятися з ворогами інакше. Але і тоді я знав,
що в кожного є час лише для одного удару. Як в
атомній війні. Це не раз мене рятувало на ложі
жінки на ім'я В.
А в двадцять п'ять, здається, остаточно навчився
не наживати ворогів. Бо став ще хитрішим і під­
ступнішим. У таких людей є лише друзі. Але і після
цього нічого не змінилося в моїй життєвій філо­
софії: чорну смугу — одним стрибком.
Пам'ятаю, я щойно прийшов працювати в ін­
формаційне агентство. Прийшов, як і годилося, за

протекцією. Мене порекомендувала людина, якій
дуже хотіли відмовити, але не ризикнули. Отже, до
мене мали ставитися підкреслено гарно, вичікуючи
час для підніжки чи добрячого стусана.
Вони, певно, не розуміли, що я вмію бачити крізь
маски. Але головне, що я завжди був напоготові.
Мені бридко було за собою спостерігати, але я теж
вичікував, бо дуже хотів, аби мене взяли до штату. І
от через півроку нагода трапилася. Дізнавшись, що
директриса готує матеріал про сьогоденну дитячу
смертність у зв’язку з Чорнобилем, я вирішив пої­
хати і зробити такий матеріал. Звичайно, матеріал
мав не просто з'явитися раніше, а й бути настільки
сильнішим від директрисиного, щоб за будь-яких
умов поставили саме його. Так і сталося.Треба було
бачити фізію тієї жінки. Певно, якби оскопили її
коханця, вона страждала б менше. Я на мить став
героєм.
А потім почалися щоденні війни за виживання.
Збираючись на призначене місце, я мав і справді
багато сумнівів: якою машиною їхати, хто сидітиме
за кермом. Вибір був дуже обмеженим — між
«Москвичем» юриста та моїми «Жигулями». Мені
не хотілося піддавати ризику свою автівку, але моя
машина, безумовно, була потужнішою (двигун
«трійки», циліндри збільшеного обсягу, збільшений
хід поршнів)'і маневренішою, а це важить дуже
багато, бо невідомо, чим усе закінчиться. Але, з
іншого боку, лише в мене була зброя і лише я вмів
нею користуватися. Чого вартий мій ПМ, якщо за
кермом я? Отже, я не покладався ні на кого, окрім
себе, а це найгірше.
Але, як і завжди, в мене вибору не було. Я поклав
гроші до кишені, до іншої — пістолет. Ми втрьох
сіли в машину і поїхали у визначеному напрямку.
Зізнаюся, якоїсь миті мені хотілося взяти автомат і
гарненько їх полякати. Але вже надто ненадійною
для таких серйозних ігор була в мене компанія.
Ми в'їхали на стоянку. Я віддав гроші юристові, а
сам взяв пістолета. Ніхто нас не чекав. Раптом пря­
мо назустріч нам з боку Обохова під'їхав ЗІЛ. Він
зупинився впритул біля моєї машини, блокувавши
ліві дверцята і затуливши нашу машину від тих, хто
їхатиме повз стоянку. З кабіни вантажівки вискочи­
ло двоє хлопців, які миттєво розкотили ушиповані
стрічки попереду і позаду «Жигулів». Потім один з
них став біля задніх правих дверцят, а другий — біля
правих передніх. Вікно біля юриста, як ми і домо­
влялися, було ледь відкрите. Один з нападаючих
витягнув з кишені газовий пістолет і вистрелив у
салон.
Думки працювали з шаленою швидкістю. Поба­
чивши пістолет, я одразу ж збагнув, що небезпека
не смертельна. Поки що. Ще до їхнього пострілу я
встиг двома кулями висадити лобове скло свого
автомобіля, адже відчинити дверцята й виплигнути
з машини не можна було через хитромудро по­
ставлений ваговоз. За мить через увільнений прохід
вискочив на свіже повітря. Зауважу, що увесь цей
час я не дихав. І правильно робив, бо труїли нас, як
потім з'ясувалося, нервовопаралітичним газом.
З пістолетом у руці я підскочив до того з напа­
даючих, що стріляв, але за кілька метрів позаду з
того місця, де нікого не мало бути, я почув не­
сподіване: «Стій! Стріляю! Кинь зброю!» Кидати
зброю я не збирався. Одним стрибком відскочив на
кілька метрів ліворуч, потім знов стрибком під­
скочив до того з двох нападаючих, що був ближче,
і, приставивши дуло до голови, нарешті подивився
на людину, що так нахабно мені погрожувала. Це
був кремезний сорокарічний чоловіку тільняшці —
ніби тільки зійшов з кіномайданчика, де знімався
американський бойовик. До того ж в руках у нього
була зброя мало кому відомої марки — автома­
тичний пістолет Сгечкіна. Такі були штатною зброєю
наших механіків-водіїв, такі й ми при нагоді по­
любляли носити, поки нас не озброїли майже

МАЛЕНЬКЕ ДЕРЕВО В
КОРІНЬ РОСТЕ
Приємна новина для
тих, хто на зріст не
вдався! Соціолог з
Мюнхена Ютта Пзе
дійшла висновку:
«Маленькі чоловіки у
коханні —хоч куди!»
Вони володіють
особливою мужністю,
силою і потягом до
сексуальних
експериментів.
Обожнюють високих на
зріст жінок і зовсім
молоденьких дівчат.
Прикладів тому є
багато, але ми згадаємо
хоча б Чарлі Чапліна
(160 см). Його
улюблений вік був 15 17 років. Коли він
одружився востаннє,
Чапліну було 54 роки, а
нареченій Уні О’Ніл —
сімнадцять. Цей
легендарний і
щасливий шлюб
подарував їм 8 дітей.

іграшковими АКСУ. Я знав, зі «стечкіним» краще не
жартувати, але в мене був непоганий щит. Раптом
смугастий супермен одиночним пострілом пульнув
нам під ноги, й мій «щит», наче підкошений, упав. У
мене була лише секунда для того, щоб натиснути
на гачок.
Життя всіх нас робить вбивцями. Важко знайти
людину, що не була б тією чи іншою мірою причет­
ною до вбивства. Навіть новонароджені.Життя ви­
будовує такі дивні ланцюги. Може, я б ніколи цього
і не втямив, якби не одна дуже давня історія.
Я їхав до діда. Мій «Жигуль» біг, мов казкова
лань. Настрій в мене був пречудовий. Раптом я
побачив на узбіччі «Жигулі» того ж кольору і тієї ж
модифікації, що й мої. Біля машини бігало двоє
малят, а поруч стояла каністра. Водій просив допо­
могти бензином.
Ні, я ніколи не давав бензину, але сьогодні був
гарний настрій, бо тільки вчора увечері в мене на­
родився син. Я, власне, тому і їхав до діда, щоб
забрати батьків, яким треба було підготувати все,
що треба, бо тещі я, звичайно, довіряв, але на неї не
покладався. Отже, я дав бензину. А через три годи­
ни, вже на зворотньому шляху, я побачив біля Обухова автомобіль-двійник. Він лоб в лоб зітнувся з
«ікарусом» Київ — Мозир. Я зупинився, щоб з'ясу­
вати, що сталося, бо відчував себе якимось чином
причетним до цієї аварії. На диво, усім керував
капітан, якого я добре знав, бо нещодавно (років зо
три до того) писав про нього замальовку, коли був
на практиці в Іванківській районній газеті. Він мені
й сказав, що всі четверо, в тому числі й двоє дітей,
розбилися.
Отже, причетність безсумнівна. Але ж я цілком
міг і не встановити цього зв'язку, як робив і роблю
в безлічі інших випадків.
Саме тоді я зрозумів, що об'єктивно не існує ані
добра, ані зла. Що в кожному вчинку є певна кіль­
кість добра і зла. Скажімо, в моїй допомозі бензи­
ном. У роботі того акушера. Ми робили добро, а
сіяли зло. Ми бачимо те, що бачимо, або те, що
хочемо бачити. Саме тому нам так легко вдається в
разі потреби виправдати будь-який свій вчинок і
засудити чужий. Просто інший кут зору.
Ось і тепер у мене був свій кут зору. Як колись у
Афгані чи недавно в літаку, я просто натиснув на
гачок, і навіть встиг подумати, що має настати час,
коли доведеться платити за всі влучні постріли. За
мої міцні нерви, гострі очі й надійні пальці. Але
перед ким? Перед собою виправдаюся. Перед ін­
шими? Але людський суд — не суд, а лише гра
світла на гранях вчинку. Перед Богом? А чи існує
уособлення добра, якщо не існує самого добра? Чи
не тому творці релігій і створили рівне добру зло,
яке не можна перемогти?
Отже, я скористався своїм шансом і розрядив
три набої втільняшку, наповнену м'язами і тельбу­
хами. Я не бачив перед собою людини. Лише мі­
шень. Як і тоді в літаку, я вистрілив тричі. Страх
посилює потребу втричі. А між іншим, в пістолеті
лише два патрони залишилося. Для ймовірної битви
це ніщо.
Я не знав, з якого боку чекати атаки. І не мав
подальшого плану. Зараз треба було зробити п'ять
стрибків і забрати «стечкіна»,тримаючи в полі зору
трьох неозброєних бандитів, які так само кинулися
до пістолета. Якщо він був їхньою єдиною вогне­
пальною зброєю, то, не заволодівши ним, вони не
матимуть жодного шансу навіть на відступ. А з ін­
шого боку, якщо вони встигнуть раніше, то й мені
не жити.
Звичайно, це мій сьогоднішній пост-аналіз, який
доводить, що я діяв хоч і автоматично, але абсолют­
но правильно. Ми вдвох з одним із бандитів опини­
лися за кілька метрів від пістолета. Можливо, я міг
би встигнути схопити зброю раніше, може, мені
досить було вдарити ногою суперника, і він би спа­

сував, але ціна спроби була надто велика. Неточний
рух — і я мрець. І я натис на гачок... За всіх умов
у ПМ залишався один патрон. А раптом у «стечкіну»
їх не було зовсім? Ні, я про це не думав, я просто
натис лише один раз, хоча там у літаку я вистрілив
двічі. І схопив омріяну зброю.
Коли за мить по тому я з двома пістолетами в
руках підвів голову, щоб оглянути поле бою, карти­
на була жахлива: четвертий, який, як я потім зро­
зумів, вискочив з будки, вихлюпнув на мою автівку
відро бензину. Залишалося лише черкнути сірни­
ком, як машина з моїми непритомними друзями
злетить у повітря.
Я безсило опустив руки. Але тут загуркотів ЗІЛ. і
я збагнув, що поки поруч з «Жигулями» стоїть ЗІЛ,
бандити нічого не зроблять, бо вибухне і їхня «тач­
ка». їм потрібно було кілька секунд, аби від'їхати на
десять метрів. Я не дав їм цього часу. Я вистрілив у
ліве переднє колесо та у бак. На щастя, «стечкін»
стояв на одиночних пострілах. На щастя, бо цю
зброю, коли вона стріляє чергами, важко утримати
на цілі, особливо після ПМ. До того ж набої ви­
тікають з шаленою швидкістю.
Нападники зрозуміли, що з цієї миті ЗІЛ їм ні до
чого.Треба було думати про втечу. Але, схоже, лише
одному з п'яти це прийшло до голови. Інші не втра­
чали надії взяти мене.
Раптом, наче з неба впала, на стоянку влетіла
«Волга», а ще за секунду з іншого боку вїхали
«Жигулі». З машин вискочили з півдесятка цивіль­
них зі зброєю. Двоє з них кинулися до мене.
Повірте, найважче було збагнути, чого вони хо­
чуть. Якби то була міліція при формі, то я б з полег­
шенням зітхнув. Якщо це бандити, то і з ними можна
буде спробувати домовитися.
Я кинув собі під ноги зброю.
Один з озброєних людей підійшов і нахилився до
пістолетів. Я миттєво вихопив його ПМ і знов, як і
кількома хвилинами раніше, поставив перед собою
живий щит.
— Впадеш на землю — стріляю в голову,— по­
передив я свого бранця, навчений минулою невда­
чею.
Та в цей час на стоянку вкотилася неквапом біла .
«Волга». Поруч з водієм сидів Ш.
— Що з машиною і з людьми? — запитав 111,
вийшовши із свого білосніжного лімузина.
— Газом отруїли, треба терміново до лікарні,—
пояснив я і побачив, що та куля, якою стріляли мені
під ноги, рикошетом пробила дверцята. Бідна ма­
шина.
Ш. дав команду швиденько все зробити і повіз
мене до Києва. По дорозі я коротко переповів колі­
зію нерівного, але переможного двобою, не забу­
ваючи наголосити, що тільки така спритна йдосвід­
чена людина, як я, могла не просто залишитися
живою, а й фактично полонити цілу банду.
— Я бачив лише, як ти спрацював з нашим хлоп­
цем,— відзначив !І1— То було геніально. Я якось
не подумав, що ти можеш наших сприйняти за
чужих.
— Одне мені не зрозуміло,— зізнався я,— чому
така неадекватна реакція? Хлопець щось вкрав,
його впіймали, батьки привезли викуп, а їх — газом.
— З того все і почалось. Я з'ясував, що хлопець
зробив спробу втекти. Його охороняв один боєць, а
ще на квартирі була баба одного з тих, хто має
право голосу в цій групі. Так от саме цій бабі він
зіпсував обличчя гарячою праскою. А потім цією ж
праскою (а може, перед цим) проломив голову
охороннику.
Все це сталося за годину до призначеного часу
викупу. Хлопець утік. Ось і захотіли, напевне, взяти
вас. Не знаю, що з вами збиралися зробити. Пів­
години тому я одержав цю інформацію і поспішив
на фінал.
— Дякую за прагнення допомогти,— холодно

«СЕКСУ ІВ НИХ НЕМАЄ!»
Саме до такого
висновку дійшов
письменник Віктор
Астаф’ев. Принаймні
так виходить, якщо
простежити логіку його
висловлювання в газеті
«Правда»: «Якщо на
Заході астрологією,
хіромантією, дияволом
цікавляться лише
окремі особи, то в нас це
викликає поголовний
інтерес. Так само, до
речі, як і секс».

Н а сторінках 14—20
вміщено живописні
роботи Ю рія КОХ А із
циклу «Львівські жінки»,
створені протягом
1980— 1991 років.

подякував я, гордий з того, що і тут не дав йому
зробити собі вартісної послуги.— Я звик поклада­
тися на свої сили. Але якби знав, що приїдете ви зі
своїм батальйоном, то обов'язково залишив би й
для вас роботу.
Ш. розреготався. Не можна сказати, щоб він
належав до людей щирих. Навпаки, він був з іншої
породи. Але цей захват моїми бойовими подвигами
був абсолютно щирий.
— Не знаю, що з тобою й робити,— розмір­
ковував Ш.— Ти мене дуже влаштовуєш, полюючи
за інформацією, але, з іншого боку, я б із задово­
ленням віддав під твою руку своїх дурноверхих
головорізів. Подумай, може, й справді зміниш ам­
плуа?
— Ви хочете сказати, що з тією справою вже
владналося? — Я мав на увазі діло, заради якого
мене, власне, й наймали.
Ш. узяв на себе миротворчу роль. Він робив
послугу якомусь із крил мафії. Мене ж у цій історії
хвилювало лише одне — як би так зробити, щоб хоч
ці не почали зі мною зводити рахунки. Бо знайти
мене, знаючи номер моєї машини, неважко.
— їхній перший секретар хоче на твою честь
влаштувати банкет,— повідомив 111., поклавши
трубку.— Як ти на це дивишся?
— Мене у всій цій історії цікавить лише одне:
щоб у мене не стріляли. Дуже не люблю, коли на
мене полюють,— зізнався я. Радість від вдалої ран­
кової гімнастики для вогнепальної зброї розтанула,
наче туман.
Передусім я вирішив оформляти квартиру на Б.
Для цього їй потрібно було сходити додому і взяти
різні документи й довідки. Уникнути зустрічі з бать­
ками не вдалося. Б. прийшла до мене абсолютно
знищена.
— Краще б я туди не ходила,— плакала вона,—
тепер хоч у зашморг лізь. Матуся сказала, щоб і
ноги моєї там не було, бо я зганьбила всю сім'ю. Що
я остання сучка. І зовсім не думаю про батька, а
лише про задоволення примітивних потреб.
— Тебе надто обходить те, що про нас думає
матінка? — вдавано здивувався я.— Чи вона знає
щось про нас? НІІТому її думки й міркування мож­
на не брати до уваги.
Я заспокоював Б., а сам думав, що коли залишу­
ся живим, то згадуватиму все це, як давню приємну
казку. Бо й справді: за вікном триголове зло, а поруч
у ліжку заплакана принцеса.
— Добре, що ти вчасно,— похвалив мене 111. так,
ніби я тільки те й робив, що запізнювався.— Твої
друзі у військовому госпіталі. З ними все гаразд.
Вітаю! Ти уник приємного спілкування з нервовопаралітичним газом. Дивно, як це ти так чітко від—
реагував. Наче досвідчений «зелений берет». А ще
тебе хочу порадувати: цієї ночі в готелі «Десна» в
Чернігові було вбито пілота того літака, який нещо­
давно спалили. Спочатку вбивство одного пілота.
Потім знищення літака.Тепер знову вбивство. Та ще
яке!Ти їх знав, ти літав наїхньому літаку, от і спробуй
розв'язати цю загадку. До поїздки в Москву в тебе
є тиждень. Покрути цю ідею. Все, що треба, до твоїх
послуг. А тепер мерщій на банкет. Трохи попиячимо
на похоронах трьох «романтиків з великої дороги».
Тільки не забувай, що двоє з них на твоїй совісті.—Ш. розреготався. Як на нього, це був хороший жарт.
Нехай жартує. Головне, що в цій гнилій ситуації
з'явився в мене шанс не захищатися, а нападати.
Що стосується нападу, то в мене з цим завжди було
краще.
(Д алі буде)

СЕ
ПРО
СЕКС
МОЖНА Й
ЗА В ’Я ЗА Т И
Ж іночі перса можуть
дивувати не лиш е
об’ємами чи вагою, а
й ... довжиною. 1 б’ють
вони по колінах не
лиш е літніх, а й
молодих жінок.
Незвичайною
довжиною грудей
знамениті, приміром,
деякі африканські
племена. Ж інкам
нічого не залиш ається,
як закидати перса за
плечі, щоб вони не
заваж али працю вати.
КОМ У

що...

Згадані тут африканки
практично не мають
шансів на
прихильність
чоловіків
монголоїдної раси.
Довгі груди, на їхню
думку, то потворні
деформації. Інша річ,
коли жінка має
хлопчачу стрункість і
ледь позначені
молочні залози.
НАЙТИПОВІШ І
ОРГАЗМ И
Кінзі розрізняв за
інтенсивністю шість
типів чоловічого
оргазму. Звичайний,
характерний для 45%
дорослих,
супроводжується
напруженням усього
тіла. Зустрічаються
також короткочасні
конвульсії чи
напруження в ногах,
посмикування рота,
рук або інших частин
тіла. Найтиповіший —
це оргазм з кількома
спазмами і з невеликим
викиданням сімені.

іншому — внаслідок
нещасливого випадку,
один з яких описав
Робертс у
дослідженні «Клінічна
хірургія» (том 15).
Одна жінка впала на
сходах, і до її піхви
потрапило через
сідницю мітлище.
Цього не помітили ні
жінка, ні лікар, який
надавав їй допомогу.
Лише через три місяці
вагінальні виділення
змусили нещасну
звернутися по
допомогу. Стороння
річ була виявлена й
вилучена.
ХТО Ц А Р ПРИРОДИ?
Людина — скаже
кожен. 1 помилиться,
бо наша мова про секс.
Статеві органи людини
не є ні найбільшими, ні
найпристосованішими
для кохання... Її
можливості в зляганні
перевершуються
багатьма тваринами. 1
найплодовитіша — не
вона. Якщо змії
полюбляють
некрофілію, куниці
вважають нормою
згвалтування, а морські
свинки — груповий
секс,— і ніхто з них не
відчуває при цьому
пригнічення чи
гризоти, то людина
здебільшого не може
переступити через
власну огиду, моральні
засади чи громадську
думку. Отож людина,
поза сумнівом, є
сексуально
найобмеженішою
з-поміж усіх
представників
тваринного світу.
Н А Й П ІЗ Н ІШ І
О РГ А ЗМ И

У своїх дослідженнях
Кінзі називав жінок,
які зазнали першого
оргазму, лише
сягцувши 50 років.
Однак слід зазначити,
що відсутність
оргазму зовсім не
вказує на відсутність
сексуального почуття.
Багато жінок вважає
подружнє життя
нормальним і не
відчуваючи оргазму.

НЕДОНОШ ЕНЙ
МІТЛИЩ Е

10 С Е К У Н Д —
І В ДА М КАХ

Нерідко лікарям
•доводиться діставати
з піхви зовсім
сторонні речі. В
одному випадку вони
потрапляють туди під
час мастурбації, в

Цікаво простежити, як
швидко чоловіки
реагують на сексуальну
стимуляцію. З а
свідченням Юнзі 6,5%
чоловіків досягають
оргазму менш ніж через

десять секунд. Для
чверті перевірених осіб
вистачило хвилини.Дорослі, випробувані
чоловіки «тримаються»
довше за хлопчиків.

поступалися залізній
палиці, а в стані
ерекції могли
витримувати
підвішений на їх
кінець бушель зерна.

13 ДЮ ЙМІВ —
ХТО БІЛЬШЕ?

СО БА КА —
ДРУГ Л Ю ДИ Н И

За літературою та
легендами людський
пеніс може вирости
до яких завгодно
розмірів.
Малиновський у
«Легенді про
Інувайла» о'писав
голову клану з
дивовижно довгим
органом. Коли жінки
його племені
розчищали землю чи
пололи, він ставав за
загорожею і
просовував свій орган
в зручну щілину. Пеніс
звивався на землі,
немов змія, а коли
жінки йшли купатися,
переслідував їх у воді,
немов вугор.
Врешті-решт вождь
покинув село,
відрізавши
попередньо фалос та
яєчка. Впавши на
землю, яєчка
перетворилися на
великі кам’яні кулі, а
пеніс — на
шоломоподібний
загострений корал.
Багато довгих фалосів
змальовано в «Тисячі і
одній ночі». В інших
оповідках є опис
«зеба», що міг
сперечатися з
органом віслюка чи
слона. Відома також
історія про чоловіка,
який забажав мати
великий пеніс. Зеб
продовжував рости
доти, доки став
нагадувати горлянку,
що лежить між двома
гарбузами. Тягар був
таким великим, що
цей чоловік не міг
більше стояти.
Абсолютні
перебільшення
характерні й для
порнографічної
літератури всіх часів.
У «120 днях Содому»
де Сада Геркулес
похваляється пенісом
довжиною 13 дюймів.
Китайська література
подає не менш разючі
зразки органів
«дивовижної
довжини», «більші за
морський огірок» або
надто товсті, аби
жінка могла обхопити
їх своїми пальцями.
Потужністю ці
монстри не

У китайській казці
XVII століття
«Джоу-пу-туан» є звіт
про трансплантацію
пеніса. Великий Медик
на запитання Вченого,
як м ож на збільшити
орган, роясню є, що
володіє методикою
пересадження
збудженого органу
собаки. Організували
парування пса та суки.
В розпал акту В еликий
Медик відтинає пеніс
пса і, розрізавши його
на частини, вш иває в
розсічений орган
людини, яка заж адала
більшого пеніса.
Я К Ж ІН Ц І С ТА ТИ
Ч О Л О В ІК О М

Дуже просто. Але для
цього їй спочатку
треба стати
черв'яком. Т| з них,
що належать до виду
сулліс, після
відкладання яєць
стають чоловічими
особинами. Вустриця
також має властивість
змінювати стать —
але в залежності від
температури: при
20-22’С «чоловік»
щороку стає
«жінкою», а при
14-16‘С — один раз на
3 - 4 роки.
Таким чином і
черв'яки, і вустриці
давно знають
відповідь на
запитання, яке
хвилювало ще древніх
греків: хто дістає
більшу насолоду від
сексу — чоловіки чи
жінки,— бо
спробували
паруватися з обох
боків.
НАСОЛОДА
БЕЗ НАСОЛОДИ
Коїтус резерватус,
тобто коли чоловік
вводить свій пеніс у
піхву жінки, але не
бажає еякулювати,
практикувався з
різноманітних
релігійних, моральних,
запобіжних та інших
причин. Першим його
пропагандистом був
доктор Еліс Стокхем з
Чікаго наприкінці XIX
століття. Він писав:
«Прояви ніжності

дають насолоду без
фізичної чи розумової
втоми; пестощі
призводять до міцних,
але контрольованих
обіймів. Дві істоти
зливаються і досягають
величезної духовної
насолоди. Цей союз
може
супроводжуватися
повільними,
контрольованими
рухами — так щоб
хтиві поштовхи не
перевищували межі
м’яких відчуттів.
Якщо нема бажання
заводити потомство,
таким чином можна
уникнути шаленства
оргазму. Якщо кохання
взаємне і якщо союз
триває вже досить
довгий час, цим
досягається насолода
без емісій і оргазмів.
Через певний час тіла
розслабляються,
духовний екстаз
посилюється, і
коханцям
відкриваються нові
обрії. Книга доктора
Стокхема була
затаврована медиками
Англії та Америки.
Трохи згодом деякі
сексологи схвалили
запропонований метод.
НАЙВСЕО ХВАТНІШ ИЙ
П ІДРУ Ч Н И К

Таким донині
вважається
«Насолода від сексу»
Алекса Комфорта,
видана з
підзаголовком
«Керівництво до
занять коханням для
гурманів». Книга
містить 32 кольорових
і більше сотні
чорно-білих
ілюстрацій, що мають
допоміжний, а не
збуджуючий
непристойний
характер,
притаманний
порнографічним
знімкам.

СЕ
ПРО
СЕКС

ВЗЯЛА
БЯБАН
АУРУ
і

і1

(і

U
s
2
o

g
«
O

S -e -

Ця добірка сороміцьких пісень взята нами із збірника «Український фольк­
лор. Сороміцькі звичаї, казки, пісні, приказки, загадки і лайки», що вийшов
1898 р. в Парижі в серії«Криптандія»(таємне). Ініціатором видання був відомий
український етнограф, фольклорист, антрополог і археолог Федір Кіндратович
В о в к (1 8 4 7 -^ і9 і8 ) . Учень П. П .Чубинського,другІ.Я.Ф ранка, В. М. Гнатюка(до
речі, вони були активними помічниками Вовка в збиранні текстів, що надає
виданню додаткової ваги й авторитету), Ф . К. Вовк, як і його знамениті вчитель
та приятелі, відзначався неабиякою широтою зацікавлень. Йому належить ряд
відкриттів міжнародного рівня. Не випадково Ф . К. Вовк був почесним членом
багатьох наукових товариств, доктором Сорбонни, кореспондентом тогочасних
престижних видань, що виходили як у Росії, так і за її межами. У 1912 році на
Міжнародному антропологічному з'їзді у Ж еневі Ф . К. Вовк був нагороджений
міжнародною премією Кана.
Звичайно, сороміцький фольклор у науковій біографії Ф . К. Вовка — лише
епізод. Але епізод важливий, інакше б Ф . К. Вовк не взявся за реалізацію цього
проекту. Іншими словами, участь відомого вченого у формуванні згаданого
збірника, треба думати, диктувалася розумінням, що, в даному разі, без со­
роміцького фольклору уявлення про ментальність будь-якого народу, в тім
числі й українського, було б не повним. Тим більше, що т. зв. сороміцький
фольклор не є виявом, скажімо, розпусти чи бажання будь-щ о зняти табу з
інтимної сторони лю дського життя. Читаючи цю добірку, ви, звичайно ж,
відзначите такт, із яким описуються гріховні діла героїв цих пісеньок, які, до
речі, виконувалися обов’язково в дорослій компанії. Але обстановка навіть при
цьому була такою, що здебільшого допускалися лише натяки, відповідна об­
разність (свекор, пекло, ковбаска, червоний буряк, біле тіло, пуп, ножик, ніжка,
котик, жила, вовна, дірка, стручок, маківка, ф и тя-м и тя і т. ін.). Серед пісень
легко впізнаю ться весільні пісні ("Випили п и ви ...”, «У поповій гречці», «Ой
горілки, свату, горілки...» та ін.), жартівливі, ті, що виконуються під час танцю.
Трапляю ться, звичайно ж, і «круті» тексти ("Заганяйте квочку в бочку...” і под.).
Окремі з пропонованих пісень давно «легалізовані» нашими письменникамикласиками. Так, читаю чи пісню «Щ о ти маєш під намистом...», ви одразу ж
пригадаєте «Ніч перед Різдвом» М. В. Гоголя, зокрема, розмову дяка з С о ло хою, коли дяк кілька разів запитує: «А что зто у вас, великолепная Солоха?», і
при цьому доторкається тод о Солош и ноїруки,тод оїїш иї.«Н еизвестно,— пише
М. В. Гоголь,— к чем у бьі теперь притронулся дьяк своими длинньїми пальцами, как вдруг посльїш ался в дверь стук и голос козака Чуба». М. В. Гоголь умів
інтригувати читача, «вводячи» стук Чуба в найпікантніший момент...
У кожного народу є своя «К ам а-Сутра»— книга, яка поетизує інтимні стосун­
ки. Українська сторінка в цій книзі приправлена трохи грубуватим гумором, який
диктується скромністю й сором'язливістю українця — з одного боку і його зм и словістю — з другого. Цим, власне, український сороміцький фольклор цікавий.
Микола СУЛИМА

*

Прийшов Клочко
Під віконечко
Та й кличе..,
Підняв запаску,
Вийняв ковбаску,
Та й тиче!..

Кулик чайки питає:
«Чи вже, серце, світає?»
— Іще, серце, іщ е-щ е,
Присунемося ближче ще:
Нехай наші пупці
Полежать у купці,
Нехай наші животи
Наберуться страмоти!

Пішли дівки по корови,
Натрапили на бики.
Взяли бика за табаку:
«Давай, бику, молока!»

W

У поповій гречці
Баран на овечці,
А кінь на кобилі,
А князь на княгині.

Тупу, курочки, тупу:
Чотирі ножечки в купу;
А п’ята коротша,
Од меду солодша!

Роди, Боже, жито
На корінь корнистий,
На колос колосистий!
Ой наша дівчина мала
Навстоячки жито жала,
Навлежачки хлопцям
Поцьки давала!

У Києві на дзвониці
Чернець лежить на чорниці:
Та так чернець спасається,
Аж дзвіниця хитається.
— Що ти робиш, ченче?
— Спасаюся, серце:
Всередину гріхи пхаю,
Щоб не вийшла душа з раю.

з в к о

х а н а
В С О Н

«Де ви мене, люде, поведете,
Де ви мене спати покладете?»
— Поведемо до току,
Постелемо осоку,
Постелемо околоти,
Щоб швиденько проколоти!

Ой у полі грушка не трушена
Ще ж наша дівочка не ворушена!
Хто ж тую грушечку потрусить
Той нашу дівочку поворушить!

Темного лугу калина,
Доброго роду дитина,
Сім літ по ночах ходила
При собі красу носила:
Купці купували — не продала,
Хлопці просили — не дала;
Ноги шовком зв’язала,
Для свого Йвася держала!

Ой горілки, свату, горілки,
Да було ие брати в нас дівки,
Да було не вертіти їй дірки!
А то хто хотів, той вертів,
А кому боліло — той терпів!

Як же ти піп, піп,
То веди мене в біб, біб,
В зелененький!
Вирви ж мені стручок
Повний пучок
Зелененьких!
Як же ти дяк, дяк,
То веди ж мене в мак, мак
Червоненький!
Вирви ж мені маківок
Повний подолок
Червоненьких!
Як же ти коваль, коваль —
То ти мене поваль, поваль,
Та й підкуй!
А як ти не зумієш
Та й не розумієш —
То й не псуй!

Ти то, дівче, ти то винна,
Ти б то дати не повинна!
— Як не дати, як він просить,
Аж до Бога руки зносить!
Ти Гриць, я Маринка
В тебе яйця, в мене ринка;
Підем собі на долинку,
Будем яйця бить об ринку.

«Що ти маєш під намистом,
Чернице-сестрице,
Чорненькая, молоденькая,
Чернушечко, моя душечко?»
— «Шию маю, отче Дмитріє,
Архієрею, владико,
Митрополите!..»
«А що маєш нижче шиї,
Чернйце-сестрице...»
— «Цицю маю, отче Дмитріє...»
«А що маєш нижче циці,
Чернице-сестрице,..»
— «Пупа маю, отче Дмитріє...»
«А що маєш нижче пупа,
Чернице-сестрице...»
— «Пекло маю, отче Дмитріє...»
«Дай же мені того пекла,
Нехай всуну свого свекра,
Ч ернице-сестрице...»
— «Благословіть, отче Дмитріє,
Архієрею, владико,
Митрополите!..»
Випили пиво, викотили бочку,'
Викивали, виморгали в пана свата дочку:
Положимо спати на білій кроваті!
Ми ж її не манили, сама вона хтіла
Червоного буряка до білого тіла.

Курва, не давай дурням:
Затикай клоччям, та давай хлопцям!

«Ой, мамцю, мамціо,
До комори ведуть!»
— Цить, доню,
Тобі меду дадуть!
«Ой, мамцю, козак
На мене лізе!»
— Цить, доню,
Він тебе не заріже!
«Ой, мамцю, вже й ножик виймає!..»
— Цить, доню, він боже думає.

Е-е, чи не плачеш ти?
І матері чи не скажеш ти?
— Коли б я казала,
То я б тобі й не давала!

W

Мій плуг не оре,
Цілини не бере?!
Заліза тупиї,
Бо літа молодиї!

Заганяйте квочку в бочку,
А курчата в вершу;
Признавайся, Марусю,
Кому давала спершу?
— Давала Хомі,
Ще буде й тобі;
Давала попові,
Давала дякові,
Давала піддячому —
ІЦе й по-собачому!..

Сорока рака носила,
Теща зятя просила:
«На тобі мірку маку —
Зроби дочці признаку!
На тобі мірку перцю —
Пригорни дочку до серця!»
W

Дівчина біла,
Де ти поцю діла?
— Дала ш евцям на виправу,
Щ оби ся не засмерділа!

Я у батька була,
Понеділкувала!
Дала тром заразом,
Таки дівка була!
Графи ка
Володимира КО С ТИ Р К О

Фото Ігоря МАКСИМОВА U 5 P

(П оки пані де Сент-Анж та Дольмансе читали свої лекції,
атмосфера в будуарі стала спокійною; жінки, прикриті прозо­
рими накидками, розмістилися, напівлежача, на канапі, а Доль­
мансе розсівся біля них у просторому кріслі).

ЕЖЕНІ. Але ж е чесноти і чесноти. Щ о ви скажете, при­
міром, про благочестя?
ДОЛЬМАНСЕ. Яку вагу має ця чеснота для людини, кот­
ра не вірує в Бога? Нумо, поміркуймо розваж ливо, Ежені.
Спробуймо точно визначити, що ж це, власне, таке — р е­
лігія. О чевидно, це угода, яка поєднує людину з Творцем і
зобов’язує її виявляти через культові ритуали вдячність за
своє існування, одерж ане в дар від отого виш нього автора.
ЕЖЕНІ. Навряд чи можна дати їй кращ е означення.
ДОЛЬМАНСЕ. От і гаразд! Отже, якби ми довели, що
людина завдячує своє існування лиш е законам, які одвіку
діють у природі, якби ми довели, щ о людина живе на цій
планеті; відколи виникла сама планета — як дуб, як лев, як
мінерали, заховані в її надрах — і являє собою лиш е про­
дукт, необхідний для життєдіяльності планети, і не завдячує
свою появу на світ нікому; якби ми довели, що так званий
Бог, котрого йолопи вважають за єдиного творця і майстра
усього сущого, є не щ о інше, як пес plus ultra людського
розуму, як теоретичний конструкт, створений у ту мить,
коли цей розум зайш ов у безвихідь і шукав з неї виходу;
якби ми довели, щ о Бог не потрібен ані людям, ані природі,
яка завжди в діяльності, завжди в русі і сама володіє тією
могутністю, щ о нею, на думку йолопів, нагороджує її Бог;
якби ми дійшли неминучого висновку, що неможливо при­
пустити існування такої нездарної істоти, бо то була б найнедоладніша з усіх можливих істот, адже працювала вона
тільки один день1, а потім мільйони століть била байдики; і
якби ми все-таки припустили, щ о Бог існував таким, яким
зм альовує його нам Святе П исьмо, то така істота була б
гідною зневаги, бо ж Він дозволяє зло на землі, хоча завдя­
ки своїй усемогутності міг би його знищити; якби все це,
повторюю, можна було довести, а цього й доводити не
треба, настільки воно очевидне, то невже ви гадаєте, Еже­
ні, щ о благочестя, яке має поєднувати людину з цим безпо­
радним, бездіяльним, ж орстоким і нікчемним Творцем, є
чеснотою необхідною?
ЕЖЕНІ (до пані де Сент-Анж). Щ о він говорить? Невже,
люба подруго, існування Бога — химера?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. І одна з найпустіших, найзанудніших химер — у цьому м ож еш не сумніватися.
ДОЛЬМАНСЕ. Треба зовсім утратити глузд, щоб зберег­
ти в неї віру. Страх одних і слабкість інших, Ежені, призвели
до створення цього бридкого фантому, не потрібного для
зем н ої системи, бо він завдав би їй непоправної шкоди,
адже його промисел, щ о має бути справедливим, ніколи не
зміг би поєднатися з несправедливістю, невід’ємною від
законів природи, тому щ о Він постійно прагнув би добра,
тоді як природа терпить добро лиш е в тих випадках, коли
Продовження. Початок — «Лель», № 4.
1 Згідно з Книгою Буття Бог трудився трохи довше —протягом тижня. Хоча й
тиждень ніщо порівняно з мільйонами століть (прим, перекладача).

воно потрібне для врівноваж ення зла, щ о служить її зако­
нам; він мав би діяти постійно, і природа, для якої безп е­
рервність ди — один з найголовніш их законів, неминуче
увійшла б з ним у безперервне змагання і суперечність.
Але, скажуть мені на це, Бог і П рирода — одне й те саме.
Твердити таке — чи не абсурд? Річ створена нікола не то­
тожна з Творцем: хіба можливо, щ об годинник не від­
різнявся від годинникаря? Так то воно так, скаже мені
інший опонент, але ж Природа — ніщо, а Бог — усе. Щ е
одне безглузде твердження. У Всесвіті неминуче мають
ісінувати дві речі: діяч-творець і створений індивід. Але хто
він — отой діяч-творець? Ось єдина проблема, щ о її слід
р о зв’язати; ось єдине питання, на яке ми повинні дати
розумну відповідь.
Якщо матерія діє, рухається, утворюючи невідомі нам
сполуки й комбінації, якщ о рух споконвіку властивий м а­
терії, якщо сама матерія, начинена енергією , м ож е твори­
ти, виробляти, зберігати, підтримувати, врівноважувати в
неозорих просторах космосу всі небесні тіла, які вражають
наш зір і вселяють нам захват і подив своїм монотонним,
незмінним рухом — чи ж є потреба в такому разі шукати
рушійну силу за межами всього цього, адже властивість дії
невід’ємна від самої природи, а природа — то не щ о інше,
як матерія в дії? Хіба ваш а бож ественна хим ера прояснить
хай там що? Я не вірю, щ о хтось мені це доведе. П ри­
пустімо, я помиляюся в питанні про внутрішні властивості
матерії, але в такому разі переді мною одна проблема. А
чим допоможете мені ви, пропонуючи свого Бога? Ви тіль­
ки підкидаєте мені щ е одну н ерозв’язану задачу. Н евж е ви
хочете, аби я визнав — з огляду на те, щ о я чогось не
розумію — існування речі, яку я розумію щ е м енш е? І хіба
догмати християнської віри, які я зараз піддам аналізу, до­
поможуть мені пізнати сутність ваш ого жахливого Бога?
Розгляньмо бодай побіжно, як нам змальовує його Святе
Письмо.
Хіба я можу бачити в Богові цього непривабливого куль­
ту щ ось інше, аніж істоту непослідовну й дику, котра сьо­
годні створює світ, а завтра кається за сво є творіння? Хіба
можу я бачити в Ньому щ ось інше, аніж істоту відверто
слабку, котра так і не зуміла сформувати людину за тим
планом, який собі накреслила? Адже будучи витвором Бо­
га, людина забрала над Ним неабияку владу, вона може
гудити його — хай і прирікаючи себе на довічні муки. До
чого ж слабке створіння — ваш Бог! Як ж е так? Він зумів
створити все, щ о ми бачимо, але не спромігся зліпити
людину за своїм образом і подобою. Але, відповісте ви мені
на це, якби він витворив її такою, то людина не могла б
робити вибір між добром і злом. Яка банальність! І чому б
то людина мала навчатися добра від Бога? Кращ е б Він
створив її первісно доброю, і тоді вона ніколи б не могла
чинити зла. І тільки в Такому разі творіння було б гідне
називатися богоподібним. А цей Бог дав людині м ожли­
вість вибору — і цим зробив її безпорадною проти спокус.
І він чудово знав, що з цього вийде — адже мудрість Його

26

незглибима. Отже, очевидно, що він просто розважається,
віддаючи на згубу власне творіння. І це Бог — та це ж
справжнє страховище! Лиходій, якого не любити, а нена­
видіти слід, гідний найнещ адніш ої помсти! Не дуже вдово­
лений зі своїх вишніх трудів, він топить, він палить, він
проклинає людину — прагнучи в такий спосіб навернути її
до себе. Та все це ан ітрохиїїне змінює. Диявол, істота куди
могутніша за самого Бога, зберігає протягом усієїівічності
незалежність і владу, постійно кидає викликТворцеві усьо­
го сущого і знову й знову домагається успіху в розбещ у­
ванні отари, яку Всевишній забрав під свою опіку. Ніщо не
може протистояти впливові цього демона — а тим паче
людина. Щ о ж у такому разі думає грізний Бог, якому ви
поклоняєтеся? Він породив сина, єдиного сина, якого
створив вельми дивним для небожителя способом; бо зем ­
ному чоловікові властиво г р а т и жінок, тож він захотів,
щоб і його Бог робив те саме. І Бог послав людям з неба
істотну частину свого єства. М оже, ви гадаєте, щ о Боже
дитя явилося нам в осяйному промінні, супроводжуване
кортежем ангелів на очаху приголомш еного космосу?.. Аж
ніяк! Бог, чиїм призначенням було спасти світ, прийш ов до
нас із лона ю дейської дівки, у яслах, з яких годувалися
свині. Н епогану ж дорогу обрав він для своєї появи у світ.
Але які вигоди принесла нам Й ого висока місія? Коротко
проаналізуймо вчинки цього персонаж а. Щ о він говорив?
Що він робив? Які вишні настанови одержали ми від ньо­
го? Яку таємницю він нам відкрив? Яку догму закликав він
нас сповідувати? І нарешті — в яких діяннях проявилася
його велич?
Спочатку бачимо дитинство, про яке нічого не відомо,
потім прислуговування ж ерцям Єрусалимського храму до­
сить розпусного характеру — в цьому дарма сумніватися, а
далі ю ний ш ибеник зникає на цілих п’ятнадцять років, про­
тягом яких затруює свою свідомість маячнею єгипетської
школи, яку згодом приносить до Юдеї. Як тільки він там
з’являється, схиблений розум штовхає його на зухвалий і
відчайдушний крок: він проголошує себе Сином Божим,
рівним Отцеві, приєднавш и до цієї спілки щ е одного привида, якого називає Духом Святим, і запевняє, ніби ці троє
персон насправді являють собою одне неподільне ство­
ріння. 1 щ о більше ця безглузда містерія приголомшує ро­
зум невтаємничених, то наполегливіш е нахабний молодик
її проповідує: мовляв, прилучитися до неї — то велика за­
слуга, а заперечувати її — непрощ енний гріх. Він твердить,
що, будучи Богом, прибрав плотську подобу в лоні земної
жінки, аби спасти нас усіх, і незабаром, коли він натворить
незвичайних чудес, світ переконається в правдивості його
слів! І ось на одній з вечірок хитрун перетворює, як нам
оповідають, воду на вино, вкрай здивувавш и захмелених
глядачів. У пустелі він нагодовує кількох розбиш ак харча­
ми, які таємно приготували його учні. Один з тих хлопців
прикидається мертвим, і наш самозванець його воскре­
шає. Він підіймається на гору і там у присутності лиш е двох
чи то трьох приятелів показує кілька фокусів, які примуси­
ли б почервоніти найнездарніш ого із сучасних штукарів.
Завзято проклинаючи всіх, хто в нього не вірує, крутій
обіцяє царство небесне кожному, хто його послухає. Він
нічого не пиш е — з огляду на свою неосвіченість; говорить
дуже мало — бо не відзначається розумом; робить ще мен­
ше — бо не наділений ні силою волі, ні фізичною міццю, і
кінець кінцем, увірвавш и терпець представникам влади,
яким обридли його бунтівничі промови, хоч він і проголо­
шував їх вельми рідко, пророк-ш арлатан дозволяє розі­
п’ясти себе на хресті, перед тим переконавш и пройди­
світів, які до нього приєдналися, щ о кожного разу, як вони
його покличуть, він являтиметься їм з небес у вигляді риту­
ального хліба, який вони^аають з ’їсти. Молодика закатува­
ли, він не вчинив опору. Й ого вельмиш ановний Тато, отой
вишній Бог, якому він зухвало нав’язався в сини,не подав
йому найм енш ої допомоги, й сердегу спіткала лиха доля,
як і двох злодіїв, чиїм поводирем йому випало бути в о с­
танні хвилини свого зем ного життя.
Його прибічники зібралися на раду. «Ми пропали, і всім

27 і

нашим надіям кінець,— сказали вони,— якщ о ми не зу­
міємо врятуватися завдяки якомусь блискучому ходу. Під­
поїмо варту, яка стереже Ісуса; викрадемо його тіло, а потім
пустимо чутку, що він воскрес. Це певний засіб; якби нам
пощ астило домогтися, щ об люди повірили в це ошуканст­
во, наша нова релігія стане на міцний підмурок і швидко
пошириться; вона запанує в усьому світі. Нумо за діло!»
Задумано — зроблено. Скільком шахраям відчайдушна зух­
валість допомагала досягнути успіху! Отже, тіло викрали;
кілька роззявляк, жінок та дітей повірили тоді в чудо, на­
скільки було можливо, але ж у тому самому місті, де від­
булися такі грандіозні дивовижі, у місті, забарвленом у
кров’ю Божою, ніхто не захотів увірувати в цього бога, ніхто
до нього не навернувся. І навіть більше: та подія заслугову­
вала стільки уваги, щ о жоден тодішній історик не визнав за
потрібне згадати про неї. Л иш е учні ошуканця виріш или
здобути вигоду зі свого трюку, але не відразу, а згодом.
Так вони вирішили, так і вчинили, лиш е через багато
років скориставш ися зі сво єї хитромудрої витівки, коли
почали споруджувати на ній хистку будівлю сво єї непри­
вабливої релігії. Будь-які переміни людям до вподоби. їм
остогид деспотизм імператорів, революція витала у по­
вітрі; до тих шахраїв почали прислухатися, і їхнє вчення
стало швидко розповсю джуватися — так буває завжди, ко­
ли історія звертає на хибний шлях. І незабаром на зміну
олтарям Венери та М арса прийш ли олтарі Ісуса й Марії;
було опубліковано життєпис самозванця, і цей банальний
роман знайш ов своїх наївних читачів; Ісусові приписали
сотню висловлювань, яких він і на думці не мав говорити;
кілька з його недоладних реплік стали підвалинами нової
моралі, а що нову релігію проповідували насамперед убо­
гим, то милосердя стало найголовніш ою чеснотою цієї
моралі. Виникли дивні обряди, названі т а ї н с т в а м и ,
найганебнішим і найогиднішим з яких є те, коли свящ еник,
заплямований безліччю гріховних діянь, наділяється, п ро­
те, владою за допомогою кількохзаклинань і фокусів п ере­
творювати кусень хліба в тіло Х ристове.
Нема підстав сумніватися, щ о якби проти цього негід­
ного культу застосовували ли ш е ту зброю , на яку він заслу­
говує, тобто зневагу, він би на самому своєму початку зги­
нув без сліду. Але деяким йолопам забандю рилося п ере­
слідувати його прибічників, і внаслідок гонінь він швидко
набрав силу — так одвіку ведеться в лю дському суспільстві.
Хай би навіть сьогодні спробували виставити його на по­
сміх — і він упаде. Спритний Вольтер ніколи не застосову­
вав проти нього інш ої зброї, і це чи не єдиний письменник,
який може похвалитися тим, щ о за ним пішло багато новонавернених. Одне слово, Ежені, ось вам історія наш ого
Бога й наш ої релігії; міркуйте, якого ставлення заслугову­
ють ці байки, і вирішуйте, чого вони варті.
ЕЖЕНІ. Я не маю труднощів з вибором .Я зневаж аю всю
цю пусту маячню, і Бог, у якого я вірувала внаслідок душ ев­
ної слабкості чи то невігластва, тепер уселяє мені тільки
жах і відразу.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Поклянися більше ніколи про
Нього не думати, ніколи Ним не перейматися, ніколи не
звертатися до Нього помислами, хай би щ о там з тобою
сталося; поклянися, що забудеш про Нього до кінця твоїх
днів.
ЕЖЕНІ ( кидаючись на груди пані де Сент-Анж). О, я прине­
су цю клятву в твоїх обіймах! Хіба я не бачу, щ о все, чого ти
вимагаєш від мене, ти римагаєш у моїх ж е таки інтересах,
і що ти не хочеш, аби звертання до Бога, хай навіть під­
свідомі, будь-коли турбували мій спокій!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Та хіба могла я мати іншу мету?
ЕЖЕНІ. Але ж якщ о я не помиляюся, Д ольмансе, то до
розгляду релігій нас привів аналіз чеснот. Отже, п овер­
німося до чеснот. Хай навіть християнська релігія безглуз­
да, але хіба вона не закликає нас дотримуватися певних
моральних засад, сповідуючи які, ми досягаєм о душ евної
рівноваги та щастя?
ДОЛЬМАНСЕ. Гаразд, розгляньм о й це. Ось, наприклад,
цнотливість, Ежені, чеснота, яку заперечують ваші очі, а

весь ваш вигляд стверджує. Н евж е ви станете шанувати
обов’язок, який вимагає від людини нехтувати всі нахили
природи? Н евж е ви всім пожертвуєте задля пустої і без­
глуздої честі ніколи не проявити слабкості? Будьте спра­
ведливі і дайте мені відповідь, люба подруго: невже в аб­
сурдній і небезпечній душевній чистоті ви знайдете всі
насолоди суперечного їй пороку?
ЕЖЕНІ. Ні, слово честі, ні, я зовсім не прагну прилучи­
тися до цієї чесноти. Я не відчуваю найменш ого бажання
бути доброчесною, навпаки — мене невтримно вабить по­
рок. Але ж є такі чесноти, як м и л о с е р д я , д о б р о д і й ­
н і с т ь , невж е вони не можуть принести щастя деяким
людям, наділеним вразливою душею?
ДОЛЬМАНСЕ. О стерігаймося чеснот, Ежені, завдяки
яким лиш е розплоджуються люди невдячні! А втім, не об­
манюйте себе, моя чарівна подруго: добродійність — це
скорше порок гордині, аніж справж ня чеснота душі; полег­
шуючи життя ближнім, людина насамперед прагне похизу­
ватися і ніколи не йде на це лиш е заради втіхи зробити
добро. Кожному, хто подає милостиню, стає страш енно
прикро, якщ о ніхто не помітить його некорисливого вчин­
ку і не возн есе його за це до небес. І не думай, Ежені, що
такі вчинки призводять до тих добрих наслідків, задля яких
їх і здійснюють. О собисто я вважаю їх за найнахабніше
ошуканство. Вони привчають бідняка до ледарювання і цим
підривають його життєву снагу; сподіваючись на вашу ми­
лостиню, він уже не працю є, а коли ви припиняєте під­
годовувати його, стає злодієм або вбивцею. Звідусюди я
чую заклики до викорінення жебрацтва, і водночас усюди
робиться все можливе, аби воно процвітало. Ви не хочете
мати у себе в кімнаті мух? Тоді не розсипайте в ній цукру,
який їх принаджує. Ви не хочете мати у Франції бідняків?
Тоді нікому не давайте милостині, а головне, позакривайте
всі притулки для вбогих. Побачивш и себе позбавленим цих
небезпечних прибутків, індивід, народжений у нещасті, те­
пер зм ож е надіятися лиш е на себе; він збере свою муж­
ність, усі таланти, щ о ними обдарувала його природа, і
вибереться зі скрути, в якій з ’явився на світ; він більше не
надокучатиме вам. Зруйнуйте, позмітайте без будь-якого
жалю огидні пристановищ а, де ви мали нахабство заховати
плоди розбещ еності вбогого люду, познищуйте моторошні
клоаки, які щодня вибльовують у суспільство гидкі рої но­
вих істот, щ о всі свої надії покладають на ваш гаманець!
Кому вигідно, запитую я вас, зберігати подібних осіб так
ревно і так ретельно? М оже, ви боїтеся, що Франція обез­
людніє? О, ніколи цього не бійтеся!
Один з найсерйозніш их недоглядів нашого нинішнього
уряду — це те, щ о він довів країну до перенаселення, а
вельми сумнівно, щоб зайві люди сприяли примноженню
держ авного багатства. Ці істоти, щ о виходять за межі ро­
зумної кількості городян і селян, скидаються на паразитич­
не гілля, яке, тягнучи життєві соки зі стовбура, кінець кін­
цем виснажує його понад міру. Хіба вам не відомо, що в
кожній державі, де кількість жителів зростає швидше, аніж
зростають засоби до існування, уряд дихає на ладан? Зга­
даймо про Францію — ось вам приклад такої країни. І які ж
наслідки? Вони в усіх на виду. Китаєць, набагато за нас
мудріший, остерігається допустити, щоб надмір людності
довів його до згуби. Там немає жодного притулку для га­
небних виплодків розпусти; від цієї бридоти звільняються,
як звільняються від перетравленої їжі. А про притулки для
вбогиху Китаї ніхто й не чув. Там усі працюють; там кожен
почуває себе щ асливим; ніщо не підриває життєвої снаги
бідака.
ЕЖЕНІ (до пані де Сент-Анж). Мій батько думає достоту
так, як пан Д ольмансе, моя люба подруго: за все своє життя
він не зробив ж одного доброго діла. Він завжди свариться
на матір, коли та витрачає гроші на подібну діяльність. Вона
входила і до «Товариства матерів», і до «Філантропічного
товариства». Я не знаю такої асоціації, яка б обійшлася без
її участі. Батько примусив матір покинути все це, пообі­
цявши, що посадить її на вбогу пенсію, якщ о їй припече
знову зайнятися такими дурницями.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Нема нічого безглуздішого і вод­
ночас небезпечніш ого, Ежені, аніж такі товариства: це їм,
це школам безплатного навчання та притулкам для вбогих
завдячуємо ми жахливий хаос, у якому нам доводиться
жити. Ніколи нікому не подавай милостині, моя люба, я
тебе благаю.
ЕЖЕНІ. Не бійся, не подам. Мій батько вж е давно заж а­
дав від мене того самого, і добрі діяння не настільки мене
спокушають, щоб заради них я порушила батьківську забо­
рону, мої власні переконання і твоє застереж ення.
ДОЛЬМАНСЕ. Не поділяймо той запас чуттєвості, яким
обдарувала нас природа: розтринькувати її — це її зн и щ и ­
ти. Яке мені діло до страждань ближнього! Н евж е я не маю
достатньо власних турбот, щ об перейматися тими, які зо в ­
сім мені чужі? Нехай вогнищ е наш ої чуттєвості завжди
розпалю є лиш е прагнення до насолод! Зваж айм о тільки на
те, що їм миле, і будьмо цілком байдужі до всього іншого.
Такий стан душі прищ еплю є людині певну жорстокість, яка
часто має свої принади. Не можна постійно творити зло.
Позбавлені втіхи, яку воно нам дарує, принаймні замінімо
це відчуття легкою пікантною підлотою ніколи не робити
добро.
ЕЖЕНІ. О Боже! Як розхвилю вала мене ваш а наука! Я
певна, що віднині не вчиню ж одного доброго діла, нехай
мене ліпш е вб’ють!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. А якщ о трапиться нагода зап о­
діяти зло? Чи будеш ти так само готова піддатися цьому
потягу?
ЕЖЕНІ. Замовкни, спокуснице! Я не відповім на це за­
питання, доки не закінчу свою освіту. З усього вами сказа­
ного, Дольмансе, я зробила висновок, щ о лю дина має бути
байдужісінька до того, що вона творить — добро чи зло.
Слід зважати тільки на схильність наших душ і на наші
вподобання, чи на так?
ДОЛЬМАНСЕ. Ви тільки врахуйте, Ежені, щ о всі ці ба­
лачки про чесноти і порок дають на про них дуже приблиз­
не уявлення. Не існує жодного вчинку, хай би яким н езви ­
чайним він видавався, що мав би повне право називатися
злочинним; і жодного такого, який би цілком заслуговував
називатися доброчесним. Усе залежить від звичаїв, від клі­
мату, в якому ми існуємо; те, щ о вважається злочином тут,
часто визнають за чесноту за кілька сотень льє звідси, а
чесноти, розповсю джені на протилежній півкулі, навпаки,
можуть нам вдаватися злочинами. Н ема такого жахіття,
якого десь необожествляю ть, нема такої чесноти, якої десь
не таврують. Оскільки це відмінності чисто географічного
характеру, то стає очевидно, як мало повинні ми звертати
увагу на схвалення чи осуд людей, почуття безглузді й нео­
бгрунтовані; тож ліпш е або зовсім їх нехтувати, або без
вагань віддавати перевагу людському осуду, бодай з тієї
причини, що вчинки, які накликають його на нас, завжди
дають нам більше насолоди, аніж вчинки похвальні.
ЕЖЕНІ. Але мені здається, що існують вчинки настільки
небезпечні, настільки погані за самою своєю суттю, щ о їх
у більшості випадків треба вважати злочинним и і карати за
них людей у всіх кінцях світу...
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Таких вчинків не існує, моя люба.
Наперед не можна осудити навіть згвалтування або кро­
возмішання, навіть убивство чи й батьковбивство.
ЕЖЕНІ. Щ о ви кажете? В яких ж е куточках світу можуть
бути виправдані такі жахіття?
ДОЛЬМАНСЕ. Десь їх вихваляють, возвеличують, вва­
жають за вчинки гідні Хвали; а деінде дивляться, як на ж а­
хіття, на людяність, на щирість, добродіяння, невинність —
зрештою, на всі наші чесності.
ЕЖЕНІ. Прошу вас розтлумачити мені все це. Я вимагаю,
щоб ви проаналізували кожну з таких злочинних дій і в
першу чергу проясніть, будь ласка, ваші погляди на розпус­
ну поведінку дівчат, а потім і на перелю бство заміжніх жі­
нок.
(Далі буде)
З французької переклав Віктор А Н Д РІЄЦ Ь

СЕ
ПРО
СЕКС
ОЦ Е
П О П У Л Я Р Н ІС Т Ь !
В ажко повірити, але
найчастіше
перевидавалася
книж ка «Ідеальний
шлюб» Теодора
Гендріка ван де Вельда
( 1 8 7 3 - 1937), яка
вперше побачила світ
1926 року. Відтоді й до
1932 року лиш е в
Німеччині вона
витримала 42 видання.
Після приходу Гітлера
до влади книж ка була
заборонена.
В Англії з 1930 до 1970
року «Ідеальний шлюб»
видавали 43 рази
загальним тираж ем
700 тисяч примірників.
У СШ А між 1945 і
1970 pp. було продано
понад півмільйона
примірників.
П Е К Л О Д Л Я Б ІЛ И Х

1964 року в Мексіці
відбувся суд над
трьома сестрами, які з
нечуваним цинізмом і
жорстокістю
займалися бізнесом
сексуального рабства.
Світлошкірих дівчат
викрадали,
розпеченим залізом
таврували стегно чи
перса і замикали на
кілька місяців у
клітках, аби зламати
духовно. Після
приборкання за
допомогою голоду,
побоїв та інтенсивної
сексуальної
експлуатації дівчат
продавали до
мексіканських чи
зарубіжних борделів.
Невільниць
прив'язували до
ліжок колючим
дротом, катували
вогнем, деяких
забивали до смерті.
На ранчо сестер
поліція знайшла
тимчасовий
крематорій із
залишками
обвуглених
кісток.

29

Н А Й П ЕРЩ Е
Д О С Л ІД Ж Е Н Н Я
О РГА ЗМ У В СШ А
Багаті традиції
американських
сексологічних
досліджень походять з
XIX століття.
Н а цей час припадає і
перше спостереження
оргазму.
Доктор Б ек зробив це в
серпні 1872 року.
Одна пацієнтка під час
установки песарія
попередила, щоб він
був обережнішим,
інакш е внаслідок її
нервового характеру і
жагучого темпераменту
мож е відбутися оргазм.
Але науковий інтерес
узяв гору, і Бек
вирішив спровокувати
ж інку. «Я швидко
провів вказівним
пальцем правої руки
між ш ийкою матки і
лобковою д^гою
три-чотири рази, і
зразу ж почався
оргазм ...»— повідомив
доктор Б ек про свої
спостереження у
вересневому 1872 року
випуску «Медичного і
хірургічного журналу
Сент-Луїса».
Розш ирена доповідь на
цю тему була
прочитана перед
Американською
медичною асоціацією
2 червня 1874 року і
надрукована в
«Американському
ж урналі з акуш ерства
та ж іночих і дитячих
захворювань» в
листопаді того ж року.
Б ІК ІН І Д Л Я
Ж ЕРЕБЦ Я

До зовсім недавнього
часу СШ А могли
пишатися
товариством, яке
непокоїв вигляд
неприкритих статевих
органів тварин.
3 його ініціативи
швидко було
сконструйовано бікіні
для жеребців,
спідниці для корів,
бриджі для бульдогів і
боксерські шорти для
дрібніших братів
наших менших.
ГОЛИЙ ЖАХ
Існує багато прикладів
людської моралістичної
глупоти. Аби ви мали
уявлення, про щ о мова,
наведемо один з
випадків, зафіксованих
Р . Ф райаром у книзі
«Контролери
народжуваності».

Ж інка сімдесяти років,
мати сімох дітей,
розповіла авторові,
що вона ніколи в житті
не бачила голого
чоловіка, а її сестра
зізналася,
що ніколи не дивиться
на себе без одягу., бо це
лякає її.
КОРИСТУЙТЕСЯ
«АРМ ПІТИНОМ »!

Канадський лікар
Дж. С. Грінштайн
опублікував звіт про
вигаданий
контрацептив, який
він назвав «Армпітин»
і для якого навіть
вивів хімічну
формулу, що
включила декілька
молекулярних груп,
представлених
ініціалами НІ.
«Армпітин»,
пояснював він, діє
через ніс чоловіків і
робить їх
стерильними на
кількість днів, що
еквівалентна кількості
груп НІ у формулі.
«Винахід» був
серйозно поцінований
у фармакологічному
щорічнику, а доктор
Грінштайн одержав
вигідні пропозиції від
фармацевтичних
компаній.
О РГА ЗМ —
ВІН О Д И Н
Різні фахівці й у різні
часи описували оргазм.
Але найдокладніше
дослідження здійснили
й опублікували у 1966
році Мастерс і
Джонсон. Робота
називалася
«Сексуальна реакція
людини». В ній,
зокрема, вони довели,
що дебати про
«кліторний» та
«вагінальний» оргазми
безпідставні — існує
лише один тип оргазму,
що не залеж ить від
того, яким способом був
викликаний.
НА КО ГО В Ч И ТИ С Я

Не так давно якийсь
Терман багато сил
поклав на те, щоб
довести залежність
жіночого оргазму від
родинного та
соціального
походження.
Спочатку він
досліджував велику
групу заміжніх жінок
та одружених
чоловіків середнього
та вищого класу. А
потім переключився

на каліфорнійців,
що або самі були
освічені, або взяли
шлюб з інтелігентами.
Але претензії
Термана так і
залишилися
претензіями.
П Е Р Л И П Е РЛ А
П ерш им, хто спробував
серйозно вивчити
залежність між віком і
сексуальною
активністю, був
біостатистик Перл.
У 1925 році він
проаналізував клінічні
дані на 257 білих
чоловіків віком понад
55 років. Вїк
максимальної
сексуальної активності
цієї групи припадав на
30— 39 років. Н а
обмеженій емпіричній
основі П ерл дійшов
висновку , що пік
активності леж ить між
20 і 29 роками, а потім
поступово знижується.
Аналіз П ерла
розкритикували за те,
що в ньому не
враховувалися
соціальні аспекти:
освіта, порівняння
міських та сільських
жителів.
«МОЄ ТА ЄМ Н Е
Ж ИТТЯ»

Вольтера є
найщиросерднішою з
існуючих сексуальних
автобіографій.
Виключно вся вона
присвячена сексу. На
відміну, приміром, від
«Спогадів» Казанови,
які містять багато
«сторонньої»
інформації про гру в
карти, магію тощо,
понад 4000 сторінок
«Мого таємного
життя» оповідають
про секс і лише про
секс, насолоди,
розчарування і
прозріння автора.
Саме цим ця
автобіографія є
унікальною.

звиваю чись м айж е до її
пупка і пош ирюючись
приблизно на
5 дюймів вверх по її
сідниці». В іншій
частині своєї
автобіографії Вольтер
відмічає, що бачив
жінок з лобковим
волоссям довж иною 6
дюймів, яке буяло від
сідниці до пупка.
З таким ж е
захопленням у
класичному творі
американської
літератури «Спогади
про Доллі Мартон»
згадується міс Дін: її
інтимне місце було
вкрито «густим лісом
лискучого
темно-коричневого
волосся», з п ’ядями
приблизно два дюйми
довжиною.
Один чоловік
зауваж ив: «Боже ж
мій! Н іколи не бачив
такої шерсті між
ногами ж інки.
Х ай я буду проклятий,
але її сперш у треба
підстригти,
щоб в неї зміг ввійти
чоловік».
У 18.
А Л Е М ІС Я Ц ІВ

Лобкове волосся є
ознакою статевого
визрівання і, як і
менструація, може
зустрічатися у
дивовижно ранньому
віці. Доктор Джоллі
згадує
вісімнадцятимісячного
хлопця,
у якого були і
збільшений пеніс, і
лобкове волосся.
Ці аномалії, як
правило, спричинені
великою кількістю
клінічних відхилень.
У даному випадку
хлопчик хворів на
черевинну пухлину.
Розтин показав,
що це була злоякісна
пухлина
ембріональних
печінкових клітин.

Т РЕ БА
П ІД С Т Р И Г Т И ?
Буває довге лобкове
волосся, а буває дуж е
густе, що вкриває всю
черевну область.
Вольтер у «Моєму
таємному житті» з
неприхованим
захопленням розповідає
про чудовий кущ
«рудого, я к *
шотландець» лобкового
волосся: «Кущ був
розкішним і буйним,

СЕ
ПРО
СЕКС

ДЕФЛОРАЦІЯ

Як справедливо зазначає народна мудрість: «Хто рано встає,тому Бог дає».
Щодо теми нашої розмови, то цю народну мудрість можна витлумачити в
тому розумінні, що чим раніше ти почнеш статеве життя із своєю ровесницею,
тим більше матимеш шансів наштовхнутися на таку суто жіночу (на перший
погляд!) проблему, як дефлорація.
Якщо це слово для тебе нічого іншого не означає, крім красивого набору
звуків на іноземний кшталт, тоді мушу тебе розчарувати, оскільки дефло­
рація — це порушення цілості дівочої пліви, тобто позбавлення дівчини не­
займаності. Наші цнотливі предки дуже дбали проте, щоб цей процес відбувся
виключно першої шлюбної ночі, щоб боронь Боже цього не сталося до весілля,
а відтак мали звичку вранці після першої ночі вивішувати надворі скривавлені
простирадла: хай усі бачать, яка в нас невістка!..
На щастя, такі звичаї пішли в минуле і дівоча незайманість тепер не надто
тривожить чоловіче серце: лібералізація моралі робить свою справу в нашому
суспільстві. Принаймні я знаю не так багато подружніх пар, чиє статеве життя
почалося саме першої шлюбної ночі. Все частіше чоловіки й жінки, які укла­
дають шлюб, уже мають певний досвід статевого життя — зокрема, й
спільного.
Однак проблема власне дефлорації нікуди не поділася! і якщо тобі поки
що щастило уникати її, то це означає тільки, що хтось устав раніше за тебе і
виконав цю роботу. Але немає ніякої гарантії, що ця проблема не звалиться
на тебе вже завтра, оскільки жодна дівчина не має звички носити значок, який
би засвідчував її незайманість. Тож і до цього треба бути готовим, щоб не
завдати дівчині непоправної шкоди.
Що я маю на увазі? Тільки те, що під час статевого акту з незайманою
дівчиною чоловік має бути особливо ніжний і лагідний, а крім того, знати певні
свої обов'язки. Ми ж, на щастя, живемо не в страхітливі часи середньовіччя,
де право першої шлюбної ночі належало сюзерену, і не в тібетському племені,
де наречених перед весіллям «розпечатували» спеціально навчені монахи, і
хоча, як свідчить вітчизняна статистика, сучасні дівчата вважають за краще
починати статеве життя не з «другом», а з якимось випадковим мужчиною
(пояснюється це нерозумінням власних сексуальних потреб юнок, звідси й не
такий цілеспрямований пошук партнера, яку юнаків), та де гарантія, що саме
ти не виявишся отим «випадковим»? Нема гарантії. Тому краще підготуватися
до такого випадку заздалегідь. Саме заздалегідь, бо якщо наштовхнешся на
деяку заваду у здійсненні своїх найяскравіших намірів уже в ліжку, кидатися
на пошуки цієї статті буде дещо запізно.
Отже, передусім я мушу закликати тебе, мужчину, до милосердя!
Насамперед, забудь про свої сексуальні пристрасті й спрямуй всі зусилля
на те, щоб перший досвід жінки не відбив у неї бажання до сексу назавжди.
Сьогодні ти не маєш права на помилку! Тому уяви, ніби ти є головною дійовою
особою ритуальної церемонії.
Обери відповідне місце для такої церемонії. Квартира приятеля, куди от-от
можуть повернутися батьки, чи сидіння автомобіля — то найгірші варіанти.
Все має відбуватися у якнайможпивіше затишному і спокійному місці, щоб
ніякий сторонній спостерігач або поспішливість не втрутились у ваш ритуал.
Попереджаю: можливо, тобі доведеться допомогти жінці перебороти свій

ГОИТОСИРА

ЧОЛОВІК НА КУХНІ
Улюблений чоловічий привід за­
манити привабливу жінку до себе
додому — це запросити її на чаш еч­
ку кави. Та, з інш ого боку, найвродливіші і найтерплячіші жінки драту­
ються, коли замість обіцяної кави
чоловік одразу лізе обніматися.
Тому каву все ж таки варто на­
вчитися готувати!
Н айприйнятніш ий варіант — ка­
ва по-східному. Робиться це так: у

турочку закладають стільки ложок
кави і відповідно цукру, скільки ча­
шок збираєш ся поставити на стіл.
Посуд з кавою ставлять на невелич­
кий вогонь. Гріють, доки цукор не
потемнішає, тоді наливають води
(можна теплої — в залежності від
кількості чашок) і тільки-но піна
підніметься до самого верху турочки, знімають з вогню.
Цікавий варіант, який підкрес­

лить твою шляхетність: подай до ка­
ви в окремій склянці воду з льодом,
адже справж ній см ак кави можна
оцінити, тільки запиваю чи ковток
напою ковтком холодної води.
Якщо подаєш каву з коньяком або
лікером, потурбуйся і про лим он —
на тарілочці з цукром.
П риємного вечора!
Л Е Я Ь-кулінар

ЗО

MAKKJI ДЖЕКСОН - ДІВИЧ!
«Ш кандаль!» А яким іще більш-менш
«культурним» словом оцінити висновки,
яких дійш ла доктор К ерол Ліберман, яка
впродовж багатьох років була домашнім
психоаналітиком всесвітньо уславленого
М айкла Д ж ексона?.. Ш кандаль — та й
годі!
«Джексон донині незайманий! — стверд­
ж ує доктор Ліберман.— Його пристрасть
до екстравагантних витребеньок та екзо­
тичних тварин свідчить про відсутність
сексуального досвіду. К оли лю дина росте
в нормальній родині, загострення її сек­

суальності завжди пов’язане з почуттям
кохання. Але Майклові не пощастило від­
чути цього, оскільки відверто безладне
статеве життя батька лякало і пригнічу­
вало сина».
Тут мимохіть починаєш згадувати і заяву
Латойї Дж ексон про те, що в дитинстві
батько неодноразово намагався згвалту­
вати її. Та й одна із служ ниць якось уж е
засвідчила, що старійшина клану Д ж ексонів тривалий час перебував з нею в ін­
тимних стосунках.
Але доктор Ліберман не обмежується та­

страх перед подією, перед болем (а він насправді можливий), страхом невідомості. А страх
долається не твоїми фізичними можливостями, а тільки лагідністю, ніжністю, м'якістю.
Більше уваги приділяй психологічному боку справи, не розраховуй на свою фізіологію, хоч
якою б видатною вона не була.
Якщо виникне потреба, можна запропонувати жінці невеличку кількість алкоголю: це
може зменшити її чутливість до болю. Але велика доза вина, навпаки, негативно вплине на
найкращий анестезуючий засіб — на сексуальне збудження. Думка зрозуміла? Тобто я
хочу сказати, що протягом любовної гри, впливаючи на ерогенні зони жінки усіма доступ­
ними тобі засобами, ти мусиш викликати в неї максимальне збудження — аж до оргазму.
Чим сильніше збуджена жінка, тим більше вона прагнутиме продовження і тим менше
уваги звертатиме на біль. Пестячи її клітор, введи один чи два свої пальці в її піхву, а потім
злегка потягни, штовхаючи дівочу пліву назад. Якщо вона не надто міцна, то може луснути
від першого доторку.
Для швидкої та безболісної дефлорації спеціалісти радять застосувати відповідну по­
зицію: жінка лежить на спині, крижі на краю ліжка, ноги на підлозі, чоловік стоїть між
стегнами жінки. Крім того, низький нахил піхви забезпечує вільне витікання сім'яної рідини
і знижує вірогідність зачаття. Хоча, як на мене, цього разу можна утриматись від власного
оргазму всередині жінки.
Переконайся, що змазки досить, і дуже обережно, не глибоко введи свій член у піхву.
Спрямовуй свій член так, щоб він ішов під невеличким кутом угору піхви: отвір пліви вгорі
дещо більший. Будь обережний! Сподіваюсь, ти ще матимеш можливість довести жінці
свою силу, але — не цього разу. Проникай повільно й м'яко, хоча й безупинно, поки не
відчуєш сильний опір. Отепер і настав час для одного сильного поштовху, оскільки посту­
повий тиск тепер тільки заподіюватиме біль жінці, але пліва не рватиметься. Отож — один
рішучий натиск.
Водночас можна вдатися до хитрощів. Безпосередньо перед тим, як здійснити це
фатальне проникнення, ущипни її — сильно, боляче! Вона може скрикнути, але цей
несподіваний біль відволіче жінку від болю очікуваного — а саме цей, очікуваний, вона
зараз і не відчує.
А тепер, коли греблю прорвано, зупинись і оціни ситуацію. Не рухайся, полеж кілька
секунд спокійно і дай своїй подружці отямитись від шоку. Якщо вона тремтить від болю,
або в істериці, варто вийти з неї і заспокоїти. Найвірогідніше, що справжній біль минув, і ви
зможете продовжити аж до твого оргазму. Тільки ніжно. І не чекай, що вона розділить з
тобою задоволення. Але тривалий акт застосовувати не слід — якось іншим разом, домо­
вилися? Хай жінка спершу одужає — а на це може піти і два дні, і тиждень, протягом яких
ти мусиш бути якомога ніжним до неї.
Може статись і так, що після акту в жінки кровотеча не припиниться. В такому разі
примусь її лягти на спину і стулити ноги. Вогким рушником зітри з неї кров і залишки
сперми — водночас вона побачить, що ти опікуєшся нею не тільки до, але й після акту
кохання. Кровотеча має швидко припинитися. Якщо цього не відбувається, слід викликати
лікаря.
і ще одне: ніколи не забувай, що маєш язика не тільки для поцілунків. Пести її словами,
хвали за сміливість, дай їй зрозуміти, який ти гордий від того, що став її першим мужчиною.
Ритуал завершено, але свято — триває! Попереду у вас багато щасливих днів, але цей,
перший, назавиоди стане для вас таємним і, дай Боже, справжнім святом. Свято це не
зафіксовано в жодному календарі, але ви про нього не забудете. Тож варто відзначити цю
подію.
Пропоную шампанське.
Л ЕЛ Ь-сексолог •

кою інформацією і натякає щ е й на ко­
хання без взаємності, яке М айкл Д ж е к ­
сон відчував до одинадцятирічного блон­
дина Маколі К алкіна (той знявся у фільмі
«Home ALone») — звідси, буцім, те співакове прагнення будь-що змінити колір
шкіри та інші комплекси. «Майкл хоче
бути безтурботним хлопчиком у повсяк­
денному ж итті, але у мареннях бачить
себе сексуальним монстром».
О такий діагноз психоаналітика!

Л ЕЛЬ-м елом ан

СЕКСУАЛЬНІ МОТИВИ

Звісно, я зараз не про музику сексу. Хоча
мож на було б і про музику. Т ак, один мій
знайомий сексолог на цілковитому серйозі
наполягав, що найеротичніш ою музикою,
яку він будь-коли чув, є «Болеро» Равеля.
Н е знаю цього напевне, але думку фахівця
заперечувати не буду. Зазначу тільки, що
все залеж ить від темпераменту та вихован­
ня. Тобто комусь більш до вподоби «Танець
з шаблями» Х ачатуряна, а комусь — «Ко­
хання не купиш» Бітлів.
Утім, які мотиви ви слухаєте в ліж ку, то
цілком окрема тема. А мене більше ціка­
вить, які мотиви привели вас у це ліжко.
А от ці мотиви чи не такі ж численні, як і
музичні. Просто чудово, якщ о сексуальний
контакт відбувається завдяки обопільному
потягу двох людей, коли взаємне баж ання
кохатися досягає своєї верш ини. Чудово!
Але, як виявляється, такий секс-кохання не
тільки не переваж ає у кількісному відно­
шенні, але й узагалі не передує серед мо­
тивів сексуальних контактів. Н е маю чи
конкретних показників щодо України, по­
шлюся на досвід СШ А, де подібні соціо­
логічні дослідження проводяться давно й
успішно. Т ак от — тільки 11 відсотків аме­
риканців дали позитивну відповідь на запи­
тання стосовно справжнього кохання як мо­
тиву сексу.
Тоді слід з'ясувати, які ж іщ е існують моти­
ви сексу? Сексолог Л ев Щ еглов серед най­
пош иреніших називає такі.

Випадковий секс
Усе залеж ить від випадку, від ситуації. В
юнацькому віці, за відповідної компанії,
вечірки з алкогольними напоями статевий
контакт мож е спровокувати ситуація.
П ерш ий статевий контакт 17-річнйй юнак
М. мав з ж інкою старшою від нього на 10 15 років. Був запрош ений на день народ­
ж ення, було гамірно, випили, танцювали.
Погано пам ’ятає, як
опинився в іншій кім­
наті наодинці з госпо­
даркою
квартири.
Статевий акт відбувся
з ініціативи ж інки. Я к
згадує М.: «Відступа­
ти було б безглуздо і
соромно...»

Секс «на відплату»
Т акий мотив теж х а ­
рактерний для підліт­
ків. Статевий контакт
має функцію «пока­
рання» коханого (або
коханої), який зави­
нив. Психологічно по-

с л

ШЛЯХ ДО СЕРЦЯ
П одейкую ть, ніби славнозвісний
Д он Ж у а н у п риватн ій бесіді із
своїм зап екли м другом Д оном
Карлосом я ко сь поділився
секретом свого успіху: «Ш лях до
серц я чоловіка л е ж и ть ч е р е з
ш лунок ж інки». Т а к с к а за в Д он
Ж у а н , пояснивш и, що ж ін ка
починає безм еж н о любити того
чоловіка, ко тр и й зм о ж е смачно
її н агодувати.
Н а п р евел и ки й ж аль, людський
поголос геть спотворив цю м у др у
д у м к у , скоротивш и її до
примітивного: «Ш лях до с ер ц я
чоловіка л е ж и ть ч е р е з шлунок».
Різницю відчуваєте? О тож -то.

Т а к і сталося, що ж ін ки тепер
мордую ться н а к ухн і з р а н к у до
вечора, натомість чоловіки
л е ж а ть н а дивані й чекають,
коли ж ті п очн уть торувати шлях
до їхнього чоловічого серця... А
ро зу м ні ж ін ки відповідно до
способу вж и ван н я їж і
визначаю ть і чоловічі здібності
до ко х анн я. Тобто доволі
справедливо вважаю ть: я к їсть,
т а к і кохає. Хочете пош укати
себе в цьом у спискові?..
Н Е Н А Ж Е РА . Таком у досить
лише згадати про я к у с ь смачну
стр ав у , я к бурхливо
починається фізіологічно

дібна поведінка відзначається дитинністю,
інфантильністю вчинків.
Ю нак Б. на дискотеці помітив, що його дів­
чина виявляє підвищ ений інтерес до іншо­
го, відтак почав запрош увати на танець дів­
чину, яка мала репутацію легковажної. Д е ­
монстративно обнімався з нею, сподіваю­
чись, що й кохана дівчина помітить це.
Після танців пішов з новою знайомою, по­
трапив до неї додому, був статевий контакт,
під час якого Б. відчував здебільшого злов­
тішні почуття до своєї дівчини.

Секс як плата
Статевий контакт мож е бути і відповідною
платою за якісь послуги: «Неможливо було
відмовити після всього, що для мене зроби­
ли». Т акий варіант мож е мати і кримінальні
наслідки.

Секс як втеча, як наркотик
Ц ей мотив був вельми характерний на З а ­
ході в 60-і роки, за часів так званої «сексу­
альної революції». Секс розглядався молод­
дю як та «остання межа», за якою вони мо­
ж уть зберегти або знайти власну індивіду­
альність. Ось як описує американський
чоловік свої мотиви в сексі: «Я непогано
заробляю, але мій бізнес мене не задоволь­
няє. П рацю вати більше, значить тільки за ­
робляти зайві гроші для уряду. Ми не маємо
ні нових світів, які потрібно завойовувати,
ні незайманих земель, які треба досліджу­
вати: хіба що космос, таж ми не космонав­
ти. Ви знаєте, деякі лю ди просто втрачають
розум, вигадуючи собі цікаве хобі на зразок
збирання марок чи копирсання в садку, і
переконують себе в тому, що вони щасливі.
Т а все це — самоомана. Я вваж аю за кращ е
ш укати натхнення в сексі, котрий значно
більше, ніж хобі. Ц е підстьобує, захоплю є і
хвилює мене. І це ніколи не дає мені забути,
що я живий». Т ака втеча в секс від високої
життєвої напруги і справді нагадує нарко­
тик.

С екс співробітників
Досить анекдотична,
але цілком ж иттєва
ситуація. Тут можна
говорити про деяку лінивість та раціональ­
ність того, що відбу­
вається. Все макси­
мально зручно, під
рукою, не потребує
ніяких емоційних зу­
силь і витрат.

Секс як автограф
Вельми пош ирений
варіант, коли з одного
боку — прихильники
(частіше — прихиль­

виправданий процес
слиновиділення. Його ф а н та зія
постійно малює різном анітні
наїд ки. їс т ь багато, на
сер в и р у в ан н я столу уваги
практи чн о н е звертає. Д у ж е
д ратується, коли улюблена
страва хоч трохи підгоріла чи
пересолена. Т акий само
примітивний та ж адібний він і в
коханні.
БУРКОТУН. Обідає тільки тому,
що ц е необхідно для
п ідтрим уванн я ж иттєвих
процесів в організмі.
Н айсмачніш а страва, хоч я к би
старалася ж ін ка, н е в икликає в

ниці) , а з другого — зірки (здебільше масо­
вої культури). Статевий контакт із зіркою є
своєрідним автографом, яким можна пи­
шатися і хизуватися перед іншими.

Секс як спорт
Тут сексуальне життя — це збирання пере­
мог, очок, голів і секунд. Найчастіше пояс­
нюється замаскованою, але глибокою під­
свідомою невпевненістю у собі як сексуаль­
ному партнері. Кожна нова «перемога» на
якийсь час зменшує цю невпевненість у со­
бі. Але невдовзі все починається спочатку, і
зростаюча невпевненість змушує шукати
нових зустрічей і «перемог».

Секс як повернення боргу
Чоловік розглядає сексуальні контакти як
обов’язок у відносинах з дружиною. Після
цього — відчуття поверненого боргу.
М., одружений понад 20 років. Відносини в
родині характеризує як задовільні: без особ­
ливої теплоти, але й не надто конфліктні. В
останні 5 —7 років статеві акти стали знач­
но рідшими. Неодноразово чув докори дру­
жини з цього приводу, що ще більше ЗН И ЗИ ­
ЛО його потяг до неї. Б аж ає зберегти сім’ю,
розуміє, що «це потрібно». Досить часто за ­
здалегідь готує себе до статевої близькості
як до необхідності. Після цього відчуває ра­
дість, що попереду забезпечений ряд «віль­
ний» днів або й тижнів.

Секс для здоров'я
Єдиним мотивом до зближення є уявлення
про безперечну користь статевого життя
для здоров’я. Секс набуває значення гігіє­
нічної процедури на зразок чищення зубів.
Тому спостерігається відповідна неперебір­
ливість у виборі партнера.

Секс для престижу
Подібний до «сексу як спорту», але відріз­
няється тим, що весь ефект спрямовано на
оточення. Суто чоловіча позиція, оскільки
донжуанів у товаристві не засуджують. Т а­
ка роль вимагає постійних доказів, тому
друзям можуть повідомлятися найінтимніші подробиці. Це взагалі найбільше задово­
лення для такої людини — розповідати про
свої подвиги. Часто перебільшує свої мож­
ливості, любить прибрехати щодо власних
«перемог».

Секс закоханих
Нарешті! Оскільки це найприродніший і
найчистіший мотив сексуальних контактів,
коли обопільна радість, повноцінне сексу­
альне життя робить людину щасливою, за­
коханою, люблячою себе і весь світ.

Л ЕЛЬ-соціолог

нього справж нього
задоволен ня. З а столом
к оп ирсається в тарілці,
к ри ви ться, п ри скіп ується до
д рібн и ць. Б у р к о т у н —ц е в ж е
точно! —я к їсть, т а к і кохає: б ез
найменш ого н атх н ен н я .
ЕС ТЕТ. П ередусім зв ертає
у в а гу н а сер в и р у в ан н я столу —
чи краси во, з вигадкою
оздоблені страви , я к а м у зи к а
л у н а є під час їж і, обов’язково
мають бути квіти. К о ж н у страву
н е поглинає, а к уш тує
н евели чки м и п орціям и , ніби
між іншим. Він а ж н іяк не
п ри хи л ьн и к дел ікатесів або

НЕ МОЖНА! ХОЧА...
Є таке французьке слово
«адюльтер». Щ о означає «по­
дружня зрада». А взагалі це
слово походить від латинсько­
го такого ж слова, але тоді це
перекладалося «розпусний».
От саме про адюльтер я і ка­
жу — не можна. Хоча й р о ­
зумію, що часом дуже хочеть­
ся. Причини цього «хочеться»
ви вже знаєте, якщ о буваєте в
Храмі Гойтосира. А, як похму­
ро жартує мій пес Чаррі, якщ о
не можна, та дуже хочеться,
то... Ну, самі розумієте.
Так от. В одному з болгарсь­
ких журналів я наштовхуюсь
на статтю під назвою «Прак­
тичні поради перелюбникам».
Спочатку хотів було жахнути­
ся, та не встиг, бо згадав ста­
тистику, яка засвідчує: навіть у
нашій сором ’язливій країні 61
відсоток одружених чоловіків
і 41 відсоток заміжніх жінок
або вже мають, або ж подуму­
ють про пошук партнера, з
яким можна стрибнути в греч­
ку.
От таким «пошуківцям» бол­
гарський часопис «Орбіта» і
радить дотримуватися
відповідної техніки безпеки. А
я, хоч і знітивш ись серцем ,
пропоную ці поради прочита­
ти: хтозна, як воно там ста­
неться ? Зап ам ’ятати ж не
важко. Хоча б про всяк випа­
док...
1. Будьте уважними в оцінці
як свого партнера, так і «місця
події».
2. Уникайте заводити зв ’язки
з друзями дому, а також кон­
тактів на зразок «шеф — сек­
ретарка».

к у л ін ар н и х ф а н та зій , ні! Д ля
нього найголовніш е —краса.
Т аки й він і в к оханні: вся
увага —елеган тності, моді,
м ан ерам , дорогим п арф ум ам ...
Романтично? М ожливо. А ле —то
ко х а н н я н е н а к о ж е н день.
ЗА Н У Д А . Ж о д н о ї стр ави не
візьм е до рота, якщ о раніш е
такого н е к уш тував. У никає
всього екзотичного,
н езви чайн о го , барвистого. Якщо
п роп он увати йом у щось н адто
н аполегливо, сприйм е ц е
н евдоволено й з підозрою. У
коханн і —цілкови та відсутн ість
ф а н та зії. Н атом ість
від зн ач ається н еабиякою
постійністю.
ЛАСУН. Н е любить гострих

страв, для нього найбаж аніш а
подія за столом —десерт.
Н адзви чай но красномовний,,
елегантно залиц яється, вміло
н атя кає н а свою освіченість у
делікатних п итанн ях. А ле в
інтимній обстановці швиДко
зн ічу ється і л якається жіночого
тем перам енту.
ГУРМАН. Полюбляє все
см ачн ен ьке, вигадливість
к у х а р ів викликає його щире
захоп лен ня, він зн авець
багатьох р ецептів. Д елікатеси
см аку є з неприхованою
насолодою. Від гострих оцінок
у трим ується. В ж ін ках ц інує
п ікантн ість, ж вавість р о зу м у ,
поблаж ливо ставиться до їхніх
помилок. Але досить лише

3. Коханців кращ е обирати од­
ружених і таких, які не праг­
нуть розірвати «старі зв ’язки».
4. Д отримуйтесь дистанції в
стосунках! Якщо, боронь Бо­
же, палке кохання примусить
партнера щ ось із собою зро­
бити, то він, можете повірити,
залиш ить записку...
5. Сім’я не повинна страждати
матеріально: гроші для
«лівого» зв ’язку теж мусять бу­
ти «лівими».
6. Фантазуйте у своїх виправ­
даннях — у наш час посилати­
ся на збори вж е не модно.
7. Не змінюйте традиційного
вигляду — нові парфуми,
білизна чи краватка виклика­
ють підозру. Також необачно
кидати палити й сідати на
дієту. Якщо без цього не
обійтися, пошліться на поради
лікаря.
8. Уникайте місць, де можете
зустріти знайомих і приятелів,
тим більше не ризикуйте
відвідувати оселю позаш лю б­
ного партнера або, щ е гірше,
знайомити його зі своїм чо­
ловіком чи своєю дружиною:
за найм енш ого сумніву вони
викриють вас удвох.
9. Н е змінюйте сексуальну
техніку!
10. Будьте обереж ними з пар­
фумами й одеколоном, кре­
мом і помадою, пудрою та
тінями, випадковими воло­
синками чи нитками з чужої
ковдри !
11. Аби уникнути можливості
переплутати імена, користуй­
тесь нейтральними словами —
«кошенятко», «рибка», «ма­
люк» тощ о можуть врятувати
репутацію.
Л ЕЛ Ь -тлум ач

33 Ш

зап ропон увати йому добрий стіл
в сусідньому ресторані, легко
спокуситься.
КУЛІН А Р. В важ ає з а кращ е
готувати самому, охоче
знайом иться з р ецеп там и нових
страв. Н а їд к и , які приготувала
для нього ж ін ка, оцінює суворо,
прискіпливо, дає поради.
Здібний, працелю бний, але в
коханн і —тиран . Все п ланує
заздалегідь і ні в чом у не
поступиться.
ДЕГУСТАТОР. Він і в гостях
даватим е о ц ін ку кож н ій страві,
настирливо підкреслюючи свій
професіоналізм. Н астроєний
вельми кри тичн о, хоча сам
готувати не любить, а м ож е, й не
вміє. З ж інкам и поводиться

холодно, зв ер х н ьо , до того ж
неп остій н ий , прим хливий, н а
нього не вгодиш.
П ЛУТАН И К. Н а д ел ікатесах не
р озум іється, з а столом щось
обов’я зк о в опроллє, р о зіб ’є або
заб р у д н и ть одяг сусідки.
Н іколи н е с к а ж е відверто, що
йому до вподоби, а просто
набурм осен о м овчатиме. Д у ж е
скл ад ни й у к о х ан н і, і якщ о
ж ін к а н е має доброго гум ору, то
зн е сти його н е просто.
Знайш ли свій обідній портрет?
П ридивіться!.. Т у т , п равда,
ж одного позитивного нем ає,
так. Але хто в том у винний?..

Л ЕЛ Ь -оф іц іан т

ХТО ПОРУЧ З ТОБОЮ?
Добре, коли друг. Щ е краще, коли це не тільки друг, але й водночас
подруга. Але про це — в іншому розділі. А тут я розповім про того друга,
якого поет назвав іще й «братом наш им меншим». Тобто — про цуцика
або ж кота.
Психологи багатьох країн, всерйоз цікавляться, а згодом і публікують
результати досліджень впливу домашніх тварин на своїх господарів. Або
ж навпаки, оскільки не завжди зрозуміло, хто на кого більше впливає.
Узагальнивш и такі наукові праці, можна дійти висновку, щ о вибір вами
хатнього улюбленця може розповісти про кожного з вас не менш е, ніж
ваш одяг чи улюблений колір шпалер.
Приміром, доктор Джулія Берріман зазначає, щ о більшість лю дей оби­
рає тварину для дому виключно за своїми індивідуальними особливостя­
ми: тобто — яка людина, така й тварина. Треба розуміти: якщ о ти за
характером — змія, то без гадів удома тобі житиметься нудно.
Інший психолог, Тоні Л айсонс, відзначає, що власники собак і кицьок
обов’язково вважають своїрозум ові здібності вищ ими за середній рівень.
До того ж господарі собак переконані, що переважаю ть у розумі лю би­
телів кицьок, а крім того вважають, щ о те сам е стосується і їхніх вихо­
ванців.
А ще Л айсонс пише: «Я виявив, що чоловіки, які мають собак,
відзначаються більшою сталістю і вірністю, ніж жінки, які утримують
кішок. Чоловіки, які утримують удома кішок, і жінки, які надають перевагу
собакам,— навпаки, дуже непостійні».
Оскільки разом зі мною ж иве навдивовижу мудрий пес Чаррі, автом а­
тично у мене з’являється велетенська повага і до власної особи.
Але підемо далі. Доктор психології Й оханнес Вернер нещ одавно завер ­
ш ив роботу по вивченню жінок і собак. Він виявив, щ о жінки, які утриму­
ють тер’єрів, наприклад, охоче дають будь-які обіцянки, але далеко не
завжди їх дотримуються.
Натомість учений схвалює тих жінок, які обирають звичайних дворня­
жок, оскільки такий вибір характеризує їх як людей, щ о не люблять зайве
ускладнювати життя і знаходять спільну мову з оточенням.
Разом з тим доктор Вернер з великою підозрою ставиться до жінок,
котрі утримують спанієлів, вважаючи їх схильними до зради... Цікаво,
матиму на увазі.
Інші ж психологи зазначають, щ о любителі кішок схильні до впертості.
Вони, щоправда, у більшості випадків багатші за господарів собак. У
чудової кішки звичайно є чарівна господарка. До того ж найпривабливіш і
жінки утримують сіамських котів. Так, як і їхні улюбленці, господарки
породистих кішок до дрібниць прискіпуються до сво єї зовніш ності.
Отак, врахуйте!
Л ЕЛ Ь -психолог

Мирослав МИЛЯНОВСЬКИЙ

СКЕРЦО Ф А-Д О МАЖОР
— Хто крайній? — цілком стандартний жіночий голос
пробудив якісь незрозумілі асоціації. Щ ось давно
знайоме. Ч ерга на мить відвернула голови від
ковбасного прилавку. Хтось випадково наступив на хвіст
катеринці, і вона надривно зойкнула. Від того зойку аж
прокинулася старезна мавпа, щ о до того моменту мирно
дрімала на нагрітій сонцем покришці катеринки. Вона
розплю щ ила очі і зацьковано роззирнулася. Не
помітивши ж одної небезпеки, глибочезно позіхнула
беззубим ротом і розуміючим поглядом оцінила
ситуацію. Вловивш и, щ о до чого, раптом примружила
око й іронічно усміхнулася. Потому, ніби похопившись,
потупила погляд з якимось нелюдським розумінням.
Він здивовано озирнувся, наче відчуваючи на потилиці
чийсь настирливий погляд. Власне, черговий чергант
позаду — річ цілком звична і нічого, абсолютно нічого
загрозливого у тому бути не могло. Проте нашорошені
вуха мобілізували усе єство. І доки голова повільно
оберталася, інтелект гарячково ниш порив у пам’яті.
Упізнав її одразу. Нахиливши голову до рівня її очей,
мужнім голосбм визнав себе. П ерш е відчуття страху —
цілком самозрозуміла захисна реакція — змінилося враз
на ф лер образи. Як?! І туту ш ироких зіницях її очей за
товстими — ні, не надто, а лиш е настільки, аби додавати
шарму, виразності її очам і збільшувати,— за товстими
скельцями у ш ироких зіницях її очей він раптом побачив
своє відображення. Однак це відкриття полегкості не
принесло. Над площ ею знову вчулося гірке зітхання,
тужливий стогін катеринки, що невимовно скаржилася
на давно заіржавілі образи, по яких хтось обов’язково
ш арпав вряди-годи корбою — так, задля музики. Мавпа
скривилася від тієї какофонії, зітхнула й собі, втерла
скупу сльозу — вітер виїдав очі. У розпуці прикрила
голову рукою, погладила, немов жаліла сама себе,
обдивилася крізь пальці натовп, потім повернулася до
нього задом і лукаво зблиснула двома ясними латочками.
І лиш е криклива катеринка снувала і снувала свою
гризоту, стогнучи всіма фібрами застудженої душі під
такою ж крикливою лубковою катеринкою з яскравою,
аж за серц е брало, ж ар-птицею .
Така сама катеринка прозорилась на вітрині магазину
перед самим його носом: червоні ковбаси, що аж
скапували золотою товщ ею, рум’яні шинки, грубі кавалки
сала навіть могли розбурхати апетит, якого, проте, ніхто
ніколи не збирався вгамовувати. Д ивився на неї і
відчував щ ось на кшталт ностальнії. Чи провини? Раптом
цілком очевидно для себе усвідомив, щ о колись повівся
не так, може, навіть образив її. Чим? Н апевне не міг би
зараз витлумачити. Проте прикре почуття не полишало.
Та не робив собі з того проблеми. Певною мірою вже
звик. Більше того, це почуття стало його другим «я», з
котрим зж ився, як з сусідами по комунальній квартирі.
Ч асом йому навіть подобалося жити з таким настроєм.
Він виникав завжди, коли доводилося побачити у вітрині
зоологічного магазину клітку з барвистими птахами.
Гостро пам’ятав, щ о колись у дитинстві хотів мати таку
клітку і таку барвисту птаху, але так і не спромігся купити.

Тепер інколи здавалося, щ о хотів її купити для того, щоб
випустити. Міцний пош товх ззаду зігнав птаху з
улюбленого місця.
— Давай, давай, рухайся, чого став!
Вони були у черзі. В черзі за ковбасою . Господи, я^
банально.
Робив вигляд, щ о слухає її, навіть щ о слухає її голос, а
насправді пригадував ті часи. Вчилася на курс перед ним,
познайомилися на дискотеці, потім він забаж ав її
проводжати, аби оборонити від напасників. Н е мало
значення, хто мав би нападати: він хотів її обороняти і
все. їхали трамваєм, потім ішли пішки, потім довго
стояли, зреш тою почали прощ атися, і він опинився у її
кімнаті. Було це випадковістю чи вони того прагнули?..
Раптом йому знову страш енно захотілося пройтися з
нею вулицею, зайти на каву, просто мовчки побути
поруч, аби згадати той час і той настрій, і взагалі. Він так
давно не переживав чогось подібного, щ о болісно
хотілося, праглося згадати той специф ічний присмак.
Вони вийшли з натовпу. Просто кинули чергу. Пішли
повз крамниці і виставки, повз кам’яниці з помутнілими
від часу вікнами, повз людей — увесь світ перетворився
на юрбу. Ішли, як тоді, просто і невимуш ено, ніби
забрели через невидиму стіну в інш ий час. Вони таки
зайш ли до кав’ярні, він, ніби випадково, вибрав
найвишуканішу, як йому здавалося: там було досить тихо,
а з-під прилавка завжди — коньяк.
Коньяк пиди смакуючи, хоч він був не найліпшим,
проте цілком пристойним; це вж е було п оза сценарієм —
тоді коньяку не було, та й не могло бути — не було
грошей. Замовляв щ е канапки з імітацією ікри,
мандарини, ерзацш околад і, неначе перед малою
дитиною, звичними жестами розгортав, обдирав шкірку,
вміло розлуплюючи плід. Навіщо? Воно не їлося, але
враз відчув потребу у добродійності, потребу віддавати,
бути потрібним. Відчув себе таким багатим і сильним, що,
здавалося, увесь світ уміщався в грудях, і він здивовано,
не вірячи собі, відкрив дверцята і дав птасі волю.
Зреш тою кава набридла, настрій почав розвію ватися,
перетлівав у сп’яніння, і хотілося вж е шарпонути завісу і
покласти виставі край. Важка запона диму набувала
містичних обрисів. Вони асоцію валися з чимось
неймовірним, жахним, навіть обридливим. Візії
вихлюпувались густо нарум’яненими посміш ками, що,
відриваючись від носів, спливали у повітрі, чіплялися за
сусідів, клеїлись до липких столів, здіймались у чорне
піднебіння стелі. Вона нарешті загасила свою сигарету,
вийш ли у свіжий вечір. Коньяк, дарма, щ о цілковито не
міцний, послідовно робив свою справу, настрій став
істерично-веселим, вони взялися за руки і розкуто
почовгали, імітуючи ходу по осінньому листі. Ріденькі
вогні астматично миготіли, він ловив краєм ока блиск її
окулярів, тримав лагідно за руку. Запах листя аж забивав
дух. Ж артівливо лоскочучи пальцем її долоню , він
вдавав, що милується шурхотом осені під ногами.
Вийшли на центральну вулицю. І раптом він зрозумів, що
має робити.

Вискочив на ш осе, рішучим жестом зупинив машину,
запросив її у салон. Сподіваного опору не було, вона сіла
і назвала свою адресу. Адреса, як на диво, була тією ж.
Коли сідала, виразно побачив знову її' маленьку ніжку у
зграбному півчеревичку, щ о лукаво визирав з-під
дзвоноподібної спідниці. Довга спідниця з товстого
полотна приглушених тонів звисала грубими фалдами,
так само, як та, колишня. Він пригадав, щ о саме ця сукня і
той малий черевичок привернули колись його увагу
найбільше. Проте спогад перебила прикра за теперіш ньої
ситуації згадка про вічну жінчину, а відтак і його власну
проблему: ніяк не міг догодити їй зі взуттям. С аме тепер
для таких спогадів зовсім не час. Він внутрішньо
зніяковів, зробив спробу пожартувати, імітуючи жести і
тон якогось кіноактора з побаченого свого часу фільму,
потім у темряві маш ини почав шукати її коліно. Робив усе
якось зло, мовби мстився комусь невідомому; з третьої
спроби, нарешті, досяг сво єї мети. Сперся на нього всією
вагою, наліг на її торс. Опору знову не було, лиш
спокійне уникання. Обіцянка вдовольнила і заспокоїла
його. Обхопивш и рукою її талію, обтягнуту плащ ем,
притискаючи ту талію майже брутально до свого боку,
розлігся у машині і під звуки легкої музики, яку водій
увімкнув, коли почалося вовтузіння на задньому сидінні, з
почуттям переможця споглядав околиці.
Виходячи, кинув водієві на переднє сидіння п’ятірку.
Роззирнувся. Все було так само. Раптом тверезо глянув
на себе збоку: вдаючи легковаж но-сп’янілого, недоладно
човгав мощ еною кам енемдоріж кою за зграбною
жіночою фігуркою. На мить його кольнуло якесь, подібне
до каяття, почуття. Вже готовий був повернутися і втекти,
безславно розчинитись у темряві, щ езнути назавжди з
дурнуватого спектаклю. Але чиясь рука владно відчинила
дверцята клітки, вхопила тендітну пташину голівку і міцно
затиснула.
Кімната теж не дуже змінилася з того часу. Старе —
фамільне? — ліжко, якого він цілковито не пам’ятав,
картини, які тепер наш орош ено дивились чорними
квадратами, ш афа з дзеркалом, де колись вкрадливо, з
лоскітливим завмиранням у шлунку, спостерігав, як вона
заходила після душу в довгому рушнику, а потім поволі
розмотувалася, мов метелик, перш е ніж прийти до нього.
Все було тим же і разом з тим несло на собі якусь
неправдоподібність. Його присутність явно дисонувала з
інтер’єром у доброму старому галицькому стилі, зі
зграбною фігуркою вишукано вбраної жінки. Сама його
присутність у цій темній кімнаті, дарма що виконував у
дійстві роль статиста, була абсурдною, як і дурнуватий
мотивчик, бозна-коли і де вчутий, щ о настирливо
крутився у голові. П оморщ ився обридливо, зціпив зуби і
раптом, дивуючись сам собі, вхопив її за плечі, рвучко
обернув до себе, вп’явся у вуста і вагою свого тіла
повалив на ліжко. Те жалібно скрипнуло пружинами,
зітхнуло і замовкло. Гарячковими рухами розщ іпав
пальто, гудзики светра, тремтячими пальцями зсунув під
саме підборіддя ліф і глянув згори. Мить перед очима
плавали червоні кола, потім її рука зів’яло впала на ліжко
і полилося м’яке світло. Очі уважно і ш ироко дивилися на
нього. Він пригадав нарешті, чого очікував: колись в
аналогічній ситуації вона промовила: «Я ж просила
тебе...» Пригадав, як тоді збентежився, більше, ніж від
вигляду жіночих грудей, які вперш е так близько мав
перед собою. Тепер перед ним були такі самі — аж
страш но стало,— ті самісінькі груди гарної ф орм и, навіть
досконалі, так, ніби й не було отих усіх років. Д ивився на

36

них, немов уперш е бачив, не вірячи, що все діється
насправді, а очі кололо перехрестя тоненьких золотих
промінчиків. Потягнувся рукою ДО того дива, торкнувся
м’якої податливої плоті. На нього цілком спокійно
дивилися її очі. Аж тепер помітив, якого вони кольору.
Раптом стало сором но, пекуче сором но за своє дітвацтво.
За отой наскок, за своє здивування, за розгубленість. Він
підвівся, сів, втомленим жестом провів рукою по
обличчю, пригладив волосся. П евний час тривала гнітюча
тиша. Потім вона встала, порухом плеча поправила одяг і
вийш ла. До горла підкотився клубок, може, то коньяк
протестував з нутра?
У дзеркалі виникла фігурка жінки, загорненої
рушником. Стрункі форм и були чомусь рудими, ніби
вимазані солодкою патокою, щ о звільна спливала з
розпущ ених кіс по грудях, стегнах, по точених литках на
підлогу, теж руду, мовби складену з іржавих дощок.
Видиво розвіялось, майнуло волохатою тінню і з усього
розмаху упало на нього. Н еначе у величезній центрифузі,
з нього опадали краватка, окуляри, одяг, аж доки він став
колишнім, захопленим і юним студентом. ї ї тіло не
втратило приваби, воно стало соковитішим, шкіра
еластичнішою, м’якшою, мов шерсть домаш ньої кішки.
Воно стало щ е незбагненніш им, ніби мало тугий,
пружний ореол з м ’якими голочками на поверхні.
Відзначив це зі здивуванням, та її груди не давали часу на
роздуми: вони, як і колись, стигло розбігалися навсібіч і
спонукали ловити себе, випорскували з рук, іронічно
підморгуючи чорними очицями. Знав, щ о мусить бути
тепер ліпш им, ніж колись, бо й для чого було починати це
все? Знав чомусь, що тоді був поганим, точніше,
невмілим чи, може, невправним ... Знав, що винен перед
нею, перед усіма жінками, перед усім світом, і прагнув
виправити свою вину, виправити своє невміння за
будь-яку ціну. С ерце таки заїдало, дихання переривалося,
він давно не працював фізично. Перед очима пливли
кола, мов кружальця диму від її сигарети у кав’ярні; він аж
тепер зрозумів, на щ о вони подібні. Такими були рисунки
на пір’ї у тої птиці, яку він бачив у дитинстві в зоологічній
крамниці. Кола росли, напливали, вились, мов шовкові
петлі, обплутували його міцним коконом, гальмували
рухи, примушували густо пітніти, заш моргувалися на
ш иї,— невже у неї таке довге волосся?
Фіолетове світло цілком знеособлю вало все навколо.
Воно клало цвинтарний відтінок на все — на руки, пальто,
течку, стіни, мертві дзеркала вікон у рамах з облупленою
фарбою, на брук і калюжі під тими вікнами. Під’їхав
тролейбус, майже порожній. Сідаючи, за звичкою
намацав у кишені клапоть паперу і хотів його
закомпостувати, аж помітив, щ о там щ ось записано. Це
був номер телефону — щ ойно записав його після довгих
вмовлянь назвати. А може; то було не щойно, а колись?
Відчуття часу зовсім зникло, зате з ’явилося почуття
пригніченості — похмілля, чи що? Сягнув рукою до течки
і видобув пляшечку з таблетками. Т е парш иве відчуття не
зникло. Воно перелилося в дзвін у голові, сахаючись
холодних скронь, і поволі вимальовувалось у майже
зрим е почуття провини. Він з усіх сил намагався
зрозуміти, що з ним діється, і раптом пригадав, що так і
не купив ковбаси.
м. Львів

37

«Г Р У П А А»

к о ^ а т и с я ^ ^ м а є м о ! л^ше^виходячи з класово-партійних^
інтересів...

П Я С Е Д Ь В И Й п р ед с т а вл я є ю л ь к

А>’-

X
ч

4

Вікторія СТАХ
плоди екзотичні и химерні створіння
із ночі
гуртом наді мною нависли в ослизлу
цю зиму
я не жену їх не маю бажання на прощу
йти як ходила колись напівжінкою —
напівдитиною
прощу знаходжу у нашому спільному тілі
в його екзотичних плодах і химерних
створіннях
прощу знаходжу у вірі твоїй безконечній
в мою жіночість в мою теперіш ність в мою
прийдешність
прошу прости оце прагнення вічної прощі
просто долоні свої простягни обхопи мене
прошу
стисни коліньми і в танцеві цім найсолодшім
в лоні моєму плекай нашу пристрасну прощу

Рубрику веде Вікторія СТАХ

Іван КОЗАЧЕНКО
Ти вся нага, немов зернина,
облущена з осінніх снів...
А з -з а плечей безумна днина
летить, як білка по сосні.
Не треба! Стій! У пащі неба
ми всі — супутники малі.
Сосни система коренева,
мов павучечок у смолі,
що потонув би в темній гущі,
але жага всевладна рве
з Зем лі, як трави проминущі,
сузір’я творячи нове
з німого спеченого груддя,
і сіє в сиву мерзлоту...
Щ об виколисати на грудях
тебе, зернину золоту.
Ігор КАЛИНЕЦЬ
тієї ночі нас наздогнала погоня
щ емливих поглядів і тільки
нам зрозумілих слів
тієї ночі тво ї вуста закінчувалися
як море приливом і відпливом
тієї ночі тво ї перса виносили
на червоних вістрях зблукалі
рибини пальців
тієї ночі безмежна глибінь
лона поглинула трьох мене
вчорашнього нинішнього і
завтрашнього

Марко М ОВЧОК
СА Д М АРКІЗА Д Е С А Д А -2
їдьмо, Галю, з нами,
з нами, козаками...
я — ескадрон махновців.
— хочеш?
я коні ставлю коло хати
тебе я ставлю — серед хати
й благословляю починати:
нас двоє — на твій зад і перед
(о, яблука, пружні й зелені!)
ще двоє — в рот тебе годують
гірким густим гарячим медом
(о, той язик твій електричний —
він лиже леза ятаганів!)
ще двоє — в ямки, де клю чиці...
а дев’ятьом дістались перса
(як дітям — пироги з калиною
ще п’ять — ті на ж ивіт твій пишний...
ще семеро — на ясну спину
(пух золотий поміж лопаток!)
ще чотирьом даєш ти руки —
і в пригорщі солоні сиплють
важкі горіхи поцілунків!
ще десять — моляться колінам ...
галоп — до ранку!
ніжна бранко
я — ескадрон махновців
— хочеш?

Андрій ГА РАСЕВИЧ
П’ЯНИЙ В ІР Ш
Посипались в курник сріблясті зграї,
Блакитну чаш у м ісяць не допив.
Летять в туман надщерблені трамваї,
Хитаються будови і стовпи.
Пливе земля у простір неспокійна,
Надранні хмари — просять у танок.
Я п'яний щастям і вином подвійно
І величаю щ астя і вино.
І згадую. А з споминами лунко
Пливе у безвість пісня білих ніг,
Цвітуть в кутках забуті поцілунки
І тиха пристрасть пестощ ів твоїх.
Міцну любов я вихилив і випив,
І кинув чарку у нічний туман.
Збираю квіти, що колись розсипав
Невтомний і зрадливий Дон Ж уан.

Анатолій М ОЙСІЄНКО
Благала: перейди мою ріку,
Таку ж агучу і таку нестрим ну...
А він не знав ні Рим у ані Криму,
Ні мідних труб не знав ще на віку.
І думав, що ступити в ту ріку —
То й буде ледь не восьме чудо світу.
— То вітром хоч — в моє жагуче літо,
У вітер мій в пекучім сповитку.
І вітром він не був. Печаль таку
їй при собі не сила вже носити...
Й сама виходить з себе, щоб наситить
Свою сльозу, солону, аж гірку,
Аби й перед сльозою не змаліти
В благанні: перейди мою ріку.

Слава Л О КІС
Ж И ТІЄ П О ЕТКИ
Ти кажеш:
то гаразд, що ти обіцяла
народити для свого законного чоловіка
сина.
То лихо
що ти обіцяла народити другому коханому
двох синів.
То злочин,
що ти обіцяла привести для мене доньку
(донька народжується од надмірного
гвалту,
так необачно я мовила,
коли найдужче тебе кохала).
Кажеш:
якщо я це зроблю,
ти відчекрижиш мені голову
і згвалтуєш іщ е живу і вже мертву.
Тому я народжу для тебе дебіла,
і ти, гвалтую чи мене,
ще живу і вже мертву,
не дізнаєшся,
що є гаразд,
що є лихо,
що злочин,
кохання.

Ольга КАТРИН
Ш Л ЯХЕТН І ЗАБАВИ
Дискретний рух зап’ясть в перлинах.
Келишки. Вуса. Дим. Вуста.
Галантних знаків пантоміма.
Розмов натужна висота.
Удари вій в низькі декольти.
Удари вин в натужний текст.
І перехід на vivo molto *
До розділу «Ш ляхетний секс».
* vivo molto (італ.) — дуже жваво; застосовується
як музичний термін для позначення темпу.

Назар ГОНЧАР
ГО -О -О Л
Дарій КУМ
* * •

Я жінкою цією володів.
Утіхи мав з досвідченої плоті.
Хрен, як рефрен, перістий і гнідий
Розвішую на плоті.
А жінка спала. По Чум ацькім Ш ляху
Розхлюпались її пітні цицьки,
І товсті стегна, по-простом у ляхи,
Іще здригались, мов хропучий кінь.
І знову ночі недоспать,
І знов скалу отсю лупать,
Блукать в пітьмі, неначе астероїд,
Де опочив п’яний сперматозоїд,
Де полягла колись їх ціла рать...

39

одне одного беремо в оберемок
! як пригубимося
ти — мій притулок
я твій
! ти така ласкава
! а яка цікава
твоя циця права
тобто ліва
то права — моя рука
! а яка ти ніжнонога
між
нами
нема
нічого
бо
ми
єдиний
цілунок

еВРГП

ЄЄЮ»

{ J J ^ ^ W ]W ^ W ^ W W W W W W W ^ W W ^ W W W ^
— Коли б природа подарувала мені нагоду стати
жінкою — був би лесбіянкою. П рикро, що ніколи такого не
відчую. Я можу собі уявити, як жінка кохає іншу жінку. А ще
мені подобаються жінки із ніжною шкірою.
— А ви погодж уєтеся з думкою, щ о по-справжньому
кохати дано далеко не кожному?
— На мою думку, взагалі нікому не дано кохати. То люди
для спрощ ення вигадали таке слово: любов.
— Щ о ж дано?
— Закохуватися. О сь що, на вашу думку, означає — «лю­
бити»? Я, наприклад, люблю свіже молоко. Шоколад з
горіхами дуже полюбляю, напій «Фанта» обожнюю. Люблю
блакитний колір за те, щ о він саме такий і ніколи не стане
червоним. Стану сліпим — уже не буду його любити, навпа­
ки, почну ненавидіти... От і все. А людина серйозно
змінюється: сьогодні вона така, а завтра — зовсім інша.
Мені, наприклад, досить нудно спілкуватися із колегами
по цеху: глибокої розм ови, як правило, не виходить. Вона
буває нормальною , тобто звичайною. А хочеться іншого.
Хочеться, щоб ось ви, наприклад, прийш ли до мене і вия­
вилися настільки цікавим співрозмовником, щоб я
повністю забувся і розчинився у вас. Це щастя. А його
формула: знаходячись із коханою (коханим), ти вже ні про
щ о не думаєш. Коли ж починаєш згадувати, що пісню треба

написати або кудись піти — все, ваш контакт — дрібниця,
для щастя будь-кому з нас потрібна тільки одна людина.
Тільки та, яка не зм ож е жити без вас.
А взагалі, щастя не є чимось постійним.
Сьогодні, припустимо, ви закохані у Володю, але він
через тиждень учинив щ ось погане, і ви його розлю били.
Потім покохали досить симпатичного хлопця Васю, але він
через місяць поцупив у вас ланцю ж ок і каблучку.
Відповідно, ви його теж розлю били. І це цілком норм аль­
ний процес. Це — досвід.
—А ви влюбливий?
— Скоріше велелюбний. Не закохувався, а вступав у
контакт. Дивно. Правду каже гороскоп, щ о Діва (а це мій
знак) ставиться до кохання як до спорту. Самостверджується через нього. Певною мірою це залиш илось і сьо­
годні, тільки цінності змінилися. Раніше я дивився на кра­
сивий бюст, на волосся і ноги, на очі... Т епер для мене на
першому місці інтелект. Із дурнями я взагалі не можу
спілкуватися.Якщо через дві хвилини виявляється, що кра­
суня — дурепа, уся цікавість до неї зникає.
— У вас велика сім’я?
— Маленька. Дружина Люба (українка, до речі) і я.
—А Л ю ба вийшла за вас заміж, коли ви вже були зіркою ?
— Ні, ми одружені 11 років. Це дивовиж на жінка. Люба

з тих, які мені по-справж ньому подобаються. Вона весь час
ніби доповню є свого чоловіка, важить, наприклад, 48 кг.
М ожливо, у нашій сім’ї незабаром з ’явиться поповнен­
ня. Я ж з цього приводу настроєний скептично. Одного
разу журналіст запитав мене: «А чому у вас дітей немає?» В
мене, до речі, є дванадцятирічний син від перш ого шлюбу.
Пам’ятаю, тоді зопалу вигукнув: «Не хочу дарувати цій де­
ржаві щ е одного громадянина». Хоча, розумієте, приро­
да — вона ж сама розподіляє усі терміни.
— Чого вам не вистачає?
— Мені якось тісно. Постійно відчуваю дискомфорт, а це
ненормально. Людина має право жити так, щоб їй було
комфортно. О сь, наприклад, їдеш у машині, і там тепло,
грає музика. Це нормально. Я, мабуть, не відчуваю голо­
вного — свободи. Мені постійно хочеться чогось нового,
хоча чого саме — визначити не можу. Часто уявляю собі
таку картину: узбереж ж я моря, тихі хвилі, на горі невелич­
кий ресторанчик з відкритою терасою. Оркестр грає мій
улюблений традиційний джаз, а на веранді сиджу я — у
білому піджаку і чорних брюках. Мабуть, там я знайш ов би
повний душ евний і фізичний комфорт.
— Через т е ви і погодилися зіграт и роль Остапа Бендера
в кіно?
— Справді, у новому фільмі, який знімає Василь Пічул, я
граю О стапа. Картина так і називається: «Остап. Історія
кохання». Вона про відносини між великим комбінатором
і Зосею Синицькою . Я навіть кінопроби не проходив —
реж исер побачив Бендера саме таким... А Паніковського
грає геніальний Станіслав Любшин.
Ми знімали сцену над могилою Паніковського. Я там
надаю останнє слово Балаганову, а сам вирушаю за мрією
вже один. І підіймаюся на дуже крутий і високий насип, а
на м ене мчить величезний паровоз. Бендер зупиняє його,
наче таксі... Те, щ о Остап мріяв про Ріо-де-Ж анейро — не
є мрією. Це ілюзії. Що б я робив у Америці, коли б
закінчилися гроші? Закінчилися, припустимо, через рік. А
навколо мене живуть 99 відсотків людей, яким від мене
нічого не треба. А це ж катастрофа, коли від тебе нікому
нічого не треба.
—А т ут ви відчуваєте себе забезпеченою лю диною ?
— Як сказати... П орівняно з іншими зірками — жебрак.
Але, розумієте, я не можу постійно їздити на гастролі, як ті
ж таки зірки, не можу перетворити власну роботу на кон­
вейєр, не можу тривалий час працювати без перерви.
Звідси і результат: навіть власної квартири не маю.
—А я десь чула, щ о ви збиралися вести «Хіт-парад Останкіно», передачу на заміну традиційної «Пісні року»?
— М ене запросили готувати сценарії і вести цю передачу.Я все зробив, записав програму і... викликають Крилова
до серй озної солідної людини, яка на телебаченні займає
досить відповідальну посаду. О сь тут я побачив, як людина
може брехати просто в очі, навіть не надягаючи маски.
Спокійно. То жахливий стан, і я сказав людині, від якої
залежав: «Руки вам більше не подам». І не подав.
—Х іб а ви щ е не звикли до суцільної брехні?
— Кожна людина ж иве за своїми принципами і вважає
їх справедливими. І я так само. У житті, наприклад, ніколи
не брав і не давав ж одного хабаря, хоч як дивно це звучить:
усе, щ о маю, досягнув чесно.
—Я т ак розумію, щ о з вашими принципами не всі погод­
жуються.
— Звичайно, але я заробляю гроші власною працею. А
ось ті, хто м ож е «розкрутити» мою роботу, якось допомог­
ти, наприклад, деякі працівники радіо і телебачення, теж
хочуть жити красиво. їхні посади високі, чим ці люди
відверто користуються. Коли мене запрошували стати
співавтором тієї передачі, тобто запрошували як творчу
одиницю, попередив: «Тільки давайте чесно». Зі мною ніби
погодилися, але далі — ідею використали, а я сам зі своїми

принципами їм почав відверто заважати. Я ж сказав: «Хо­
чете жити за своєю філософією — живіть. Тільки, будь л а­
ска, без мене». Розумієте, я в житті хочу бути чесним. А
могло вийти так: м ої друзі-співаки мусили б давати гроші,
щоб потрапити до цієї солідної програми. Давати не мені,
іншим, але ж я ніби в одній із ними «компанії». І десь
мимохіть люди могли думати, щ о заплатили і Крилову. Це
страшно, я так не хочу.
— А вам хтось допомагав «пробитися» і чи р обили це
безкорисливо?
— Пісні і вірші я писав щ е у школі. Д о нас у Тулу на
гастролі приїздило чимало співаків, і я якось набрався хо­
робрості, пробрався за куліси до Л еонтьєва і пояснив, щ о
хотів би показати йому свої пісні. А він м ене ввічливо так...
послав. І пісні навіть не подивився. Так неприєм но було,
щ о він навіть не подивився. Але через три роки вж е Л еонтьєв прийш ов до мене за куліси і сам попросив пісні. Я
про той випадок нагадав, він його, звичайно, не пам’ятав.
«Вибачай,— каже, — у м ене важкий період тоді був, запій...»
З Аллою Пугачовою ми кліп записали «Здрастуйте, Алло
Борисівно», за що я їй дуже вдячний. Вона тоді навіть до
моєї однокімнатної квартири приїхала. Я хвилю вався стра­
ш енно...
А так, щоб серйозно допомагати... М оже, хтось і хотів,
тільки я не пригадую. Мабуть, таких лю дей нем ає. Є люди,
з якими раджуся, хоча взагалі намагаю ся нікого не
наслідувати і розвиватися автономно. Тому дістаю вели­
чезну насолоду від спілкування із серйозним и драматични­
ми акторами, такими, яким свого часу був Євген О лексан­
дрович Євстигнєєв, якими є Євген П авлович Л еонов, Армен Борисович Джигарханян, Леонід Куравльов... Вони —
мій орієнтир.
— Ви лю бит е театр?
— Ні, хоча й закінчив акторський факультет театрального
інституту. Театр для м ене — це все одно неправда, хоча й
написана геніальним автором. А ось перед мистецтвом
перевтілення і перед людьми, які його опанували, голову
схиляю.
Я сам сьогодні ніби перейш ов у інш е русло. Мені вж е не
цікаво розповідати про себе — хочеться дізнатися, які ви.
Хочеться довірливої розм ови, такої теплої і довгої... Це як,
наприклад, роздягнути дівчину і сказати: «В тебе красиві
груди». І все. І не торкатися її. Хочеться глибини, але немає.
Якось порожньо.
Ми постійно на щ ось чекаємо і сподіваємося. На те, що
буде краще і веселіш е. Але забуваємо, щ о життя минає і
комфорт повинен бути сьогодні, зараз, цієї миті, а не десь
там, через п’ятирічку. Тому лю дина у нашій країні повинна
зрозуміти: тільки вона сама може зробити своє життя ці­
кавішим, нормальним. Наприклад, не хочеться спілкува­
тися з кимось — не спілкуйтеся. Не хочеться чогось — не
робіть. Пожалійте себе. Полюбіть себе! Ш кода ж прожити
вхолосту.
Я не вірю у теорію Дарвіна. Вірю в інші планети, і коли
зустрічаю близьку за духом людину — знаю: вона родом з
м оєї планети. Ми мало щ о знаєм о про інші світи, але так
само мало знаєм о і про нашу людську цивілізацію. Ч ерез
те — війни, конфлікти. Я дуже хочу дізнатися, як виникла
наша Земля і чому жінка народжує дитину. Не сам процес
запліднення і ділення клітин, а щ ось інш е, вищ е, світліше
за цю анатомію.
Заздрю тим, хто твердить, щ о літав у косм ос і зустрічався
з
інопланетянами.
Серед
тих,
хто
розповідає,
зустрічаються, правда, чимало дебілів, які відверто бре­
шуть. Але є такі, що говорять щ иро. І я їм вірю. Вони цілком
нормальні люди, просто з ними ось таке трапилося. М ож­
ливо, то був сон. Хоча навряд. Це все від наш их ілюзій, і
тому хочеться в них вірити. І це нормально.
Інтерв’ю взяла
Ольга ВОЛОДИМ ИРОВА
Малюнок Юрія КОЛОМІЙЦЯ

ФОТОМОНОЛОГИ
С казати , що у світі м ен е приваблюють в и к ­
лючно ж ін к и , було б —неправдою . Хвилює
багато й інших р е ч е й , часто р ізн и х і с у п е ­
речливих.
Р е а л ізу в а т и с еб е м о ж у ч е р е з вірші, к о р о т ­
к у п р о зу . Б е р у ч и с ь за ф о т о а п а р а т , п р агн у
рідійти за ме«сі бу ден ності і звичності.
Ін о ді д е вд ається —ч е р е з підсвідоме к о д у ­
в а н н я п очуттів р ізн о м ан ітн и м и символами.
Ц е д осить п ош ирене яви щ е в ж ивописі і
ф о то гр аф ії. Й н ав іть к оли доводиться т л у ­
м ачити зо б р а ж е н е (що д о си ть склад но, бо
ж і ф отограф ую д л я того, аби с п іл кув ати ся
мовою ф о то гр аф ії, а н е іншою), ц е н е о з н а ­
чає мою н ев д ач у я к ф о то гр аф а чи н е т я ­
мущ ість гл ядача. В ко ж н ого своє с п р и й н я т ­
тя дійсності. Й коли мої роботи, хай і н е до
к ін ц я зр о зу м іл і, але п одобаю ться,—то вж е
н ев ел и ч к а п ерем ога.

Сергій СЕК РЕТО В ,
випускник Київської незалежної
академії фотомистецтва

ІВАН ЛУЧУК

***
Що налітає наче наглий вихор?
Те, що сидить до часу невимовно,
Чому мовчить задовго дуже прикро,
Що набухає часом повнокровно.
Але якщо вже налетить, то звикло
Заволодіє всім єством гвалтовно
І забурлять усі бажання дико,
Усі твої інстинкти поголовно.
Тоді ти переслідуєш мету
Себе осолодити, а партнера
Віднести у епоху золоту,
Перед якою блідне й злотна ера.

(Вінок сонетів)

*

*

Щоб нам озадовольнитись велико —
Усе навкруг, немов німе, принишкло.
***

*

Постукала у двері тихо-тихо,
Немов боялась настрій перебити.
Я подивився в очко, та на лихо
Не зміг у нім нічого додивитись.

Усе навкруг, немов німе, принишкло,
Лише вібруючи із нами в такт,
Все попереднє і майбутнє зникло,
В чеканні здійснення напруживсь факт.

Дивився в очко і сливе не дихав,
Ввижались в коридорі сталактити,
У скронях навіть пульсування стихло
І око безпорадне хтіло вити.

Уста до уст, і видихом і вдихом
Наповнюєм, спорожнюєм, і так
Шалене збудження нас охопило.
Ось-ось відбудеться вже перший акт.

Я знав — хто за дверима там шурхоче,
І відав, що вона від мене хоче.
Від неї я також хотів того ж,
Мене уже не пробирала дрож.

Вже на тобі ні светра, ні спідниці,
Ні станика, ні майточок нема,
Соски розбухлі, сп’янені очиці,
Закучерявлений шумить лиман.

Рішучий я не тільки на папері —
І я відкрив свої скрипучі двері.

Крім нас нікого у життєвій сфері —
Ми як палкі відлюдники в печері.

***

*

*

*

І я відкрив свої скрипучі двері,
Впустив її до себе до покою,
Став готувати каву і в етері
Розлилась пахощ, що її густою

Ми як палкі відлюдники в печері,
І стримання і стид — це не для нас,
Ми чисті, як кольоре на пленері,
Сягнули збудження найвищий клас.

Робила пара з кави, ефемерій
Присмачена парфумною луною.
В моїй кімнатній мікросфері
Все пойнялось чудною пеленою.

Недавно ще, гуляючи у сквері,
Чи припускали ми, що прийде час,
Як наша пристрасть, наче вітер прерій,
Чи то степів, влітатиме в екстаз.

Ми пили каву, їли чоколяду,
Передчуття вдихали наші пори
І ніби знехотя стрічались зори,
Готові до піднесення і спаду.

Ось входжу я поволі, обережно
У лоно, що мене бажає дуже;
Розширює її світи безмежно
Мого вхождіння диво харалужне.

Без ліку натяків — стонадцять серій,
Щоб ми могли піддатися химері.

Ми не відчуємо потреби ферій,
Заживши у своїй кохальній ері.

*

*

*

*

*

*

Щоб ми могли піддатися химері,
Вже небагато нам було потрібно.
Жарівка глипала на нас зі стелі,
Скляна блистала люстра, наче срібна.

Заживши у своїй кохальній ері,
Зливаємось в одно, боги вогнисті,
Ми непідвладні вже ніякій скверні,
Для нас тіла, як дух, криштально чисті.

Вона сиділа в темному светері,
В легкій спідниці, що сягала рівно
До філігранних литок, а мізерні
Три гудзики пишалися осібно.

Вже нам немає діла до вечері,
В нас апетити інші — пломенисті,
І забаганки в нас тепер штудерні —
Як розкоші нам досягнути висі.

Я приступився ближче і руками
Обвив ї ї ніжніше, ніж давун,—
Вона замружилася від нестями,
Здригнувшись сотнею солодких лун.

Цілованню нема кінця і краю,
Кожнісінької п’яді прагнуть губи,
І вже чи втримаюсь — не знаю,
Щоб жартома в гузно не вп’ясти зуби.

А я відчув, як той в мені задихав,
Що налітає наче наглий вихор.

Коли бурхливо, а коли притихло
Навзаєм розкриваємсь столико.

* Тільки для тебе (англ.).

*

*

*

*

*

*

Навзаєм розкриваємсь столико
У переливах доторків і рухів,
То ніжним стогоном, то тихим криком
Доходять пестощ і до наших слухів.

Ми прагнемо і змін і перемін,
Щоб все мінялось плавно і невпинно,
Щоб все верталось хоч десятеринно,
Хай чується простір і відгомін.

Короткий час минув, як я із риком,
Подібним до грімких небесних звуків,
Глибинно оросив її зі смиком,—
Як знову живчика зростає стукіт.

Тоді до нас не завітає сплін,
Як будемо сповідувати чинно
Теорію про те, що безневинно
Вмістився всесвіт в межах наших стін.

Холоне в животі, а по колінах
Тоненькі струми легко пробігають,
Лоскоче в вухах, терпне піднебіння,
Хребет і лікті тихо знемагають.

Цей всесвіт — Богом дане щастя,
Вся широчінь чуттів і почуттів,
Та відданість, яка стократ воздається
У безлічі майбутніх ще боїв.

Кристалом буде стан мій хаотичний,
Як обуяє нас приплив ліричний.

Бо вічні й незнищенні в нас трофеї —
Апофеоз, зеніти, апогеї.

*

*

*

***

Як обуяє нас приплив ліричний,
Зникоме зникне, явне об’явиться,
Відкриються справдішні нам обличчя,
Які дотіль скривав нам світ безличний.

Апофеоз, зеніти, апогеї,
Провалля, прірви, нурки, схили, спади.
Таке життя, на то немає ради,
Ми ж люди, не опудала з музеїв.

Етичне все, що наше. Неетичний
Той світ, в якому часто нам крутиться
Приходиться, сховавши справжні лиця;
Той світ, до справжніх почуттів драстичний.

Відчули вже, в любові впрягшись шлеї,
Все розмаїття радості й відради.
Ми тішимся благословенням Лади —
Натхненниці, богині, жінки, феї.

У цій кімнаті, в-ці чудні хвилини
Ми спіритично рушимо той світ,
В якому першопотяги людини
Відігнано в напівзабутий міт.

Ще перед нами цілі маси втіх,
Обширне поле гарцювань уяви.
Ідей з колінцями великий міх,
Фантазій різних широченні лави.

І серед свіжозрушених руїн
Ключі знаходимо від всіх таїн.

Це наше спілкування, по ідеї,
Амброзія для мене і для неї.

*

*

*

*

*

*

Ключі знаходимо від всіх таїн,
Від щ оякнайінтимніших букетів,
Коли у зближення стрімкому леті
Др сьомих розкриваємся колін.

Амброзія для мене і для неї —
Це ми самі, це разом ми обоє.
Наразі не зрікаємся своєї
Чудної спілки, хоч і не чудної.

В багатогранні пестощ них вимін
Ми дуже схожі на тонких естетів,
Що в любощах не визнають секретів,
І вже як люблять — то зі всіх сторін.

Бо як без спілки жити нам цієї?
Якщо розірвем з голови дурної.
То не знайдем такої панацеї.
Яка одне без другого загоїть.

Чоло поцілувала, вухо, ніс,
Щоку, а далі шию, груди далі,
Живіт, пупець і того, що підніс
Свою персону грату гарту сталі.

Та ще не все. Це тільки увертюра.
Ми й далі будем вірні нашій Ладі.
Керують нами — світлий дух, натура.
І ми самі, чому ми дуже раді.

Коли підхід вже надто еротичний,
Кохання триб тоді нам вадить звичний.

Зрадів би знову й, якщо б ти — хо! —
Постукала у двері тихо-тихо.

* * *

*

*

*

Кохання триб тоді нам вадить звичний,
Коли ми прагнем злетів колосальних,
Коли хотіння нам безмежжя зичить,
Коли надміру струменів повальних.

ПОСТУКАЛА У ДВЕРІ ТИХО-ТИХО,
І Я ВІДКРИВ СВОЇ СКРИПУЧІ ДВЕРІ,
ЩОБ МИ МОГЛИ ПІДДАТИСЯ ХИМЕРІ,
ЩО НАЛІТАЄ НАЧЕ НАГЛИЙ ВИХОР.

Отож, мій друг, слуга мій симпатичний,
Опісля пестощів лизально-цілувальних
Занурився у орган той практичний
Із функцій безліччю універсальних.

УСЕ НАВКРУГ НЕМОВ НІМЕ ПРИНИШКЛО.
МИ ЯК ПАЛКІ ВІДЛЮДНИКИ В ПЕЧЕРІ,
ЗАЖИВШИ У СВОЇЙ КОХАЛЬНІЙ ЕРІ,
НАВЗАЄМ РОЗКРИВАЄМСЯ СТОЛИКО.

Губами в русі стиснутий пругкими,
Він піднебіння ціжноплинно пестив,
Язик все ластився, пустивши слини,
А глотка сприйняла кінець фієсти.

ЯК ОБУЯЄ НАС ПРИПЛИВ ЛІРИЧНИЙ,
КЛЮЧІ ЗНАХОДИМО ВІД ВСІХ ТАЇН,
КОХАННЯ ТРИБ ТОДІ НАМ ВАДИТЬ ЗВИЧНИИ,
МИ ПРАГНЕМО І ЗМІН І ПЕРЕМІН.

Із надлишком хотіння і умінь
Ми прагнемо і змін і перемін.

АПОФЕОЗ, ЗЕНІТИ, АПОГЕЇ АМБРОЗІЯ ДЛЯ МЕНЕ І ДЛЯ НЕЇ.

45

БЕІКА АСТРОЛОН
ШЛЮБИ
ВЕРШАТЬСЯ

НА
НЕБЕСАХ

діти, сім’я багато значать у житті. їхні сексуальні темпераменти,
як правило, співпадають. Для Р ака і Діви характерні також і
дружні взаємини і плодотворна громадська діяльність. Діва може
бути хорошим секретарем, якщо Р ак начальник. Д ля налагод­
ж ення тісного контакту корисні прогулянки й спільна літературна
діяльність.

РАК - ТЕРЕЗИ (2 4 .0 9 - 2 3.10)
Ці знаки можуть тихо, спокійно існувати, якщ о Терези будуть
терпляче прощати примхи і непостійність Рака. їхній союз спри­
ятливіший, коли Р ак — чоловік, а Терези — ж інка. Але м ож ли­
вий легкий дисонанс через відносну емоційну холодність Терезів.
З а умови досягнення цими знаками стійкого становищ а в житті
їхні взаємини в шлюбі стабілізуються. Р ак мож е допомогти Т ере­
зам добитися популярності.

РАК - СКОРПІОН (2 4.10 - 22.11)
Р ак — Скорпіон — це яскравий і глибинний зв’язок за умови, що
Скорпіон буде поміркованим.
Сексуальні темпераменти
співпадають. Рака приваблює в партнерові його прихована сила й
енергія, а сам він допомагає Скорпіонові кращ е зрозуміти світ.
Загострена емоційність обох мож е ускладню вати їхні взаємини.
Можливі драматичні романи з ф ейєрверкам и пристрастей. Д ля
них корисна сублімація сексуальної енергії в різні види творчості.

РАК - СТРІЛЕЦЬ (23.11 - 21.12)
Емоційна гармонія Р ака зі Стрільцем м ож лива лиш е за умови
короткочасного спілкування. У великих дозах Стрілець дещо не­
затишний для Рака, підвищ ена вразливість якого відбивається на
їхніх взаєминах. Стрільцеві властиво диктувати свою волю і вла­
ду, та Рак ховається в свій панцир. У них хорош а сексуальна
сумісність. Шлюбні стосунки надзвичайно бурхливі: виявлення
дружніх почуттів, незаслуж ених докорів, великого кохання і ве­
ликих розчарувань. Стрілець часто займається питаннями здо­
ров’я і професійної діяльності Рака.

РАК - КОЗЕРОГ (22.12 - 20.01)
їхній союз можливий, якщо Козерог не дуж е похмурий і достатньо
турботливий, а Р ак не схильний створювати хаос довкола себе.
Але частіше Козерог намагається диктувати свої закони й «упо­
рядковувати» Рака відповідно до своїх уявлень. Т а Р ак не витри­
мує ніякого тиску й уникає будь-якого насильства. У шлюбі такі
стосунки призводять до конфліктів і взаємного відчуження. С ек­
суальні потреби не співпадають.

РАК - ВОДОЛІЙ (21.01 - 19.02)

РАК (22.06 - 23.07) - РАК
Два Р аки , як правило, не мають можливості близько познайомити­
ся, оскільки кож ен сидить у своїй «норі». Але, якщо все-таки побе­
руться, то прекрасно вживаю ться, оскільки вони добре відчувають
стан одне одного, однаково сприймають оточуючий світ. У
взаєминах вони по-м атеринськи турботливі, але їх цілком дитячі
примхи можуть серйозно впливати на спільне подружнє життя.

РАК -ЛЕВ (24.07 - 23.08)
У Р ак а й Л ева істотна різниця в темпераментах. Лев любить бути в
центрі уваги й покоряти всіх, він не може ж ити без товариства. Його
бурхливе ж иття залякує обережного домосіда-Рака. Можливий
шлюб з матеріальних міркувань. Р ак може бути потайним кохан­
цем Лева. Він уміє створити Левові спокійну атмосферу, коли той
втомлюється від суєти світського ж иття. Можливі великі витрати на
примхи Лева.

РАК - ДІВА (24.08 - 23.09)
Якщо Діва мож е не зваж ати на непостійність і певну неакуратність
Р ак а, то їхній союз може бути щ асливим. Ракам імпонує прак­
тичність Діви, її щ ирість і тонка емоційність. Д ля обох знаків дім,
' Продовження. Початок: «Лель» № 3 - 4

Знаки Рака і Водолія — м айж е антиподи. Єдине, що мож е їх
об’єднувати,— богемне середовищ е, до якого пристають окремі
бродяги-Раки. Звичайний Рак-домосід почувається незатишно в
космічних просторах Водолія. 1 все-таки їх тягне одне до одного.
Водолій — цікавий сексуальний партнер, оскільки викликає в
Р ака бажання пофантазувати. Ш люб м айж е нем ож ливий, бо Во­
долія практично не втримаєш вдома, а Ракові для щ астя необхідна
тиха домашня ідилія. Ш люб може триматися доти, доки терпітиме
Рак.

РАК - РИБИ (2 0 .0 2 - 21.03)
Між знаками Рака і Риб існує тонкий емоційний зв’язок. їх союз
можливий на основі спільності духовних й інтелектуальних
інтересів. Сексуальні взаємини можуть складатися гармонійно.
Спільне існування Р ака й Риб зовні мож е виглядати малодинамічним, відзначатися хаотичністю і заплутаністю ж иттєвих си­
туацій. Тривалі морські подорожі і спільна релігійна діяльність
можуть зміцнити їхні взаємини.

ЛЕВ (24.07 - 23.08) - ЛЕВ
Тенденція цього знаку — самостверджуватися на фоні партне­
ра — робить спільне життя двох Левів проблематичним. Злиття
сексуальних темпераментів може викликати виверж ення вулкану
або викликати землетрус. П ара Левів здатна «залазити по вуха в
борги» і навіть повністю розоритися. В цьому шлюбі, як правило,
народжуються яскраві й талановиті діти, але часом «вино перехо­
дить в оцет».

46

ЛЕВ - ДІВА (24.08 - 23.09)
Союз Л ева і Діви мож ливий тільки на основі інтелектуальних
інтересів і спільної творчості. Діва надає Левові стійкості в ма­
теріальній сфері. П роте, Лева, особливо Левицю, дратує дріб’яз­
ковість і в’їдливість Діви, а її кокетство викликає в Лева приступи
ревнощів. Сексуальні темпераменти різні. Навіть темпераментна
Діва видається Левові надто холодною.

ЛЕВ - ТЕРЕЗИ (24.09 - 23.10)
Зн ак и Л ева і Терезів обіцяють гармонійний союз з теплими
друж німи взаєминами. Світська пишність Лева викликає в Терезів
захоплення, а Л ева приваблює внутрішня гармонія і доброзич­
ливість Терезів. М ожлива спільна діяльність у сфері літератури й
Мистецтва. Прогулянки в музеї і на виставки сприяють їхньому
зближенню.

ЛЕВ - СКОРПІОН (24.10 - 22.11)
Знаки Л ева і Скорпіона відчувають сильний фізичний потяг. Скор­
піон, володіючи внутрішнім сексуальним магнетизмом, відчуває
сонячне притягання Л ева. Л ев, як правило, орієнтує Скорпіона на
досягнення спільних ж иттєвих цілей. Але спільне існування про­
блематичне, оскільки їм дуж е важ ко з ’ясувати, «хто ж вдома х а ­
зяїн».

ДІВА - СКОРПІОН (2 4 .1 0 - 22.11)
Прогноз взаємин Діви і Скорпіона цілком сприятливий. Діва —
втілення жіночого образу для Скорпіона. З а умови повного
розкріпачення Діви між ними виникає хорош ий сексуальний кон­
такт. У їхньому союзі можливі дружні взаєм ини, спільні прогулян­
ки в місця підвищеного ризику, вивчення магії, оккультних наук,
занять йогою. Н а них чатує небезпека, пов’язана з транспортом.

ДІВА - СТРІЛЕЦЬ (23.11 - 2 1.12)
Стрілець дещо неконкретний і хаотичний для раціональної Діви.
Діва втомлює його дріб’язковістю і критиканством, але може допо­
могти в детальному осмисленні ж иттєвих питань. Між цими зн а­
ками існує сильне сексуальне тяжіння. М ож ливий також союз на
основі спільних соціальних або релігійних інтересів. Стрілець може
стимулювати притаманний Діві інтерес до вивчення історії й тра­
дицій національної культури.

ДІВА - КОЗЕРОГ (2 2 .1 2 - 20.01)
Діву й Козерога об’єднують працездатність, терпіння й почуття
обов'язку. Обом знакам властива глибока сексуальність, яка зовні
непомітна. Один з партнерів повинен допомогти іншому навчитися

ЛЕВ - СТРІЛЕЦЬ (23.11 - 21.12)
Зовні від союзу Л ева й Стрільця прекрасне враження: гармонійні
стосунки, хорош е взаєморозуміння і сексуальна сумісність. Лев і
Стрілець прагнуть яскравих вражень. Проблеми в їхньому житті
можуть виникати на грунті взаємної невірності або прагнення до
лідерства. Для їхніх взаємин характерне суперництво в інтелек­
туальній області. Разом вони можуть досягти успіхів у багатьох
починаннях.

ЛЕВ - КОЗЕРОГ (22.12 - 20.01)
Якщ о Л ева не пригнічує надмірна суворість Козерога, то між ними
мож ливий гармонійний союз і хорош а сексуальна сумісність. Лев
дає Козерогу ж иттєвий імпульс, підтримує його матеріально. Ко­
зерога приваблює благородство і щедрість Лева. Але якщо це всьо­
го-на-всього роль — розчарування Козерога може стати для нього
життєвою трагедією. Можливі проблеми із здоров’ям або в про­
фесійній діяльності.

ЛЕВ - ВОДОЛІЙ (21.01 - 19.02)
Союз Л ева і Водолія — це сильне енергетичне притягання двох
абсолютних протилежностей. Водолій — сцена для самовиражен­
ня яскравої натури Лева. Але світський тип Лева дисгармоніює з
демократично-богемним типом Водолія. П рагнення Водолія до не­
залеж ності й свободи в коханні викликає у Л ева різкий протест.
Ш люб мож ливий, якщ о обидва знаки відзначаються мудрістю й
натхненням. Можуть виникати проблеми із спільним майном або
майном батьків.

ЛЕВ - РИБИ (20.02 - 21.03)
Е моційна натура Л ева, яка постійно самостверджується, може
вдало доповнювати «глибоководну» натуру Риб. Між ними мож ли­
вий гармонійний зв’язок, який підвладний несподіваним і
таємничим колізіям. Д ля Л ева кохання до Риб може стати ф аталь­
ним і довести його до душ евної (або фінансової) кризи. Різниця в
темпераментах цих знаків велика. У спілкуванні часто йдеться про
професійну діяльність. Можливі фінансові проблеми. Один з пар­
тнерів часто утримує іншого.

ДІВА (24.08 - 23.09) - ДІВА
Союз мож е бути щ асливим, якщ о дві Діви не надто критичні одне
з одним і їхні смаки й уявлення про життя співпадають. Але у
випадку, коли погляди партнерів різні, взаємна уїдливість може
згубно відбитися на їхньому здоров’ї. М ожливе плідне співробіт­
ництво в професійній діяльності.

ДІВА - ТЕРЕЗИ (24.09 - 23.10)
1 Діві, і Т ерезам властиве прагнення до порядку і стабільності. Обоє
розсудливі і педантичні. М ожливий благополучний союз з ма­
теріальним підтекстом. Діві варто звернути у вагу на естетичний бік
спільного життя. Сексуальні темпераменти цих знаків схожі. Між
ними мож ливий і потайний зв’язок.

поводитися вільно. М ожливий роман з деякими перешкодами,
який переростає в стабільний, дещо нуднуватий шлюб. Турбота
про дітей робить їхній союз ще міцнішим. Можливі спільні поїздки
за кордон, пов’язані з професійною діяльністю.

ДІВА - ВОДОЛІЙ (21.01 - 19.02)
П риземлено-раціональна Діва не дуж е сумісна з Водолієм, схиль­
ним до ідеалізму і нетривіальних проявів. М ож ливий союз на ф і­
нансовій основі. У спільному житті Водолій не проти перекласти на
Діву свої обов’язки. Вони підходять одне одному за сексуальним
темпераментом, якщо, звичайно, Водолій не захоплюватиметься
експериментами. Д ля цього союзу характерний плодотворний
професійний контакт.

ДІВА - Р И Б И (20.02 - 2 1 .0 3 )
Раціонально-приземлена Діва і Риби з фантастичними уявлення­
ми про світ можуть взаємно доповнювати одне одного. Стійкий
гармонійний союз мож ливий. Але частіше їхні взаємини заплутані
й невизначені. Риби можуть дратувати Діву властивим їм марнот­
ратством, страждаю чи, в свою чергу, від критики партнера. У
сексуально-емоційному плані мож лива дисгармонія, оскільки у
них різна біоенергетика.
Ф ото Олександра ЗАД ИРАКИ